Вавилонська вежа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Картина «Вавилонська вежа». Пітер Брейгель
«Змішання мов», картина Гюстава Доре (1865)

Вавилонська вежа (або зикурат Етеменанкі) — одна з найграндіозніших споруд стародавнього Вавилону, символ сум'яття і безладу. Згадується у Книзі Буття в 11 главі.

За стародавньою біблійною легендою[1], понад чотири тисячі років тому усі люди мешкали у Месопотамії, тобто в басейні річок Тигру і Євфрату, і спілкувались однією мовою. Оскільки земля цих місць була дуже плодовита, то люди жили заможньо. Від цього вони дуже запишалися і вирішили побудувати вежу аж до самого неба.

Для споруди монументальної будівлі люди використовували не камінь, а необпалену цеглу-саман, для з'єднання цегли застосовувався замість вапна бітум (гірська смола). Вежа усе росла і росла вгору. Нарешті Бог розгнівався на нерозсудних і пихатих людей та покарав їх. Він змусив будівельників розмовляти на різних мовах. Зарозумілі творці вежі, не зрозумівши один одного, закинули будівництво та розійшлися у різні боки. Так вежа залишилася недобудованою, а місто, де відбувалося будівництво і змішалися усі мови, назвали Вавилоном.

Проте історики і археологи довели, що в основі біблійної легенди покладені справжні історичні події. Виявилось, що Вавилонська вежа, або зикурат Етеменанкі («Наріжний камінь небес і землі»), справді була побудована в II тисячолітті до нашої ери, але потім неодноразово руйнувалася і знов відбудовувалася. Остання реконструкція здійснилася в VIIVI століттях до нашої ери. Зикурат з високими сходами і пандусами мав квадратну основу зі сторонами приблизно 90 м і такої ж висоти. За нинішніми мірками споруда досягала у висоту 30-поверхового хмарочоса.

Вавилонська вежа була ступінчастою восьмиярусною пірамідою, обкладеною зовні обпаленою цеглою. При цьому кожен ярус мав строго певний колір. На вершині зикурата знаходилося святилище, викладене синім кахлем і прикрашене по кутах золотими рогами (символом родючості). Воно вважалося житлом бога Мардука — покровителя міста. Крім того, усередині святилища знаходилися позолочені стіл і ложе Мардука. На яруси вели драбини, ними підіймалися релігійні процесії.

Взагалі, в Месопотамії існував особливий тип храму, абсолютно відмінний від єгипетського. Так, якщо піраміди по суті своїй були гробницями, то зикурати мали суцільну кладку без внутрішніх приміщень. Вгорі знаходився павільйон, що представляв, згідно із віруваннями того часу, житло божества. Основна частина терас зикуратів мала пласку покрівлю. Оскільки каменя, придатного для будівництва, в основних районах Дворіччя не існувало, а дерева було мало, то єдино можливою була саме така конструкція споруди.

Верхні майданчики зикуратів використовувалися не тільки в культових, але і в практичних цілях: для огляду воїнами-стражниками навколишньої місцевості. Взагалі, оборонна функція пронизувала всю архітектуру Месопотамії.

В даний час від легендарної Вавилонської башти залишилися тільки фундамент і нижня частина стіни. Але завдяки клинописним табличкам зберігся опис прославленого зикурату і навіть його зображення.

Цікаві подробиці[ред.ред. код]

  • Будівля Європарламенту спроектована у вигляді недобудованої Вавилонської вежі (за картиною Пітера Брейгеля)

Примітки[ред.ред. код]

  1. Святе письмо, 1 М. 11