Ґурамішвілі Давид Георгійович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Ґурамішвілі Давид Георгійович
დავით გურამიშვილი
Файл:David Guramishvili - დავით გურამიშვილი (1705 – 1792).jpg
Дата народження 1705
Місце народження Саґурамо (Горісубані),
Царство Картлі
Дата смерті 21 липня (1 серпня) 1792(1792-08-01)
Місце смерті Миргород,
Російська імперія
Національність грузин
Громадянство Російська імперія
Мова творів грузинська
Рід діяльності поет
Напрямок предромантизм

Дави́д Гео́ргійович Ґурамішві́лі (груз. დავით გურამიშვილი, * 1705, село Саґурамо поблизу Мцхети, Грузія — 21 липня (1 серпня) 1792, Миргород) — грузинський поет.

Біографія[ред.ред. код]

Ювілейна монета номіналом у 2 гривні присвячена 300-річчю від дня народження Давида Ґурамішвілі.
Могила Д. Ґурамішвілі у Миргороді

Народився в багатодітній родині князя Георгія Ґурамішвілі. Коли в 17231724-му Суґурамо зруйнували лезгини, хлопець оселився в родичів у Ламіскані. Звідти близько 1727 року Давида захопили в полон лезгини, коли набирав воду з джерела. Вивезли в Дагестан — у гори поблизу Осколо, маючи намір продати туркам. Та він зумів утекти й у верхів'ї Терека знайшов прихисток у російських поселенців. Через Астрахань Волгою дістався до Москви. У той час там перебував грузинський цар Вахтанг VI Багратіоні, якого перси позбавили трону. Сподіваючись на захист від імператора, цар разом із кількома тисячами земляків прибув туди й заснував грузинську колонію.

Та невдовзі Петро І помер, а більше чекати допомоги було ні від кого. Отож прибульці мусили обживати нові місця. Цар Вахтанг добре знав Георгія Ґурамішвілі й одразу призначив Давида на високу посаду — джабадар-баші, тобто начальника арсеналу. Вже тоді Давид писав сатиричні вірші, експромти.

Після смерті Вахтанга VI Давид Гурамішвілі 1737 року разом із оточенням прийняв російське підданство й пішов служити у військо. У 1738 році сформувалася гусарська сотня. Згодом її реорганізували в полк, у якому він воював. У 1739 році, коли почалася війна з турками, брав штурмом фортецю Хотин. У 1742 році бився проти шведів поблизу Фрідріхсгофена та Гельсінфорса. У 1748 році став прапорщиком, а в 1755 — підпоручиком. У 1757 році вирушив на Семилітню війну з Пруссією. Біля Кюстрина потрапив у полон і опинився в Магдебурзькій фортеці. Звідти його визволили в 1759 році.

Наступного року князь подав прохання про відставку: «… въ голове ломъ и зрѣніе слабое, правою рукою владѣю несвободно, въ правомъ плече отъ упаду съ лошади происходитъ ломъ…». Зберігся медичний висновок комісії від 25 лютого 1760 року: «Подпоручикъ князь Давидъ Гурамовъ въ Медицинской канцеляріи осматриванъ комісіей, которой объявилъ себе отъ роду пятьдесятъ шѣсть лѣтъ… (…) Въ лѣвомъ боку, около селезенки, усмотрено твердость, почему въ томъ боку и боль чувствуетъ; и всѣмъ тѣломъ пожелтелъ и въ слабости находится…».

За особливі заслуги цар подарував йому земельний наділ в Україні — (20 дворів у Миргороді та 10 дворів у Зубівці).

Ґурамішвілі помер 1792 року і похований в миргородській Вознесенській церкві; в 1949 році на могилі поета споруджено пам'ятник.

Творчість[ред.ред. код]

«Давитіані» (груз. დავითიანი — «Давидове») — великий цикл автобіографічної лірики, у перекладі Миколи Бажана. На творчість Ґурамішвілі вплинули український фольклор та спілкування з Григорієм Сковородою. Вірші «Скарга на швидкоплинний світ», поема «Весела весна» (описи українського побуту). Павло Тичина перекладав «Давитіані» Д. Гурамішвілі, досліджував його творчість.

Твори, присвячені Давидові Ґурамішвілі[ред.ред. код]

  • Пам'ятник Д. Гурамішвілі в Миргороді (1969) робóти Андрія Німенка і співавторів

Пам'ять[ред.ред. код]

У Миргороді є музей Давида Ґурамішвілі, який є єдиним культурологічним закладом, присвяченим поетові, який розташований за межами Грузії. Щороку в дні пам'яті поета до Миргорода приїздять представники Посольства Грузії в Україні та грузинської діаспори[1].

На могилі Давида Ґурамішвілі та біля входу у його літературно-меморіальний музей встановлені пам'ятники поету.

У 1946 році на студії Грузія-фільм було знято біографічну художню кінострічку «Давид Ґурамішвілі».

2005 року Національним банком України випущена пам'ятна монета «300 років Давиду Гурамішвілі» номіналом 2 гривні, присвячена 300-річчю від дня народження поета.

Література[ред.ред. код]

  • Барамидзе А. Г., Давид Гурамишвили, Краткий очерк жизни и творчества. — Тб., 1955. (рос.)
  • Тичина Павло. Зібрання творів у дванадцяти томах. — Т. 6: Поезії / Упоряд. М.Л. Гончарук. — Київ: Наукова думка, 1985.

Примітки[ред.ред. код]

Поет Це незавершена стаття про поета.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.