Туристичний килимок

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Згорнений туристичний килимок зі спінених полімерів

Туристичний килимок (розмовне «карімат», «каремат», «пінка») — килимок для підвищення комфорту лежачої чи сидячої людини на непризначених для цього поверхнях. Туристичні килимки захищають тіло людини (чи інші розміщені на ньому предмети) від прохолоди, вологи та нерівностей поверхні. В умовах туристичного походу підкладається під спальний мішок. Килимок розміщують на дні намету, підлозі чи безпосередньо на землі.

Поширена назва «карімат» походить від однойменних (англ. Karrimat) килимків британського підприємства з виробництва туристичного спорядження Karrimor, заснованого 1946 року.

На сьогодні поширені два типи туристичних килимків: килимки зі спінених полімерів та надувні килимки. Обидва типи використовують повітряну ізоляцію.

Килимки із спінених полімерів[ред.ред. код]

Найпоширенішими в Україні є саме туристичні килимки із спінених полімерів.[1] Такі килимки виготовляють з одного чи кількох прошарків спіненого поліетилену (PE), можливо, у поєднанні з прошарками фольги для підвищеної теплоізоляції. Іншим поширеним матеріалом є етиленвінілацетат (EVA), який має кращі теплоізоляційні властивості, але й більший об'єм.

Для підвищення товщини та пружності килимка у розгорненому вигляді також виготовляють килимки з певною текстурою чи формою. Це також використовують для затримки повітря в утворених комірках, а відтак — вищої теплоізоляції.

Надувні килимки[ред.ред. код]

Надувні туристичні килимки, порівняно із пінополімерними килимками, мають перевагу у кращому згладжуванні нерівностей поверхні. Вони поділяються на похідні надувні матраци та самонадувні килимки.

Надувні матраци[ред.ред. код]

Надувні матраци становлять водо- та повітренепроникну оболонку (поліхлорвініл, поліестер), яка потребує зовнішній чинник тиску для надування, зазвичай — насос чи оральне надуття. Через значну товщину матрацу, повітря всередині нього циркулює і шляхом конвекції відбуваються значні втрати тепла.[1] Складніші моделі матраців знижують цей ефект через розбиття внутрішньої порожнини на комірки чи заповнення її деяким матеріалом, таким як пух чи синтетичний наповнювач.

Самонадувні килимки[ред.ред. код]

Самонадувний туристичний килимок

На відміну від звичайних надувних матраців, наповнювачем оболонки самонадувних килимків є пружний спінений полімер з відкритими порами (наприклад, спінений поліуретан, PU). Завдяки наповнювачу такі килимки здатні повністю чи частково самостійно наповнюватися повітрям. Водночас вони позбавлені внутрішньої конвекції.

Серед недоліків самонадувних килимків також виділяють їх порівняно низьку зносостійкість і високий ризик проколювання. Звісно, що проколювання самонадувного килимка не таке катастрофічне, як ушкодження надувного матраца, проте термоізоляційні його характеристики значно погіршуються.

Часто самонадувні килимки потребують підкачування, оскільки повітря всередині килимка охолоджується і зменшується в об’ємі. Підкачування можна робити або спеціальним насосом (якщо передбачено таку можливість) або ротом. Останній спосіб сильно погіршує термоізолюючі властивості килимка за рахунок попадання в нього вологи з легень. Крім того це може викликати появу цвілевих грибів усередині килимка, що істотно зменшує термін його експлуатації. [2]

Самонадувні килимки було винайдено у США у 1971 році та тривалий час захищено патентами фірми Cascade Designs. Проте після закінчення терміну цих патентів, виробляти самонадувні килимки почали й інші підприємства. До середини 1990-х цей тип килимків став найпоширенішим видом туристичних килимків у країнах заходу.

Поширений розмір таких килимків — 183×51 см, типова вага — в межах 0,5–1 кг.

Примітки[ред.ред. код]