Чарівна флейта

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Театральна афіша прем'єрного виконання, 1791

Чарівна флейта (нім. Die Zauberflöte) (KV 620) — опера-зінгшпіль Моцарта у двох діях; лібрето Емануеля Шиканедера. Вперше поставлена у Відні, в театрі «Ауф дер Віден», 30 вересня 1791 року.


Зміст

Дійові особи [ред.]

Лібрето [ред.]

Сюжет опери Шиканедер почерпнув у казці К. Віланда (1733-1813)«Лулу» зі збірки фантастичних поем «Джінністан, або Вибрані казки про фей і духів»(1786-1789), з доповненням з його ж казок «Лабіринт» і «Розумні хлопці». У числі додаткових джерел також називають епічну поему «Оберон, цар чарівників», з доповненнями по лібрето К. В. Хенслера з опери «Свято сонця у брамінів» Венцеля Мюллера; драму «Тамос, цар єгипетський» Т. Ф. фон Геблера; роман «Сетос» Ж. Террасон (1731). Називають і роботу Ігнаци фон Борна, магістра масонської ложі «Zur Wahrheit» («До правди»), «Про містериії єгиптян» («Über die Mysterien der Ägypter»). Саме фон Борну, який помер незадовго до написання опери, лібрето і було присвячено.

Після смерті Емануеля Шиканедера на авторство лібрето став претендувати один з акторів театру Віденська масон Карл Людвіг Гізеке (Carl Ludwig Giesecke).

Дія перша [ред.]

Принц Таміно заблукав у горах, рятуючись від змія. Три дами, служительки Цариці ночі, рятують його від змія. Прокинувся принц бачить птахолова Папагено, який робить вигляд, що врятував принца саме він. Три дами обурені його хвастощами і карають, повісивши на рот замок. Пані повідомляють принцу, що він врятований Царицею ночі, яка дарує йому портрет своєї дочки Паміни. Таміно закохується в портрет. За словами Цариці ночі, дівчину викрав злий чарівник Зарастро. Принц відправляється рятувати Паміну. Цариця дає йому чарівну флейту, яка допоможе здолати зло. Папагено отримує чарівні дзвіночки і повинен за велінням Цариці допомагати принцу. У супроводі трьох хлопчиків вони вирушають в дорогу.

Еммануель Шиканедер в ролі Папагено

Мавр Моностатос, що охороняв Паміни в замку чарівника, викрав її. Папагено проникає в кімнату, де захована дівчина. Птахолов і мавр лякаються один одного, мавр тікає. Папагено розповідає Паміні, що його послала її мати, і що в неї закохався принц Таміно, що бачив її портрет. Дівчина погоджується бігти, але мавр кидається в погоню. Таміно в цей час знаходиться у священному гаю з трьома храмами. Жрець розповідає принцу, що його обдурили: Зарастро насправді добрий чарівник, а не злий, і Паміну він викрав з волі богів. Таміно починає грати на флейті і чує дзвіночки на костюмі Папагено. При звуках чарівної флейти мавр змушений припинити погоню. Зарастро обіцяє Паміні допомогти зустрітися з Таміно. З'являється Моностатос, який спіймав принца. Таміно і Паміна кидаються один одному в обійми.

Дія друга [ред.]

Зарастро відкриває жерцям, що Таміно посланий стати захисником Храму Мудрості від Цариці ночі, і в нагороду отримає в дружини Паміну, для чого вона була і викрадена. Принца очікують випробування. Тим часом Моностатос знову переслідує Паміну. Але чується голос Цариці ночі, і він тікає. Цариця в розпачі від того, що принц Таміно хоче присвятити себе служінню храму, і просить дочку вплинути на нього. Та відмовляється. Цариця загрожує відректися від дочки, якщо та не вб'є чарівника. (Арія Цариці: («Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen»)

У храмі принца і Папагено піддають першому випробуванню - на мовчання. Паміна думає, що принц її розлюбив. Друге випробування - Таміно говорять, що він повинен попрощатися з Паміною назавжди. І він залишає її. А Папагено, побачивши чудову дівчину, не витримує випробування - він нарешті знайшов свою Папагену.

Паміна хоче смерті, але три хлопчики заспокоюють її. У принца останнє випробування: пройти крізь вогонь і воду. З'являється Паміна, щоб піти разом з ним. Чарівна флейта допоможе їм. Папагено ж покараний, він втратив Папагену. Але три хлопчики нагадують йому про чарівні дзвіночки, які повинні допомогти знов знайти кохану. Останню спробу здійснює Цариця ночі: вона обіцяє свою дочку Моностатосу, якщо той допоможе знищити храм. Але настає день, і влада Цариці зникає. Розсіюється морок, і сходить сонце. Жерці славлять доброту і розум Зарастро.

