Транспорт Ісландії

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Транспорт Ісландії M:
Транспортна система Ісландії (ісл.)
Транспортна система Ісландії (ісл.)
Територія
Площа 103,0 тис. км² (108-ме)
Рельєф гористий
Найвища точка гора Хваннадальснукюр (2110 м)
Повітряний
Аеропортів 96 (60-те)
Наземний
Автошляхів 12,9 тис. км (127-ме)
Водний
Узбережжя 4970 км
Головний порт Рейк'явік
Адміністрування
Орган міністерство транспорту і місцевого самоврядування
Голова міністр Йон Гуннарссон

Транспорт Ісландії представлений автомобільним , повітряним , водним (морським) , у населених пунктах та у міжміському сполученні діє громадський транспорт пасажирських перевезень. Площа країни дорівнює 103 000 км² (108-ме місце у світі)[1]. Форма території країни — складна; максимальна дистанція з півночі на південь — 305 км, зі сходу на захід — 480 км[2][3]. Географічне положення Ісландії дозволяє країні контролювати морські та повітряні транспортні шляхи в Північній Атлантиці між Європою та Північною Америкою; морський прохід з Атлантичного до Північного Льодовитого океану[4].

Історія становлення і розвитку[ред. | ред. код]

Автомобільний[ред. | ред. код]

Загальна довжина автошляхів у Ісландії, станом на 2012 рік, дорівнює 12 890 км, з яких 4 782 км із твердими покриттям і 8 108 км без нього (126-те місце у світі)[1].

Повітряний[ред. | ред. код]

У країні, станом на 2013 рік, діє 96 аеропортів (60-те місце у світі), з них 7 із твердим покриттям злітно-посадкових смуг і 89 із ґрунтовим[1]. Аеропорти країни за довжиною злітно-посадкових смуг розподіляються наступним чином (у дужках окремо кількість без твердого покриття):

  • довші за 10 тис. футів (>3047 м) — 1 (1);
  • від 10 тис. до 8 тис. футів (3047-2438 м) — 0 (3);
  • від 8 тис. до 5 тис. футів (2437—1524 м) — 3 (6);
  • від 5 тис. до 3 тис. футів (1523—914 м) — 3 (38);
  • коротші за 3 тис. футів (<914 м) — 0 (45)[1].

У країні, станом на 2015 рік, зареєстровано 5 авіапідприємств, які оперують 43 повітряними суднами[1]. За 2015 рік загальний пасажирообіг на внутрішніх і міжнародних рейсах становив 3,4 млн осіб[1]. За 2015 рік повітряним транспортом було перевезено 102,35 млн тонно-кілометрів вантажів (без врахування багажу пасажирів)[1].

Ісландія є членом Міжнародної організації цивільної авіації (ICAO). Згідно зі статтею 20 Чиказької конвенції про міжнародну цивільну авіацію 1944 року, Міжнародна організація цивільної авіації для повітряних суден країни, станом на 2016 рік, закріпила реєстраційний префікс — TF, заснований на радіопозивних, виділених Міжнародним союзом електрозв'язку (ITU)[5][1]. Аеропорти Ісландії мають літерний код ІКАО, що починається з — BI[1].

Водний[ред. | ред. код]

Морський[ред. | ред. код]

Головні морські порти країни: Грундартангі, Гапнарф'єрдюр, Рейк'явік.

Морський торговий флот країни, станом на 2010 рік, складався з 2 морських суден з тоннажем більшим за 1 тис. реєстрових тонн (GRT) кожне (141-ше місце у світі), з яких: вантажно-пасажирських суден — 2[1].

Станом на 2010 рік, кількість морських торгових суден, що зареєстровані під прапорами інших країн — 19 (Антигуа і Барбуди — 10, Белізу — 1, Фарерських Островів — 4, Фінляндії — 1, Гібралтару — 1, Норвегії — 2)[1].

Міський громадський[ред. | ред. код]

Державне управління[ред. | ред. код]

Держава здійснює управління транспортною інфраструктурою країни через міністерство транспорту і місцевого самоврядування. Станом на 13 січня 2017 року міністерство в уряді Бьярні Бенедіктссона очолював Йон Гуннарссон[6].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б в г д е ж и к л м Iceland : [англ.] // The World Factbook. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року. — ISSN 1553-8133.
  2. Атлас світу, 2005.
  3. Дубович І. А., 2008.
  4. Атлас. Економічна і соціальна географія світу, 2010.
  5. (англ.) Convention on International Civil Aviation.
  6. Iceland : [англ.] // Chiefs of State and Cabinet Members of Foreign Governments. — Washington, D.C. : Central Intelligence Agency, 2017. — 19 April. — Дата звернення: 21 лютого 2017 року.

Література[ред. | ред. код]

Українською[ред. | ред. код]

Англійською[ред. | ред. код]

Російською[ред. | ред. код]

  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга I: Общая характеристика мира. — М. : Дрофа, 2008. — 495 с. — ISBN 978-5-358-05275-8.
  • (рос.) Максаковский В. П. Географическая картина мира. Книга II: Региональная характеристика мира. — М. : Дрофа, 2009. — 480 с. — ISBN 978-5-358-06280-1.
  • (рос.) Физико-географический атлас мира. — М. : Академия наук СССР и главное управление геодезии и картографии ГГК СССР, 1964. — 298 с.
  • (рос.) Шаповал Н. С. Транспортная география и транспортные системы мира : учебное пособие. — К. : Центр учбової літератури, 2006. — 188 с. — ISBN 000-0000-00-4.
  • (рос.) Экономическая, социальная и политическая география мира. Регионы и страны / под ред. С. Б. Лаврова, Н. В. Каледина. — М. : Гардарики, 2002. — 928 с. — ISBN 5-8297-0039-5.
  • (рос.) Энциклопедия стран мира / глав. ред. Н. А. Симония. — М. : НПО «Экономика» РАН, отделение общественных наук, 2004. — 1319 с. — ISBN 5-282-02318-0.

Посилання[ред. | ред. код]