Транспорт Азербайджану

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Карта основних автомобільних та залізничних маршрутів Азербайджану.

В Азербайджані представлені всі основні види транспорту: повітряний, залізничний, автомобільний, водний, трубопровідний.

Історія[ред.ред. код]

Марки Азербайджану. На правій зображено внутрішній двір Караван-сараю XIX століття в Баку. На лівій — фасад Караван-сараю XIX століття в Шекі.

Історія розвитку транспорту і транспортних засобів в Азербайджані йде глибоко в минуле. Судноплавство по Каспійському морю, річці Курі, мостяться дороги раннього Середньовіччя, караван-сараї, гостинні двори, були створені, і розвивалися протягом останніх двох тисячоліть. Повідомлення про морські порти на Каспії і судноплавства по ньому відомі з епохи античності.[1]

Сучасна транспортна система Азербайджану, почала свій розвиток з середини XIX-го століття освоєнням і розвитком нафтовидобутку в Азербайджані. Нафтовидобуток, нафтопереробка, і відповідно завдання з доставки їх виробнику і споживачеві відіграли головну роль у розвиток сучасної транспортної системи Азербайджану.

Усі сучасні морські порти на Каспії належать Азербайджану, перші залізні дороги, більша частина перша автодоріг, перший міський вид транспорту — конка, з'явилися внаслідок розвитку нафтової промисловості. Відповідно і розташування й напрямок цих транспортних об'єктів диктувалися умовами нафтової промисловості. Морські порти будувалися для вивезення нафти і нафтопродуктів, перша залізниця загального призначення Баку-Сабунчі-Сурахани, також спочатку призначалася для транспортування нафти, від центрів видобутку до морського порту. Гужові дороги мали на меті полегшення транспортування нафтопродуктів по землі, які до появи залізниць перевозилися на арбах, караванним способом. Подальший розвиток, як нафтової промисловості, так і інших видів виробництв, поступово більше розширювали як ареал зосередження транспортних комунікацій та інфраструктури (до того велика частина всіх транспортних комунікацій і відповідної інфраструктури припадало на Бакинську губернію) так і призначення та напрямки перевезень і розвитку транспортної системи в Азербайджані.

Залізничний транспорт[ред.ред. код]

Залізниці[ред.ред. код]

Вагон поїзда «Cәnub» (Баку — Астара)

Залізниці є одним з основних видів транспорту в Азербайджані, на їхню частку припадає близько 40% вантажообігу (2007) і до 25% пасажирообігу[2]. У 1980-ті частка залізниць в загальному вантажно/пасажирообігу, становила 80% і 50% відповідно, обсяг перевезених вантажів у 1987 досяг 120 млн т.[2] Падіння обсягів перевезень було пов'язано з розпадом СРСР, порушенням економічних зв'язків, конфліктом у Нагірному Карабасі. Всі ці явища різко знизили частку залізниць у перевезеннях по країні. Пік кризи перевезень припав на 19911993 роки[2]. З 1995 почався процес пожвавлення і нарощування рівня перевезень. З 2000 зростання обсягу перевезень став збільшуватися мінімум на 25% щорічно. У 2007 році залізницями було перевезено до 35 млн т вантажів[3].

Мережа залізниць загального користування в Азербайджані і вся його інфраструктура належить ЗАТ «Азербайджанська залізниця», яка є державною компанією, що експлуатує залізні дороги загального користування. Крім ЗАТ АЗ, права операторів перевезень, мають також компанії Middle East Petrolium і Azersun, які володіють вантажним вагонним парком і мають ліцензію на перевезення нафти по залізниці. Крім того, своїми залізничними лініями, парком ПС, і об'єктами інфраструктури, володіють багато промислових підприємств, чия залізнична інфраструктура має статус промислових під'їзних шляхів.

Загальна довжина залізниць — 2 125 км, з них двоколійних — 800 км, розгорнута довжина — 2 995 км.

