Туризм в Україні

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
10 країн, чиї громадяни найбільше відвідували Україну в 2011 році[1]
Країна Кількість
Росія Росія 9.0 мільйонів
Молдова Молдова 4.0 мільйони
Білорусь Білорусь 2.6 мільйона
Польща Польща 1.7 мільйона
Угорщина Угорщина 0.862 мільйона
Румунія Румунія 0.735 мільйона
Словаччина Словаччина 0.564 мільйона
Німеччина Німеччина 0.231 мільйона
Узбекистан Узбекистан 0.141 мільйона
США США 0.127 мільйона

Туризм є важливою галуззю економіки України. Щороку Україну відвідують понад 20 мільйонів туристів (25 млн іноземних громадян у 2008), насамперед з Росії та Східної Європи, а також Західної Європи та США. Структура в'їзного потоку за країною походження виглядає таким чином: країни СНД — 11,9 млн осіб (63% загального в'їзного потоку), країни ЄС — 6,3 млн осіб (33%), решта країн — 0,6 млн осіб (4%).

Значення у світі і структура туризму в Україні.[ред.ред. код]

За даними Всесвітньої організації туризму (UNWTO), Україна входить до десятки лідерів міжнародного туризму за кількістю відвідувань, посідає 7 місце в 2008 році.

Згідно рейтингу Всесвітньої Організації Туризму, Україна займає 8 місце у світі за кількістю туристичних візитів. Країну щороку відвідують більше 20 мільйонів туристів (25,4 млн. у 2008 р.), в першу чергу із країн східної Європи, а також західної Європи, США і Японії. Сфера індустрії гостинності України включає як актив ні види відпочинку і спортивного туризму, (наприклад гірськолижний спорт) так і подорожі пізнавального характеру, на базі багатої археологічної і релігійної історії країни. У світі стають відомими численні лікувальні курорти, розташовані буквально у всіх регіонах України. [2].

Маленький фіорд в сердці України. Буки, 2009 (Буцький каньйон)
Костел св. Анни, побудований в 1811р в стилі неоготики, м.Бар, 2009
Скелястий велетень… Підкамінь коло Бродів, 2008
Жванецька твердина… Жванець, 2009
Садиби XVIIIXIX ст на території етнографічного музею «Хутір Савки»
Печерний монастирський комплекс, Розгірче,2008

Історико-архітектурні ресурси України[ред.ред. код]

В Україні під охороною держави перебувають понад 140 тисяч нерухомих пам'яток історії та культури, а саме:

  • понад 64 000 пам'яток археології;
  • понад 54 000 пам'яток історії;
  • близько 7 000 пам'яток монументального мистецтва;
  • понад 15 600 пам'яток містобудування та архітектури.

Туристичні місця[ред.ред. код]

Міста[ред.ред. код]

Замки, фортеці[ред.ред. код]

Туристична карта-схема України

Історико-культурні заповідники України[ред.ред. код]

Місцевості[ред.ред. код]

Водоспади України[ред.ред. код]

Музеї просто неба[ред.ред. код]


Історія туризму в Україні[ред.ред. код]

До 1914 туризм в Україні був мало розповсюджений. До перших спроб належить студентська екскурсія 1876 у Крим (під проводом професора Новоросійського університету М. Головінського), мандрівки студентів високих шкіл у Галичині у 1880-их pp. (сполучені з доповідями, концертами тощо; учасником їх був І. Франко, який для мандрівників написав вірш «Сонце по небі колуе»), заснування Гуртка любителів природи, гірського спорту і кримських гір у 1880-их pp. у Ялті, Кримського гірського клубу у 1890-их pp. (з осідком в Одесі і філіями в Ялті, Севастополі, Кишиневі й інших містах). Ширшу діяльність виявляло на Правобережжі Російське товариство туристів і Польське товариство краєзнавче, а в Галичині Польське товариство татшанське. Там таки у 1900-их pp. активну туристичну діяльність виявляло тіловиховне товариство «Сокіл», яке заснувало туристичну (під проводом К. Ґутковського) і вельосипедну (голова Я. Вінцковський) секції.

Інтенсивніший туристичний рух поширився і набрав організованіших форм з 1920-их р. 1924 у Львові засновано мандрівнокраєзнавче товариство «Плай» з філіями в інших містах, що влаштовували прогулянки Львовом, Карпатами (на горі Плісце «Плай» мав свою туристичну станцію) тощо. Широкі маси молоді охоплював мандрівками Пласт і Карпатський лещетарський клуб.

Значно сильніше (зокрема в Карпатах) був розвинений польський туристичний рух (на Закарпатті — чеський). Після більшовицької окупації Західної України 1939 року всі спортові товариства, у тому числі й туристичні, були змушені припинити свою діяльність.

