Транспорт Малайзії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Малайзії M:
Транспортна система Малайзії (англ.)
Транспортна система Малайзії (англ.)
Територія
Площа 329,8 тис. км² (67-ме)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Кінабалу (4100 м)
Повітряний
Аеропортів 114 (51-ше)
Наземний
Автошляхів 144,4 тис. км (35-те)
Залізниць 1,8 тис. км (74-те)
Водний
Узбережжя 4675 км
Водних шляхів 7,2 тис. км (19)
Трубопровідний
Трубопроводів 9,1 тис. км
Адміністрування
Орган Міністерство транспорту
Голова міністр Ліов Тіонг Лай

Транспорт Малайзії представлений автомобільним , залізничним , повітряним , водним (морським і річковим) і трубопровідним , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 329 847 км² (67-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна, складена з двох масивів (Малакський півострів та північно-західна частина острова Калімантан); максимальна дистанція для півострівної частини з півночі на південь — 720 км, зі сходу на захід — 320 км; для острівної частини найдовша відстань дорівнює ~1000 км, найширша — 235 км, найвужче місце (на кордоні Сабаху і Сараваку) — 35 км[2][3]. Географічне положення Малайзії дозволяє країні контролювати транспортні шляхи з Європи і Африки до Східної Азії та зі Східної Азії до Австралії[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Малайзії, станом на 2012 рік, дорівнює 144 403 км, з яких 116 169 км із твердим покриттям (1 821 км швидкісних автомагістралей) і 28 234 км без нього (33-тє місце у світі)[1].

Залізничний[ред. | ред. код]

Загальна довжина залізничних колій країни, станом на 2014 рік, становила 1 849 км (74-те місце у світі), з яких 59 км стандартної 1435-мм колії (59 км електрифіковано), 1 792 км вузької 1000-мм колії (339 км електрифіковано)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 114 аеропортів (51-ше місце у світі), з них 39 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 75 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються так (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 8 (0);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 8 (0);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 7 (0);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 8 (6);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 8 (69)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 12 авіапідприємств, які оперують 263 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 50 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 2,0 млрд тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

У країні, станом на 2013 рік, споруджено і діє 4 гелікоптерні майданчики[1].

Малайзія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — 9M, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[1][5]. Аеропорти Малайзії мають літерний код ІКАО, що починається з — WM, WB[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Бінтулу, Джохор-Бару, Пенанг, Келанг, Танджунг-Пелепас. Річний вантажообіг контейнерних терміналів (дані за 2011 рік): Пенанг — 1,20 млн, Келанг — 9,45 млн, Танджунг-Пелепас — 7,3 млн контейнерів (TEU)[1].

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 315 морських суден з тоннажем понад 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (31-ше місце у світі), з яких: балкерів — 11, суховантажів — 83, інших вантажних суден — 2, танкерів для хімічної продукції — 47, контейнеровозів — 41, газовозів — 34, вантажно-пасажирських суден — 4, нафтових танкерів — 86, ролкерів — 2, автовозів — 5[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що ходять під прапором країни, але є власністю інших держав — 26 (Данії — 1, Гонконгу — 8, Японії — 2, Російської Федерації — 2, Сінгапуру — 13); зареєстровані під прапорами інших країн — 82 (Багамських Островів — 13, Індії — 1, Індонезії — 1, Острову Мен — 6, Мальти — 1, Маршаллових Островів — 11, Панами — 12, Папуа — Нової Гвінеї — 1, Філіппінам — 1, Сент-Кіттсу і Невісу — 1, Сінгапуру — 27, Таїланду — 3, Сполучених Штатів Америки — 2, невстановленої приналежності — 2)[1].

Річковий[ред. | ред. код]

Загальна довжина судноплавних ділянок річок і водних шляхів, доступних для суден з дедвейтом більше за 500 тонн, 2011 року становила 7 200 км (19-те місце у світі)[1]. 3 200 км на Малаккському півострові, 4 000 км на острові Калімантан (1 500 км у провінції Сабах, 2 500 км у провінції Саравак).

Трубопровідний[ред. | ред. код]

Загальна довжина газогонів у Малайзії, станом на 2013 рік, становила 6,8 тис. км; трубопроводів зрідженого газу — 155 км; нафтогонів — 1 937 км; інших трубопроводів — 43 км; продуктогонів — 114 км; водогонів — 26 км[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту. Станом на 8 листопада 2016 року міністерство в уряді Наджиба Разака очолював Ліов Тіонг Лай[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м н п р с т Malaysia : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Malaysia : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]