Філіп III Іспанський

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Король Іспанії Філіп III (1598-1621)

Філіп III (*14 квітня 1578 - †31 березня 1621) - король Іспанії, король Португалії (як Філіп II), походить з династії Габсбургів. Син Філіпа II.

Перші кроки[ред.ред. код]

Герцог Лерма. Робота Пітера Пауля Рубенса. 1603. Музей Прадо. Мадрид

Основними напрямками короля Філіпа III на початку його правління були: боротьба з Англією, підкорення північноафриканського узбережжя, відновлення іспанської влади на півночі Нідерландів. Але по всім напрямкам Іспанію чекали невдачі. Експедиція в Ірландію нової Армади 1601 року зазнала поразки. Спроба у 1603 році захопили Алжир теж виявилася невдалою. У 1604 Амбросіо ді Спінола розбив війська повстанців у Нідерландах та захопив Остенде. Але з 1606 року військова удача відвернулася від іспанців й тут.

Внутрішня політика[ред.ред. код]

На відміну від свого батька Філіпа II та діда Карла V, які постійно пересувалися по своїм землям, для періоду Філіпа III характерне практично постійне перебування у Мадриді. Тільки раз - у 1599 - він відвідав Каталонію та Валенсію. Стільки ж був у Португалії. Він приїздив в цю підвладну йому країну у 1619 році тільки за тим, щоб прийняти присягу кортесів. Практично увесь час правління Філіпа III королівство Іспанія перебувала у складній фінансовій ситуації, скарбниця була порожня.

На відміну від попередників Філіп III покладався на єдиного радника, який в якості канцлера або першого міністра приймав на себе різноманітні службові обов'язки. При цьому королі посаду такої довіреної особи (valido, privado) займав Франсіско Гомес де Сандоваль-і-Рохас, п'ятий маркіз Ден'я, герцог Лерма.

Із вступом Філіпа III на трон Лерма практично відразу перебрав на себе найзначніші владні важелі. Здихався від своїх ворогів та супротивників при королівському дворі.

Висування Лерми низка вчених розглядає в якості першого кроку у напрямку створення посади голови уряду, метою якого було керувати бюрократичним механізмом держави, який віднімав багато часу у короля. Це дозволяло королю сконцентруватися на основних, пріоритетних завданнях.

Головною метою політики Лерми було збереження ресурсів Кастилії в умовах кризи, що сунула на Іспанію. Провісниками загальної кризи були:

  • загибель у 1596-1602 роках 500 тисяч осіб (більш за все у Кастилії) або 8 відсотків населення від епідемії чуми;
  • збільшення населення міст, зокрема населення Мадриду тільки протягом 1606 року збільшилося з 50 до 100 тисяч осіб;
  • зниження виробництва зернових;
  • зниження ваги старокастильських міст у загальній економіці країни (Бургос, Медина-де Ріосеко, Медина-дель-Кампо), які були центрами текстильної промисловості;
  • виникли перші проблеми у заморській торгівлі - жителі американських колоній все частише обходилися товарами власного виробництва (вино, олія, текстиль).

Перша суттєва фінансова криза трапилася 1602 року. Заповнити бюджет вдалось за рахунок збільшення податків. Почався у великих обсягах випуск мідних монет - веллонів (vellones). Веллони все більше виштовхували срібні монети з обігу. У 1607 році Філіп III оголосив себе банкрутом.

До всього знизилося постачання срібла з Америки. Якщо при Філіпі II американське срібло покривало 25 відсотків державних доходів, то при його наступникові суттєво зменьшалася й ця частка. Все більше срібла залишалося у колоніях.

За ініціативи Філіпа III кортеси Кастилії двічі - у 1601 та 1621 - підіймали податки. В підсумки вони стали дорівнюватися половині усіх королівських доходів. В цих умовах відроджується значення кортесів. В середньому вони стали засідати по 8 місяців на рік. Без їх згоди неможливо було підняти податки. навзаєм міста вимагали поступки: звільнення від податків. інші привілії міським комунам.