В УРСР туризм перейшов кілька етапів орг. форм. У 1920-их pp., поряд згаданого вже Рос. Товариства Туристів, організовано Товариство Радянський Турист (Радтур) при Нар. Комісаріаті РРФСР та його Укр. відділ — Укртура, а пізніше у 1928 — Товариство Пролет. Туризму (ТПТ), об'єднані 1930 у Всесоюзне добровільне товариство пролет. туризм та екскурсій (ТПТЕ). 1936 його ліквідовано, а туризм й альпінізм підпорядковано фізкультурним і профспілковим організаціям. Створене при Всесоюзній Центр. Раді Проф. Спілок (ВЦРПС) Тур.-Екскурсійне Управління (ТЕУ) ВЦРПС керувало туризм у профспілках. Воно диспонувало 153 будинками туристів, але в Україні їх було мало і вони не задовольняли потреб туристів. По другій світовій війні постановою ВЦРПС (1962) створено в СРСР Центр. Раду Т. як єдиний орган, що керує організацією Т. і здійснює ідеологічний нагляд над радами Т. всіх респ. У 1969 ЦК КПРС, Рада Мін. СРСР і ВЦРПС ухвалили постанову «Про заходи для дальшого розвитку Т. та екскурсій у країні», у якій партія та уряд розглядають тур.-екскурсійну справу як один з засобів ком. виховання; ці постанови обов'язкові й для УРСР. Згідно з ними керівництво туризму та екскурсіями в УРСР належить органові Укрпрофради — Респ. раді в справах туризму та екскурсій. Тепер устійнено бл. 2 300 екскурсій з визначеними маршрутами і відповідною політ.-виховною програмою, про дотримання якої дбають бл. 1 700 постійних і 3 000 тимчасово працюючих екскурсоводів. Респ. Раді підпорядковані обл. ради в справах туризму та екскурсій, яким підлягають тур. бази, готелі, кемпінґи тощо. У 1976 діяли 84 тур. бази з філіями і притулками, 11 тур. автомоторових баз тощо. Уся так звана матеріальна база туризму в Україні може одночасно прийняти й обслужити бл. 60 000 мандрівників. Для дітей створено дитячі тур. бази та шкільні табори з спеціально вишколеним керівництвом для організації політ. виховання. З метою популяризації Т. введено масовий значок «Турист СРСР» III, II і І ступенів. В уніфікованій спортовій класифікації «пішоходні подорожі» мають 5 категорій складности: від найпростіших до походів, за виконання яких можна одержати звання «Кандидата в майстрі спорту» чи «Майстра спорту СРСР».

Лівадійський Палац в Ялті

Великою популярністю в колах туристів користуються Карпати, Закарпаття, Буковина, Крим, береги Дніпра (гол. в районі могили Т. Шевченка б. м. Канева), а також і культ. центри з іст. й мист. пам'ятками: Київ, Львів, Харків, Одеса та ін. З різних засобів пересування для Т. найменше поширені автотур. подорожі, бо не скрізь вистачає місць у кемпінґах і автотурбазах, бракує автомайстерень і запасних частин. З 1965 практикуються рейси Дніпром, далекі морські й річкові подорожі, тур. подорожі по Чорному й Азовському м. Для Т. використовують і залізниці: тур. потяги рухаються вночі, а вдень стоять на станціях, поки туристи оглядають місто. Існують ще т. зв. маршрути відпочинку: дводенні подорожі (автобусом, літаком, потягом, пароплавом тощо), які починаються у п'ятницю увечорі або в суботу ранком і закінчуються в неділю увечорі чи в понеділок уранці. У Карпатах і на Закарпатті поширений узимку лещетарський туризм.

Подорожами закордонних туристів в УРСР, як і в усьому СРСР, керувало Всесоюзне держ. товариство Інтурист з осідком у Москві й уповноваженим у Києві. Воно затверджувало усю тур. діяльність з закордоном і тур. фірмами та організаціями, складало маршрути чужинців територією СРСР (пересування закордонних туристів обмежене: переїхавши кордон, вони перебували під постійним доглядом органів КҐБ). Інтурист диспонував готелями, кемпінґами тощо, які не завжди відповідали стандартові зах. Т. Чимало українців, що жили у діаспорі, відвідувало щорічно УРСР. Це групові і зрідка індивідуальні подорожі. Виїзди полагоджували філії Інтуриста та тур. бюра укр. підприємців.

Після розвалу СРСР правонаступником Інтуриста стає ЗАТ «Укрпрофтур» Федерації профспілок України. ЗАТ «Укрпрофтур» в наш час[Коли?] — найбільше в Україні туристичне підприємство. Обласні підприємства представництва і офіси його працюють в 23 містах України. Будучи об'єднаними в мережу подібних підприємств в рамках ЗАТ «Укрпрофтур» підприємства здатні обслуговувати туристів та туристичні групи по всій Україні.

Статистика[ред.ред. код]

Розподіл туристів[3]
Всього Службова та ділова мета відвідування, бізнес-тур, навчання Дозвілля, відпочинок, спортивно-оздоровчий туризм Лікування Інше
2000 2 013 998 634 261 1 118 076 91 078 170 583
2002 2 265 317 668 674 1 349 598 98 066 148 979
2004 1 890 370 492 469 1 160 964 135 838 101 099
2006 2 206 498 336 036 1 596 180 139 376 134 906
2008 4 943 929 355 880 2 383 896 157 087 2 047 066

Туризм в АР Крим: Довжина узбережжя - близько 1 000 км, на яких розташовані майже 800 офіційних курортних закладів.

За 2013 рік АР Крим прийняла 5 890 тис. відпочиваючих (у т.ч. близько 4 млн. - з інших регіонів Украиїни), середній термін перебування на відпочинку склав 7 діб, за які було витрачено по 2 566 грн. на особу.[4]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • (рос.) Туристические маршруты по Украине. — К., 1957.
  • (пол.) Petr Štěpanek. Podkarpatská Rus v letech 1919–1939. Náchod: Konting, 2008. 168 s. ISBN 978-80-903308-2-5.

Посилання[ред.ред. код]