Дон Жуан (опера)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Дон Жуан, або Покараний розпусник, KV 527, італ. Don Giovanni ossia Il dissoluto punito) — «весела драма» (італ. dramma giocoso) у двох актах В.А. Моцарта на лібретто Лоренцо да Понте.

Опера була написана на замовлення Празького театру, після блискучого успіху "Весілля Фігаро". Прем'єра відбулася 29 жовтня 1787 року в Празі. У Відні опера вперше виконана 7 травня 1788 року. Для спектаклю у Відні були дописані дві арії й один дует; заключний ансамбль ("Ultima scena") не виконувався, і опера закінчувалася смертю Дон Жуана. В російській імперії Дон жуан вперше прозвучав у Москві 12 січня 1806 року

Характеристика[ред.ред. код]

Образ Дону Жуана вперше з'являється в п'єсі Тірсо де Моліна "Севільский звабник, або Кам'яний гість". Однак основою для лібрето послужила опера "Дон Жуан" Джованні Гаццаніґі на лібрето Джованні Бертати, поставлена в Венеції 5 лютого 1787, і п'єса "Помста із труни" Антоніо де Самори (кін. XVII ст.)

Франциско д'Андрадо в ролі Дон Жуана. макс Слевогт.1912. Дон Жуан запрошує статую командора на вечерю, за ним ховається Лепорелло

Психологічна глибина опери, досконалість її музики визначили її поворотну історичну роль в історії оперного мистецтва. В головних партіях опери виступали провідні артисти - Е.Фішер-Діскау, Ч.Сіеппі, Е.Шварцкопф, Д.Сазерленд та інші.

Сюжет[ред.ред. код]

Дія опери розвивається стрімко. Дон-Жуан, переодягнувшись у костюм Оттавіо-жениха донни Анни, проникає до неї в будинок. Донна Ганна кличе на допомогу і на захист її честі виступає старий Командор, її батько. Дон-Жуан убиває його й ховається разом зі своїм слугою Лепорелло. Донна Анна і Оттавіо клянуться помститися.

Спокушена й кинута Дон-Жуаном Ельвіра шукає невірного коханця. Тим часом Дон-Жуан спокушає Церліну, наречену селянина Мазетто. Замасковані Оттавіо, донна Анна, Ельвіра входять у будинок Дон-Жуана і звинувачують його в убивстві Командора. Усі - у тому числі Церлина й Мазетто - повстають проти Дон-Жуана, але йому вдається зникнути.

Дон Жуан приходить на цвинтар, де похований Командор і насміхається над його статуєю, запрошуючи її в гості. Статуя відгукується на запрошення, вона жадає від грішника каяття, але після відмови Дон-Жуана захоплює його в пекло. Всі інші застерігають глядача, - от що чекає всіх розпусників.

Джерело[ред.ред. код]

  • А. Гозенпуд. Оперный словарь. — «Музыка», 1965