В правління Філіпа III не було великих повстань, навіть регіонального сепаратизму. В той же час значно зросла злочинність, в Кастилії, Валенсії та Каталонії буденним став бандитизм.

Незважаючи на продовження культурного розвитку Іспанії (Лопе де Вега, Кеведо) у духовному житті, а також у науці почалася значна криза. Це було наслідком діяльності інквізиції. Університетська наука поступово вироджувалася у рутинну схоластику.

Стосунки з нехристиянським населенням[ред.ред. код]

У 1609 вигнано з Іспанії арабське населення (морисків), яке залишилося після завершення Реконкісти. Приводом для таких дій було їх уявні зв'язки з Османською імперією та думка, що мориски підтримують північноафриканських піратів. Внаслідок дій іспанської влади, країни покинуло 270 тисяч осіб (в основному кваліфікованих селян та ремісників), або 2 відсотка всього населення, що суттєво погіршало економічне становище Іспанії.

Восени 1618 року герцог Лерма усунувся від влади, став кардиналом, переїхав до Вальядоліду. Його місце біля короля заступив син Лерми, герцог Уседа. Але вже 15 листопада 1618 року Філіп III фактично позбавив того всіх повноважень.

Статуя ФіліпаIII в Мадриді (1616).

Зовнішня політика[ред.ред. код]

Філіп III робив все для продовження гегемонії Габсбургів в Європі. У 1599 році від одружився із своєю австрійською родичкою - Маргаритою.

Не здатність повноцінно боротися із Англію призвело до думки про укладання з нею мира. Після смерті королеви Англії Елизавети I (1603) та вступу на престол Якова I (1604) це завдання було вирішенно.

Іншою проблемою були повсталі Нідерланди. Почалось протистояння не тільки на суші, а й на морі. Голландці захоплювали території в Америці, Азії, Африці (які до того часу належали Іспанії) Все це, а також важкий економічний та фінансовий стан країни обумовив згоду Іспанії на 12-річне перемир'я з Сполученими Провінціями (1609 рік). За його підсумками Іспанія визнала незалежність Нідерландів.

Завдяки цьому Іспанія змогла зміцнити свої позиції в Магрибі та Леванті. Укладено угоду з володарем Марракеша Мулі ель-шейхом проти піратів у північній Африці. Вже 1610 року захоплено порт Лараче (Марокко) та завдано серйозних збитків цитаделі піратів - фортеці Ла-Мамора.

Ще однією проблемою Іспанії було збереження за собою північної Італії. У 1613 році Карл Емануіл, герцог Савойський почав тут військові дії. Але вже 1615 року він вимушений був укласти астійський договір. Після цього проти Іспанії виступила Венеція, уклавши військову угоду з Савойським герцогом та королем Франції.

В Німеччині Іспанія протистояла Франції та Бранденбургу. Особливо ситуація загострилася, коли почалася суперечка з приводу наслідування герцогств Клеве, Берг, Юліх. А.Спінола зайняв ці землі у 1610 році.

Але головною метою Філіпа III було збереження гарних стосунків з Австрією. У 1617 році укладено угоду (так званий договір Он'яте - по імені іспанського посла у Відні графа Он'яте) за яким наслідування імператорської корони надавалося австрійській гілці Габсбургів, в той же час нащадки Філіпа III отримували права на Богемію та Угорщину.

З початком Тридцятирічної війни Філіп III надав допомогу Фердинанду II - 40 тисяч солдатів та 3,4 млн гульденів. Також іспанські війська окупували територію ворога Австрії - Пфальца (на Рейні).

Маргарита Австрійська, дружина Філіпа III

Родина[ред.ред. код]

Дружина - Маргарита Габсбург (1584-1611), донька Карла II, герцога Штірійського та Каринтійського

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

  • Ciriaco Perez Bustamente. La Espana de Felipe III. Madrid. 1979