Транспорт Монако

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Монако M:
Транспортна система Монако (англ.)
Транспортна система Монако (англ.)
Територія
Площа 2 км² (254-те)
Рельєф прибережний гірський схил
Найвища точка схили гори Монт-Анжел (140 м)
Наземний
Автошляхів 77 км (218-те)
Водний
Узбережжя 4,1 км
Адміністрування
Орган Міністерство ЖКГ, екології та міського розвитку
Голова міністр Марі-П'єр Грамалья

Транспорт Монако представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 2 км² (254-те місце у світі)[1]. Форма території країни — витягнута з південного заходу (ширша частина) на північний схід (вужча), напіванклав на французькому узбережжі Середземного моря; максимальна дистанція  — 3,4 км, у найширшому місці — 0,9 км, найвужчому — 0,3 км[2][3]. Географічне положення Монако дозволяє країні контролювати морські транспортні шляхи між Італією та Францією[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Монако, станом на 2010 рік, дорівнює 77 км із твердим покриттям (218-те місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2012 рік, споруджено і діє 1 гелікоптерний майданчик[1].

Монако є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 3A, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Монако мають літерний код ІКАО, що починається з — LN[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Фонтвіль і Геркулес.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 64 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (63-тє місце у світі),[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 64 (Багамських Островів — 8, Бермудських Островів — 2, Ліберії — 8, Мальти — 3, Маршаллових Островів — 30, Панами — 11, Сент-Вінсенту і Гренадин — 2)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через Міністр житлово-комунального господарства, екології та міського розвитку. Станом на 26 травня 2011 року міністерство в уряді Мішеля Рожера очолював Марі-П'єр Грамалья[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж Monaco : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Monaco : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]