Масонська символіка в опері [ред.]

І Моцарт, і автор лібрето Шиканедера - обидва були членами ордена «вільних каменярів». У лібрето відразу були помічені таємничість і містична символіка, пов'язані з ідеями та ритуалами товариства масонів[1].

За однією з легенд, рання смерть Моцарта пов'язана з тим, що його вбили масони, не пробачивши йому те, що він вивів (і таким чином висміяв) на сцені в «Чарівній флейті» масонські ритуали. За словами інших Моцарт в «Чарівній флейті» масонство не висміяв, а оспівав, і віденська ложа сама виступила замовником цього твору. Це виглядає тим більше правдоподібно, що на прем'єрі опери, яка відбулася 30-го вересня 1791 року, частину ролей виконували самі масони (Еммануїл Шікаденер - «Папагено», К. Л. Гізеке - «перший раб» та ін)

Чарівник носить ім'я «Зарастро»- італьянізована форма імені Зороастра, якого масони шанують як стародавнього мудреця, філософа, мага і астролога. Також, згідно з пізніх вавілонських легенд, що дійшли до нас в грецькому викладі, Зороастр, мабуть, був одним з перших каменярів і будівельником знаменитої Вавілонської вежі - образу, особливо близького «вільним каменярам» - масонав. У Єгипті цього персонажа пов'язували з культом Ісіди та її чоловіка Осіріса. В опері дія розгортається саме в Стародавньому Єгипті, на березі Нілу, в оточенні пальмових гаїв, пірамід і храмів, присвячених культу Ісіди і Осиріса.

Через всю оперу проходить символіка числа три (три феї, три генії, три храми, три хлопчики і т. д.)[2]. Три храми з вигравійованими на стінах назвами символізують насправді етичну тріаду зороастрійської релігії: благомислення, благослов'я, благодіяння - ці слова зазвичай писали на стінах зороастрійських храмів. У них жерці під верховенством мага Зарастро здійснюють богослужіння Ісіді і Осірісу.

Символ «3» присутній і в музиці - потрійний акорд у увертюрі повторюється тричі, основна тема опери - вихід з духовної темряви до світло через посвячення - є ключовою ідеєю вільних мулярів. Крім того в опері є дуалістичне протиборство сил добра і сил зла, в якому, згідно з зороастрійським ученням, сили добра здобувають остаточну перемогу, що не суперечить переконанням вільних мулярів. Сили зла уособлює Цариця Ночі, сили добра і божественну мудрість - маг Зарастро.

Випробування, які проходить принц протягом опери, нагадують зороастрійських Ордалія, які, у свою чергу, дуже нагадують виникли елементи масонських випробувань і церемоній присвяти, що виникли набагато пізніше (випробування вогнем і водою, усний посвідчення у формі запитань і відповідей, використання ордальних труб в якості музичних інструментів Ордалія і т.д). Також в опері використано піраміду - традиційний масонський символ, в середині якої проходить одне з випробувань.

Арії [ред.]

  • «O Zittre nicht, mein lieber Sohn» (В стражданнях дні мої проходять) — арія Цариці ночі
  • «Der Hölle Rache kocht in meinem Herzen» (В грудях моїх палає жага помсти) — друга арія Цариці ночі
  • «Ach, ich fühl's, es ist verschwunden» (Все пройшло) — арія Паміни
  • «Dies Bildnis ist bezaubernd schön» (Такої чарівної краси) — арія Тамино
  • «Der Vogelfänger bin ich ja» (Відомий всім я птахолов) — арія Папагено
  • «Ein Mädchen oder Weibchen» (Знайти подругу серця) — арія Папагено
  • «In diesen heil'gen Hallen» (Ворожнеча і помста нам чужі) — арія Зарастро
  • «O Isis und Osiris» (О ви, Ізіда і Осіріс) — арія Зарастро
  • «Alles fühlt der Liebe Freuden» (Кожен момент насолоджуватися) — арія Моностатоса

Фрагменти [ред.]

Вибрана дискографія [ред.]

(Солісти даються в наступному порядку: Таміно, Паміни, Папагено, Цариця ночі, Зарастро)

Див. також [ред.]

Література, джерела і посилання [ред.]

  1. ↑ Альфред Эйнштейн Моцарт.Личность.Творчество. — М., «Классика-XXI», 2007. — 472 с. — ISBN 978-5-89817-203-9
  2. ↑ Е.И. Чигарёва Оперы Моцарта в контексте культуры его времени. — Едиториал УРСС, 2000. — 210 с. — ISBN 5-8360-0121-9
  3. ↑ «База даних малих космічних тіл JPL: Чарівна флейта» (англ.). 
Отримано з http://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Чарівна_флейта&oldid=12602010