Лезгини

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук

Лезги́ни (самоназв. Лезгияр) — один із найбільших корінних кавказьких народів, що історично мешкає у південній частині Дагестану та на прилеглих територіях Азербайджану.

Територія проживання лезгинів.

У Дагестані лезгини населяють Ахтинський, Дербентський, Докузпаринський, Курахський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, Хивський райони, також проживають в Рутульському та Хасавюртовському районах. В Азербайджані лезгинське населення зосереджено в Кусарському и Кубинському, Хачмасському, Кабалинському, Исмаіллинському, Огузському, Шекинському та Кахському районах. За офіційною статистикою є другим за чисельністю народом Азербайджану.

Чисельність лезгинів у Росії, згідно з даними перепису 2002 року, становила 412 тис., а в Азербайджані, згідно з даними перепису 1999 року, — 178 тис. Представники лезгинських суспільних організацій регулярно заперечують офіційні дані про чисельність лезгин в Азербайджані, вважаючи їх заниженими.

За оцінками, чисельність лезгин та близьких лезгинських народів коливається від 700 тисяч до 900 тисяч.

Лезгини проживають також у Казахстані, Киргизії, Туреччині, Україні та інших державах. Говорять на лезгинській мові, яка входить до нахсько-дагестанської групи північнокавказьких мов. За віросповіданням більшість сучасних лезгинів — мусульмани-суніти. Винятком є жителі села Міскинджа Докузпаринського району Республіки Дагестан, які є шиїтами.

Лезгини відомі під назвою «леги» (леки), від якого згодом і утворився сучасний етнонім «лезги». Безконечні війни з римлянами, візантійцями, персами, хазарами і іншими завойовниками зумовили популярність лезгиномовних племен, що населяють Кавказьку Албанію. Досі грузини і вірмени називають дагестанців, і особливо лезгин, «лекамі», перси і араби — «лекзамі». Крім того, танець «Лезгинка» грузини називають «Лекурі», а країну лезгин «Лекетія» («Лезгистан»).

Розселення[ред.ред. код]

Основні райони проживання лезгинів у Дагестані за даними перепису 2010 р.[1]

населення
району
% лезгінів
Сулейман-Стальський район 58 835 98,6%
Ахтинський район 32 604 98,5%
Курахський район 15 434 98,4%
Магарамкентський район 62 195 96,1%
Докузпаринський район 15 357 94,0%
Хівський район 22 753 38,9%
Дербент 119200 33,7%
Каспійськ 100 129 21,4%
Дербентський район 99 054 18,8%
Дагестанські Огні 27923 17,9%
Махачкала (м/о) 696 885 12,7%
Южно-Сухокумськ 10 035 10,4%
Рутульський район 22 926 9,3%
Ізбербаш 55 646 7,8%
Хасавюртівський район 141 232 5,3%
Кизляр (м/о) 51 707 4,7%
Тарумовський район 31 683 3,9%
Кізлярський район 67 287 3,4%
Кизилюрт (м/о) 43 421 2,4%
Хасавюрт 131 187 1,6%
Кумторкалинський район 24 848 1,2%
Дагестан 2 910 249 13,3%
The map of Lezgistan (1728)

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

  1. Итоги Всероссийской переписи населения 2010 года. — Том 3. Национальный состав и владение языками