Пояс астероїдів

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Головний пояс астероїдів (зображено білим) розташований між орбітами Марса і Юпітера.

Головни́й по́яс астеро́їдів — сукупність астероїдів, розташованих між орбітами Марса та Юпітера. Складається приблизно з 580 000 астероїдів. Ширина поясу — від 100 до 300 млн км. У ньому є порожнини, в яких астероїдів майже нема. Вони мають назву проміжків Кірквуда та утворилися гравітаційною дією Юпітера.

Відкриття[ред.ред. код]

1766 року німецький астроном Йоган Тіціус помітив геометричну пропорцію у відстанях від Сонця до відомих на той час планет (включаючи Землю). Щоправда, на відстані 2,8 а. о. від Сонця, між орбітами Марса та Юпітера, мала б існувати ще одна планета.

Пропорція отримала назву «правила Тіціуса—Боде» (для Нептуна правило не спрацьовує). Долучившись до роботи, Йоганн Елерт Боде взявся за пошуки цієї планети. Аж до кінця XVIII століття пошуки астрономів не мали успіху.

Ентузіазм учених не згасав. У Німеччині астрономи навіть створили групу, яка мала назву «Небесна поліція», але німців випередив італійський астроном Джузеппе Піацці з міста Палермо. 1 січня 1801 року він помітив зіркоподібний об'єкт, який повільно рухався небосхилом. Нову планету було названо Церерою, але її діаметр виявився замалим для справжньої планети — лише 1000 км. Услід за Церерою на такій же відстані від Сонця за рік потому було відкрито Палладу, потім Юнону й Весту. Стало зрозуміло, що між Марсом та Юпітером розташовано цілий пояс небесних тіл. Їх стали називати малими планетами або астероїдами («зіркоподібними»). Відкрита першою, Церера виявилася найбільшою серед астероїдів. Більшість малих планет, які входять до поясу астероїдів, мають розміри в декілька кілометрів, хоча зустрічаються астероїди розміром десятки й сотні кілометрів.

Походження[ред.ред. код]

Багато суперечок викликало питання щодо утворення астероїдів. Спочатку астрономи вважали, що пояс астероїдів утворився в результаті руйнування планети, яку розірвала гравітація Юпітера. Ця планета отримала назву Фаетон на честь міфічного юнака, який не втримав колісницю бога сонця й загинув. Пізніше з'ясувалося, що астероїди — залишки протопланетної речовини, яка так і не стала планетою. Це одні з найстаріших об'єктів у Сонячній системі.

Класифікація[ред.ред. код]

Спектральна класифікація[ред.ред. код]

Докладніше у статті Спектральна класифікація астероїдів

Учені вивчають хімічний склад астероїдів за допомогою спектрального аналізу. Вони поділили астероїди на десятки різних типів, але основних типів лише три — це вуглецеві, піщані та металеві. Вуглецеві астероїди (тип С) є у зовнішньому кільці пояса астероїдів. Це темні тіла, вони майже не відбивають світла. Майже три чверті відомих астероїдів належать до типу С. Металеві (тип М) складаються здебільшого з нікелю та заліза. Вони добре відбивають світло, їхні орбіти лежать у середньому кільці пояса астероїдів. Другі за поширеністю — піщані астероїди (тип S). Завдяки кремнію, який входить до їх складу, вони мають рожеве забарвлення. Їх «дім» — внутрішнє кільце[Джерело?].

Класифікація орбіт[ред.ред. код]

Головні групи та сім'ї
Сім'я Опис
Гільди Група астероїдів на зовнішньому краю головного поясу астероїдів на відстані 4,0 а.о. від Сонця. Назва — від астероїда 153 Гільда діаметром 180 км, відкритого Ж. Палізо 1875 року. Їх орбітальні періоди перебувають у резонансі з періодом обертання Юпітера 3:2. Від решти поясу астероїдів вони відокремлені проміжком Кірквуда.
Фокеі Група астероїдів з орбітами, нахиленими на 24° до площини Сонячної системи, на відстані 2,36 а.о. від Сонця. Група відділена від головного поясу астероїдів одним з проміжків Кірквуда. Астероїди цієї групи не мають спільного походження і не належать до однієї сім'ї. Назву групи утворено від назви астероїда 25 Фокея з діаметром близько 70 км.
Хіраяма Групи астероїдів, що мають подібні орбіти й розташовані у просторі близько один до одного. Існування подібних утворень вперше було відзначено японським астрономом Кійоцугу Хіраяма 1918 року, який назвав їх сім'ями[1]. Відтоді виявлено більше сотні таких сімей. У багатьох випадках членами сімей є астероїди однакових або суміжних типів, що наводить на думку, що вони утворилися внаслідок руйнування єдиного тіла. До сімей Хіраями, як вважають, належить приблизно половина всіх астероїдів.
Короніди Одна з сімей Хіраями, астероїди якої розташовані на середній відстані 2,88 а.о. від Сонця. Члени сім'ї належать до типу силікатних астероїдів і, як вважається, походять з одного батьківського тіла, що мало у діаметрі близько 90 км. Найбільший член сім'ї — 208 Лакрімоза, близько 45 км у діаметрі. Назву сімейства утворено від назви астероїда 158 Короніда діаметром 35 км, відкритого 1876 року.
Феміди Одна з астероїдних сімей Хіраями, що розташована на відстані 3,13 а.о. від Сонця. Всі члени сім'ї належать до вуглистого типу астероїдів, що передбачає їх спільне походження від одного батьківського тіла.
Еос Одна з астероїдних сімей Хіраями. Члени сім'ї розташовані на відстані 3,02 а.о. від Сонця. За своїм типом вони є проміжними між вуглецевими і силікатними астероїдами.

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. ХІРАЯМА Кійоцугу // Астрономічний енциклопедичний словник / За загальною редакцією І. А. Климишина та А. О. Корсунь. — Львів: ЛНУ—ГАО НАНУ, 2003. — С. 512. — ISBN 966-613-263-X, УДК 52(031).


Сатурн Це незавершена стаття з астрономії.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.