Кулінарний туризм

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Кулінарний туризм (гастрономічний туризм) — це різновид туризму, пов’язаний з ознайомленням та дегустацією національних кулінарних тради­цій країн світу.

Туристу потрібно знати, що гастрономічний туризм — це подорож країнами та континентами для знайомства з особ¬ливостями місцевої кухні, кулінарними традиціями і щоб покуштувати унікальні для приїжджої людини цікаві страви або продукти. Рушаючи на відпочинок, слід врахувати особливості місцевої кулінарії, щоб повернутися додому без зайвих кілограмів і проблем зі здоров’ям. Роками харчуючись в наших національних традиціях, ми звикли до певної кількості спецій, прянощів, жирів, солі, до певного балансу рідкої і твердої їжі, до наших напоїв і так далі. Потрапивши в незвичне кулінарне середовище, ми завдаємо нашому організму додаткових стресів. Наприклад, надлишок спецій може викликати розлад шлунку, велика кількість солі — посприяти підвищенню артеріального тиску, а безконтрольне поглинання дуже жирної їжі швидко призведе до появи зайвих кілограмів.

Національні особливості харчування можна передбачити, а неприємності звести до мінімуму, для цього й існують організовані гастрономічні тури. Організація гастрономічних турів сприяє відродженню національних кулінарних традицій будь-якої країни. Під час гастрономічних турів турист може:

  1. Відвідати ресторани національної кухні.
  2. Взяти участь в гастрономічних фестивалях.
  3. Ознайомитися з історією та рецептурою національної кухні відповідно до сезонів.
  4. Взяти участь у приготуванні національних страв.

Але не потрібно забувати, що у світі є чимало смертельно небезпечних делікатесів. Відомий журнал Forbes опублікував підбірку найнебезпечніших делікатесів і попереджує: перш ніж вкласти до рота шматок такої смакоти, добре подумайте про ймовірні наслідки для здоров’я.

Тетродотоксин — у сто разів потужніша отрута, аніж ціанід. У людському організмі він паралізує роботу внутрішніх органів, і через удушення може наступити смерть. Та ця небезпечна отрута міститься в одній з найбільш відомих страв японської кухні: фугу. Щоб приготувати цю страву, потрібно дуже уважно відділити їстівне м’ясо від токсичних внутрішніх органів. Тож перш ніж мати право готувати фугу, японські шеф-повари місяцями тренуються. Приступити до приготування фугу може лише той кухар, який здасть жорсткий екзамен, а таких лише 30% з усіх, хто вчився. Ця популярна в Японії страва заборонена у Європі. Її подають у кількох ресторанах у США і Кореї. Втім, тепер на допомогу любителям фугу прийшла наука: японські фермери навчились виводити неотруйну рибу, підкорегувавши її “дієту”. Тож зараз навіть печінка фугу (де концентрація токсину найбільша) може опинитись у меню японського ресторану.

Фрукт акі росте на Ямайці, його часто подають соленою тріскою на сніданок. Та якщо цей фрукт з’їсти нестиглим, виникне нудота, а для дітей така трапеза може бути навіть смертельно небезпечною.

Кам’яна червона тріска, що плаває у водах поблизу Австралії та Нової Зеландії, — ще одна ціль гурманів-екстремалів. Ця смачна риба накопичує отруту у 13 шипах. І вони не є її єдиною зброєю: гострі, як голки, плавники часом жалять. Лікарі можуть врятувати життя укушених цією рибою, але потенційно її отрута є смертельною. Відтак австралійські рибалки часто відмовляються витягати з води цю рибу, навіть якщо випадково її упіймали.

Овоч кассава (росте у Африці, у басейні Карибського моря, Південній Америці) може бути небезпечним, якщо його правильно не помити і приготувати. Та понад 500 мільйонів людей вживають рослину як інгредієнт для приготування хліба, супів і десертів. Навіть солодка кассава, яка містить половину кількості ціаніду, аніж своя кисла родичка, має достатньо отрути, щоб вбити корову.

Сріблястого зайцеголового голкобрюха (водиться у індо-західній частині Тихого океану) їсти можна (крім печінки, репродуктивних органів і шкіри). Якщо ж ви скуштували ці частини тіла, то можуть виникнути проблеми з диханням.

“Жаба-бик”, що водиться у Намібії, є великою, потворною і потенційно небезпечною. Африканський делікатес можна споживати, лише дотримуючись суворих правил. Любителі страв з цієї жаби мають чекати весняних дощів, коли тварини починають розмножуватись. Якщо ж використати у їжу жабу раніше, можна “заробити” ниркову недостатність.

Найбільш отруйна риба у світі “риба-камінь” плаває у водах Тихого та Індійського океану. Контакт людини з живою рибою-камінь може бути фатальним. Попри смертельну небезпеку, м’ясо цієї риби подають у вишуканій страві окозе.

Рибу подають у шкірі, але вже без спинних плавців, які містять отруту. Їх обережно видаляють за допомогою ножиць.

Гриб гнойовик чорнильний. Сам він не є дуже небезпечним, але його не можна вживати з алкоголем. Токсин, який міститься у цьому грибі, може спричинити серйозні захворювання при взаємодії зі спиртним. Згідно з деякими дослідженнями, достатньо лише пригубити алкоголь чи вдихнути парфуми і токсин почне діяти.

Замикає список сир касу марцу. Він є одним з кількох у світі нелегальних сирів. Касу марцу виглядає страшно і його споживання може призвести до катастрофічних проблем зі здоров’ям. Цей сардинський делікатес готують з козячого молока, яке перетримали надто довго. У перекладі з сардинської назва “касу марцу” перекладається як “гнилий сир”. Їдять його з личинками сирної мухи, які і перетворюють молоко на делікатес. Та людський організм не завжди може перетравити ці личинки, тож є велика загроза того, що вони поселяться у кишечнику людини. При спробі личинок “пробурити” прохід через кишечник, виникають серйозні хвороби, які супроводжуються нудотою, кровотечею тощо.

Сьогодні туризм гастрономічний добре організований у Чехії, Угорщині, Шотландії, Франції, Італії, Іспанії, де існує розвинена мережа турів національних ресторацій.

Джерела[ред.ред. код]

  • Сучасні різновиди туризму : навч. посіб. / М. П. Кляп, Ф. Ф. Шандор. — К. : Знання, 2011. — 334 с. — (Вища освіта XXI століття). Рекомендовано Міністерством освіти і науки, молоді та спорту України (лист №N 1/11-4223 від 26.05.11) Рекомендовано до друку Вченою радою Ужгородського національного університету (протокол № 2 від 25.02. 2010) ISBN 978-966-346-854-9 (серія) ISBN 978-966-346-730-6