Гети

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґети
Getae 200bc.jpg
Ґети
Сучасний ареал розселення і кількість
Найбільші розселення Україна, Румунія
Вимер по VI ст. н. е.
Расовий тип Європеоїдна
Близькі етнічні групи кімерійці, даки, фракійці, скіфи, сармати, слов'яни
Релігія Язичництво


Гети, Ґети (грец. Γέται; лат. Getae) — племена фракійського походження[1], споріднені з даками, які у VI–IV ст. до н. е. проживали на півночі Балканського півострова, пониззі Дунаю, Добруджі, займали простір до правого берегу ріки Дніпро[1]. Згадки про них містяться у творах давньогрецьких авторів, зокрема, Геродота та Страбона. Зі сходу граничили зі скіфами. Брали участь у війні з перським царем Дарієм I у 513 р. до н. е.. Впродовж IV ст. до н. е. вели війни з македонськими царями Філіппом II та його сином Александром. Протягом тривалого часу нападали на грецькі колонії у Північному Причорномор'ї, в результаті чого деякі з них (Тіра, Ольвія) були майже цілком знищені. З середини I ст. до н. е. до початку II ст. н. е., об'єднавшись з даками в одну державу, вели війни з Римською державою, які закінчились поразкою гетів і включенням їхніх земель до складу римської провінції Дакія. Найвідомішими правителями гето-дакської держави були королі Беребіста[1] та Децебал.

Разом з кімерійцями гети в українській історії становлять власне місцеву археологічну культуру[2]; гети також мають безпосереднє відношення до етногенезу українців, увійшли до складу східних слов'ян, перебували на теренах України від бронзової доби (1800–800 років до нашої ери) до доби переселення народів (375–800 роки нашої ери)[2]. Науковий світ їх ідентифікує з липицькою культурою[2].

Історія[ред.ред. код]

У «Географії» Страбона[3] згадується країна племені гетів. Воно поділяється на дві гілки — даків та власне гетів. Перші мешкають на заході, в Дакії. Другі біля Понту, на сході країни[4].

Цікаві факти[ред.ред. код]

Див. також[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б в стор. 474–475, том 2, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4050-7
  2. а б в стор. 66-67, том. 1, «Енциклопедія українознавства» / Гол. ред. В. Кубійович. — м. Париж, Нью-Йорк: вид. «Молоде життя»-«НТШ»; 1993 р. ISBN 5-7707-4049-3
  3. Страбон, «Географія», Книга VII, Глава III, § 12
  4. Страбон. География / перев. Г. А. Стратановского; ред. С. Л. Утченко. — г. Москва: изд. Наука, 1964 г. —Книга VII (рос.)
  5. Книга первая. Трактат первый. О Сарматии Азиатской. Глава первая. О том, что есть две Сарматии // Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — C. 47 (рос.)

Джерела[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

  • Страбон. География / перев. Г. А. Стратановского; ред. С. Л. Утченко. — г. Москва: изд. Наука, 1964 г. —Книга VII (рос.)
  • Книга первая. Трактат первый. О Сарматии Азиатской. Глава первая. О том, что есть две Сарматии // Меховский Матвей. Трактат о двух Сарматиях / Пер. и комм. С. А. Аннинского. — Москва-Ленинград: Издательство Академии наук СССР, 1936. — C. 47 (рос.)