електрифіковано 1 523 км (3 Кв постійного струму)[2]
Щільність залізниць (км/10000 км²): 242,0 (19931996 рр.)[4]

Національна залізнична компанія Азербайджану — Закрите Акціонерне Товариство «Азербайджанська Залізниця»

В експлуатації знаходиться

  • 500 електровозів
  • 270 тепловозів
  • 38 тис. вантажних вагонів
  • 1 000 пасажирських вагонів.
  • 6 основних локомотивних депо
  • 2 оборотних локомотивних депо
  • 9 вагонних депо

Вузькоколійні залізниці[ред.ред. код]

З кінця XIX ст. по кінець XX-го ст. в Азербайджані були побудовані і експулатіровались лінії залізниць вузької колії, відомчого підпорядкування. Всі вузькоколійні залізниці (крім Макінської вузькоколійної залізниці, яка мала колію 1 060 мм) мали колію 750 мм. Більша частина їх належала АзНафті, а також Міністерству сільського господарства Азербайджанської РСР. Першою залізницею, побудованої в Азербайджані, була вузькоколійна залізниця Кедабекського мідіплавільного заводу «Брати Сіменс», яка була відкрита на кілька місяців раніше, ніж лінія Баку-Сабунчі Сураханінської залізниці.

Навчальні залізниці[ред.ред. код]

В Азербайджані, у 1947 році в Баку, і в 1977 році в Нахічевані, були побудовані дитячі залізниці, метою і призначенням яких була прищеплення дітям інтересу до залізниць, їх теоретичну і практичну підготовку до роботи в майбутньому на залізницях. Багато випускників ДЗ надалі вибирали професію залізничника, випускники ДЗ користувалися певними пільгами при вступі до залізничних училищищ, технікумів та ВНЗ-ди по спеціальності залізниць.[5] Нахічеванськая дитяча залізниця — закрита.

Автомобільний транспорт[ред.ред. код]

Історія[ред.ред. код]

Арба для перевезення гасу, кінець XIX-го століття Баку

Свій розвиток дорожня мережа почала з середини XIX-го століття будівництвом гужових мощенних доріг. Велика частина дорожньої мережі була зосереджена в межах Бакинської губернії, і призначалася для полегшення транспортування нафти і нафтопродуктів, що перевозилася на арбах, караванним методом. Тоді ж, в 1850 році була побудована перша шосейна дорога в Азербайджані Єлизаветпольської губернії поблизу селища Абдаляр. У 1860 році побудована шосейна дорога Євлах-Шуши-Нахічевань-Ерівань. Більша частина автогужових доріг на початок XX-го століття були ґрунтовими, тільки 209 км мали тверде покриття. Основним видом пересування по гужовим дорогам були легкові візники — фаетони. У 1911 році в Азербайджані налічувалося 39 автомобілів. До кінця 20-х років автомобільний парк в Азербайджані налічував 896 автомобілів, з них 275 легкових автомобілів, 518 вантажних, 103 спеціалізованих. Ще близько 400 автомобілів малося на складі автопарку АзНафти. До 30-х років довжина автомобільних доріг склала близько 6 500 км. Для розвитку автоперевезень в Азербайджанській РСР була заснована республіканська філія державної організації «Союзтранс», який займався вантажними і пасажирськими перевезеннями в межах республіки. У 1929 році був створений Народний комісаріат Автомобільного транспорту, у 1946 перетворений в Міністерство автомобільного транспорту Азербайджанської РСР. 50-60 роки характеризувалися високим темпом розвитку автомобільного транспорту: в республіці для міського автотранспорту створювалися автопарки, автобусні, таксомоторні, вантажні об'єднання з вантажних перевезень. Обсяг перевезення вантажів автотранспортом в кінці 80-х років склав 148 млн т. Із проголошенням незалежності, об'єднання і структури автотранспорту, були приватизовані. Нині весь обсяг пасажиро- і вантажоперевезень по країні виконується приватними авто компаніями. Експлуатація та технічне обслуговування автомобільних доріг, перебуває у віданні Департаменту «Йолнагліййєтсервіс» (азерб. Yolnəqliyyatservis) Міністерства транспорту Азербайджану.

