Лезгини

Прапор лезгинів

Розселення лезгинів у Дагестані за переписом 2002 р.

Лезги́ни (самоназв. Лезгияр) — один із найбільших корінних кавказьких народів, що історично мешкає у південній частині Дагестану та на прилеглих територіях Азербайджану.

У Дагестані лезгини населяють Ахтинський, Дербентський, Докузпаринський, Курахський, Магарамкентський, Сулейман-Стальський, Хивський райони, також проживають в Рутульському та Хасавюртовському районах. В Азербайджані лезгинське населення зосереджено в Кусарському и Кубинському, Хачмасському, Кабалинському, Исмаіллинському, Огузському, Шекинському та Кахському районах. За офіційною статистикою є другим за чисельністю народом Азербайджану.

Чисельність лезгинів у Росії, згідно з даними перепису 2002 року, складала 412 тис., а в Азербайджані, згідно з даними перепису 1999 року, — 178 тис. Представники лезгинських суспільних організацій регулярно заперечують офіційні дані про чисельність лезгин в Азербайджані, вважаючи їх заниженими. За оцінками, чисельність лезгин та близьких лезгинських народів коливається від 700 тисяч до 900 тисяч.

Лезгини проживають також у Казахстані, Киргизії, Туреччині, Україні та інших державах. Говорять на лезгинській мові, яка входить до нахсько-дагестанської групи північнокавказьких мов. За віросповіданням більшість сучасних лезгинів — мусульмани-суніти. Винятком є жителі села Міскинджа Докузпаринського району Республіки Дагестан, які є шиїтами.

Лезгини споконвіків відомі під назвою «леги» (леки), від якого згодом і утворився сучасний етнонім «лезги». Безконечні війни з римлянами, візантійцями, персами, хазарами і іншими завойовниками зумовили популярність лезгиноязичних племен, що населяють Кавказьку Албанію. Досі грузини і вірмени називають дагестанців, і особливо лезгин, «лекамі», перси і араби — «лекзамі». Крім того, танець «Лезгинка» грузини називають «Лекурі», а країну лезгин «Лекетія» («Лезгистан»).

Література

• Українська радянська енциклопедія. В 12-ти томах / За ред. М. Бажана. — 2-ге вид. — К.: Гол. редакція УРЕ, 1974-1985.
• Народы мира. Историко-этнографический справочник., М.: «Советская Энциклопедия», 1988 (рос.)