Автодороги[ред.ред. код]

Транзитні коридори Закавказзя.

Загальна довжина: 59 141 км. З них 29 210 км з твердим покриттям. Департаментом «Йолнагліййєтсервіс» (азерб. Yolnəqliyyatservis) Міністерства транспорту Азербайджану, експлуатується і обслуговується 22 134 км магістральних доріг країни. З них 1 684 км складають міжнародні магістралі, 2 669 — стратегічно важливі, 13 тис. км — місцевого важливості, 1,5 км — на території Баку, 3,3 тис. км — на території регіонів. Загальна кількість мостів на території країни становить 1 201.[6]

Нова автодорога між Баку и Сумгаїтом

Шосе в Азербайджані йдуть паралельно основним залізничним магістралям. Одне з них проходить уздовж Каспійського моря з Росії в Іран, через Баку. У свою чергу з Баку до грузинського кордону також веде автодорога. Від міста Євлах (на магістралі Баку-Тбілісі) на південь відходить шосейна дорога в Нагірний Карабах. Всі вони є сегментами наступних європейських автомобільних маршрутів [7]:

E271

Автобусне сполучення[ред.ред. код]

Автобус є найрозвиненішим видом громадського транспорту в містах країни. Між Баку і великими містами республіки і райцентрами, а також з містами Росії, Грузії, Ірану й Туреччини налагоджено регулярне автобусне сполучення.[8]

Трубопровідний транспорт [9][ред.ред. код]

_____ БТД: 1 773 км _____ Баку-Новороссійск: 1 400 км _____ Баку-Супса: 837 км _____ Баку-Тбілісі-Ерзерум: 690 км.

У 1990-ті роки, з набуттям Азербайджаном незалежності були підписані контракти з розробки азербайджанських нафтових родовищ на Каспії: «Азері», «Чираг» і «Гюнешлі», а також газового родовища «Шахденіз». Для забезпечення експорту вуглеводнів на світові ринки була розроблена нафтова стратегія, згідно з якою на першому етапі розробки родовищ передбачалося транспортування «ранньої» азербайджанської нафти через Росію по магістралі Баку-Новоросійськ і через територію Грузії, за маршрутом Баку-Супса, а потім з основного трубопроводу через турецьку територію — до порту Джейхан. Відповідно до нафтової стратегії були відновлені і побудовані заново такі трубопроводи: Північний Експортний Маршрут, Західний Експортний Маршрут, Баку-Тбілісі-Джейхан і Південно-Кавказький газовий.

Історія[ред.ред. код]

Восени 1878 року на нафтопромислах в районі Баку за проектом і під технічним керівництвом відомого інженера В. Г. Шухова був побудуваний перший нафтопровід в Російській імперії. Він з'єднав район нафтовидобутку Балаханського родовища на Апшеронському півострові і нафтопереробні заводи Чорного міста на околиці Баку.[10] В 1930 році був введений в експлуатацію Нафтопровід Баку-Батумі для транспортування нафти з району нафтовидобутку в околицях Баку до узбережжя Чорного моря в порт Батумі. Після розпаду СРСР нафтопровід був замінений ділянкою нафтопроводу Баку-Тбілісі-Джейхан і нафтопроводом Баку-Супса.[11]

Діючі трубопроводи[ред.ред. код]

Морський транспорт[ред.ред. код]

Судноплавство в Азербайджані (Історія)[ред.ред. код]

Старі причали Бакинського порту, XIX ст.

Історія судноплавства на Каспії налічує близько 1600 років. Відомості про мореплавання по Каспію хоча відомі з античної епохи, але перші відомі морські порти в межах сучасного Баку з'явилися на азербайджанському березі Каспію ще в епоху албанського царства. Широкий розвиток мореплавання з'явився за часів появи держави Ширваншахів, які першими також створили регулярний торгівельний і військовий флот у Каспійському морі. Сучасне торгівельне судноплавство почало розвиватися з середини XIX-го століття, зі створенням у 1858 році Акціонерного товариства «Кавказ і Меркурій», чия націоналізація в 1918 році, а в подальшому об'єднання з флотом «Каспійський танкер» — Касптанкер в 1953 році призвела до утворення Каспійського морського пароплавства — Каспар. Своєю появою торговельне судноплавство, у тому числі поява АТ «Кавказ і Меркурій» зобов'язана початком промислового освоєння видобутку й переробки нафти. Азербайджан став батьківщиною танкерного флоту, вперше в історії морського судноплавства кораблі почали використовувати для перевезення нафти, першим судном для нефтеперевезення стала нафтова баржа «Олександр», яка побудована в 1873 році. В 1878 р. був зданий в експлуатацію перший у світі танкер «Зороастр». З 1903 року на Каспії починається епоха теплоходів, з будівництвом теплохода «Вандал». З 1889 покладено початок суднобудівної та судноремонтної промисловості в Азербайджані.

Морський торгівельний флот[ред.ред. код]

Азербайджанські марки, присвячені 150 річчю Каспара.

Найбільшою азербайджанською судноплавною компанією, є Каспійське морське пароплавство — Каспар (азерб. Xəzər dəniz gəmiçiliyi), яка є також найбільшою судноплавною компанією в басейні Каспію. Каспар займається перевезенням всіх видів вантажів, але вагому частку в перевезеннях становлять нафта і нафтопродукти, компанія також виконує перевезення пасажирів, і є оператором залізничної поромної переправи Баку-Туркменбаши, Баку-Актау. Каспара також належать і деякі судноремонтні заводи.

Флот Каспара налічує 86 суден з сумарним дедвейтом 483,782 тонн, з яких 41 танкер, 35 сухогрузів, 10 допоміжних суден. Також є 3 судна типу 3 Ро-Ро (залізнично-автомобільний), 7 поромів (залізнично-пасажирський), пасажирські судна та катери.

Каспійське пароплавство виконує і міжнародні перевезення в басейнах інших морів і океанів, в основному Чорного, Середземного, Балтійського морів, і Атлантичного океану.

Каспійський морський нафтовий флот (Каспморнефтефлот)[ред.ред. код]

Каспійський морський нафтовий флот — (азерб. Xəzər Dəniz Neft Donanmasi) XDND. Касморнафтофлот є структурним підрозділом Азербайджанської Державної Нафтової Компанії — ДНКАР, яка спеціалізується на морських нафтеперевозках, обслуговуванні нафто/газовидобутку, будівництві і ремонті, і транспортування морських бурових установок, прокладання підводних трубопроводів та інших комунікацій, а також аварійно-рятувальній службі. Каспморнафтофлот має у своєму складі 259 суден різного призначення. Має міжнародну сертифікацію, і бере участь у реалізації багатьох міжнародних проектів у різних регіонах світу.

Поромні переправи[ред.ред. код]

Складовою частиною транспортної системи Азербайджану в міжнародних транспортних проектах і коридорах є залізничні поромні переправи Баку-Туркменбаши, Баку-Актау. Перша з них, Баку-Туркменбаші (тоді ще — Красноводськ) почала діяти в 1963 році, друга у 70-і роки. Пороми є залізничними і залізнично-автомобільними, що перевозять не тільки потяги, але і автомобілі, а також пасажирів.

Порти і гавані[ред.ред. код]

Яхт клуб в Бакінській бухті.

Всі порти розташовані на узбережжі Каспійського моря.

  • Астара
  • Баку — Порт має 17 причалів (5 призначені для транспортування сирої нафти та нафтопродуктів, 10 — для перевезення лісу та інших вантажів, 2 — пасажирських).[16] Бакинський порт має в своєму розпорядженні також великі нафтові термінали в Дюбенді і Сангачалі, планується перенесення основної частини бакинського порту з центру міста, в далеке передмістя Баку, Аляти.
  • Ленкорань
  • Сумгаїт

Річковий транспорт[ред.ред. код]

Єдиною судноплавною річкою в Азербайджані була Кура, навігація по ній була цілорічної від Євлаха до гирла річки поблизу міста Нефтчала. Але рівень глибини річки дозволяв використовувати тільки суда з малою осадкою і низькою водотоннажністю, тобто — з малою вантажопідйомністю. Ці особливості стримували розвиток річкового транспорту в Азербайджані. У великих населених пунктах уздовж річки були розташовані річкові пристані, найбільші з яких були в Сальяні, Ширвані (Алі-Байрамлі), Євлаху. У зв'язку з розвитком гідроенергетики, з будівництвом нових гідроелектростанцій і дамб, а також нерентабельністю річкового судноплавства по Курі, з кінця 80-х, судноплавство по Курі було припинено.

Авіаційний транспорт[ред.ред. код]

Найбільші міста Азербайджану пов'язані з Баку і між собою авіасполученням. Найбільший аеропорт знаходиться в Баку, звідки здійснюються регулярні міжнародні рейси. Крім Баку, регулярні міжнародні рейси здійснюються також з Ґянджі і Нахічевані. Державною організацією у сфері управління і регулювання в Цивільною Авіацією Азербаджану є Державна Адміністрація з Авіаційному транспорту.

Авіакомпанії[ред.ред. код]

Державні[ред.ред. код]

Підрозділами державного концерну AZAL, є авіакомпанії:

  • AZAL Avia — пасажирські перевезення
  • Cargo Air — вантажні перевезення
  • AZAL Helicopters — оператор вертолітного парку
  • AZAL Aero — сільськогосподарська авіація

Планується розділення компанії AZAL Avia, на компанії з міжнародних та внутрішніх перевезень, зі створенням компанії оператора внутрішніх авіаперевезень.

Приватні[ред.ред. код]

Крім того в Азербайджані діють і приватні авіакомпанії:

  • Turan Air — пасажирські перевезення.
  • Silk Way Airlines — вантажні перевезення.
  • Imair Airlines — пасажирські перевезення в країни Європи і СНД.

Аеропорти[ред.ред. код]

Загальне число аеропортів, станом на 2007 рік, дорівнювало 35 (27 з твердим покриттям посадкових смуг[17] і 8 з неасфальтованим покриттям[17]), в їх число входять такі аеропорти як:

Згідно з програмою розвитку цивільної авіації Азербайджану, у 2008 відновлені регіональні аеропорти в Ленкорані, Закаталах, планується відновлення аеропорту Шекі[18]

Крім того, є вертолітний аеродром в Забрати.

Міський громадський транспорт[ред.ред. код]

Транспорт Баку на листівці дореволюційної Росії

Міський громадський транспорт отримав розвиток і поширення по всьому Азербайджану. В Азербайджані з самого початку були представлені всі види міського транспорту, автобуси, трамваї, тролейбуси, метро. Початок сучасному міському транспорту в Азербайджані поклали міські фаетони і конка, надалі замінені на автотранспорт і трамваї. Трамваї в Азербайджані існували в Баку, Сумгаїті і Ґянджі, тролейбуси в Баку, Сумгаїті, Ґянджі, Мінгечаурі, Алі-Байрамлі, Нахічевані. На сьогодні уся мережа трамваїв і тролейбусів закрита. З нині існуючих видів міського транспорту, діють автобуси і метрополітен.

Історія міського транспорту Баку на азербайджанських марках 1999 року

Міський громадський автотранспорт, є всіх містах і селах Азербайджану, кожен райцентр має свою мережу внутрішньоміського, внутрішньорайонної і міжрайонного автобусного сполучення. Більша частина всіх автоперевізників є приватними компаніями. З 2007 року йде посилена заміна автобусів малої місткості (маршруток) на автобуси великої місткості.

Метрополітен (азерб. Metropoliten)[ред.ред. код]

Бакинський метрополітен відкрито 6 листопада 1967 р. Складається з двох ліній, червоної та зеленої, загальна довжина — 29,9 км, має 20 станцій. Є одним з двох (поряд з міським громадським автотранспортом) найважливіших видів міського транспорту Баку, виконано значний обсяг пасажироперевезень.[19]

Джерела[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]