Audi 100

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Audi 100
Audi 100 C4
Виробник Audi
Батьківська компанія Volkswagen
Роки виробництва 1968-1994
Наступник(и) Audi A6
Клас Бізнес-автомобіль
Стиль кузова седан
універсал
хетчбек
купе
ліфтбек
Подібні Ford Scorpio
Honda Legend
BMW 5 Серії
Opel Omega
Mercedes-Benz E-Клас
Toyota Camry

Audi 100 — це спортивні седани, що вироблялись компанією Audi з 1968 по 1994 рр. В 1994 році їм на зміну прийшли автомобілі Audi A6.

Існують такі покоління Audi 100:


Audi 100 C1 (1968-1976)[ред.ред. код]

Докладніше: Audi 100 C1
Audi 100 C1 4дв. (1968-1976)

Audi 100 випускалася в Інгольштадті з 1968 року. Перше покоління Audi 100, що позначається індексом С1 і назване 100 за потужністю його двигуна, стало найбільшою моделлю марки Audi, відроджуваної Фольксвагеном. Останній у 1965 році придбав у концерну Daimler-Benz майже новий завод Auto Union через брак виробничих потужностей для випуску казково популярного тоді «Жука». Готовий прототип седана Audi 100 з новаторським переднім розташуванням мотора, що має водяне охолодження замість звичного на той момент повітряного, дістався фольксвагенівцям разом з розробником машини, інженером Людвігом Краусом, на додачу до заводу. Модель схвалили і запустили у виробництво. У 1969 році седан доповнили двухдверним купе, а восени 1970 року - ліфтбек Coupe S. Перші два оснащувалися бензиновими «четвірками» 1.8 л потужністю 80, 90 і 100 сил, а на ліфтбек поставили 115-сильний двигун 1.9 л. Всі двигуни агрегатувалися з чотириступінчастою МКПП, а в 1970 році найпотужніший седан отримав ще й триступеневий фольксвагеновску АКПП.[1]


Audi 100 C2 (1976-1982)[ред.ред. код]

Докладніше: Audi 100 C2
Audi 100 C2 4дв. (1976-1982)

Друге покоління Audi 100 (С2) з оновленим дизайном вироблялося в трьох варіантах: седан (з 1976 року), його більше дороге виконання Audi 2001979 року) і п'ятидверний хетчбек 100 Avant (з 1977 року). Ці машини мали велику моторну гаму - від «четвірок» 1.6 л (85 к.с.) і 2.0 л (115 к.с.) до п'ятициліндровий карбюраторних і інжекторних двигунів 1.9 л і 2.1 л, розвиваючих потужність від 85 до 136 к.с. Модель Audi 200 оснащали 170-сильною надувною «п'ятіркою» 2.1 л. Передбачалися і дволітрові дизелі - 70-сильні атмосферні для Європи і 85-сильні турбовані для північноамериканського ринку, де також була представлена модель. Нарешті, було три варіанти трансмісії - чотирьох-і п'ятиступінчаста МКПП і тридіапазонна АКПП.[1]


Audi 100 C3 (1982-1991)[ред.ред. код]

Докладніше: Audi 100 C3
Audi 100 C3 (1982-1988)

Отримавше титул автомобіль року в 1983 році, третє покоління Audi 100 (С3) випускалося з 1982 року. Машина мала сучасний вигляд з округлими рисами. Коефіцієнт аеродинамічного опору був рекордним на той час - 0,30. Володівши повністю оцинкованим кузовом седан і універсал Avant отримали ще ширшу і сучаснішу лінійку двигунів. Її склали бензинові двигуни об'ємом 1,8-2,3 л, причому переважали «п'ятірки», а чотирициліндровим був тільки найменший. Audi 100 мала дизельні та турбодизельні «п'ятірки» 2.0 та 2.4, а також новітній 120-сильний турбодизель з прямим впорскуванням 2.5 TDI. З листопада 1984 року можна було замовити варіант з повнопривідною трансмісією quattro. До 1989 року в Північній Америці модель продавалася під ім'ям Audi 5000, однак після інцидентів з нібито мимовільним прискоренням машин її перейменували в Audi 100 і 200.[1]


Audi 100 C4 (1990-1994)[ред.ред. код]

Докладніше: Audi 100 C4
Audi 100 C4 (1990-1994)

Четверта генерація Audi 100 (С4), що є, по суті, сильно переробленою третьою Audi 100, з'явилася в 1990 році. Головними нововведеннями окрім осучасненого дизайну стали чотириступінчаста АКПП ZF, бензинові «шістки» 2.8 л та 2.6 л, а також доступний в якості опції для всього модельного ряду фірмовий повний привід quattro.[1]


Напевно тому що Audi С4 пішла в серію відразу після знаменитого « 44-го кузова Audi», її прозвали в нас «Сорок п'ята Audi». Відновимо історичну справедливість - автомобіль Audi, про який піде мова, «сорок п'ятим» ніколи не був. Остання «Audi 100» носила заводський індекс С4 і була сходинкою до переходу на А6. Черговий флагман «Audi» прийшов на зміну «44-му» представлений в грудні 1990 року, і в вересні 1991 року на заводі в Інґольштадті почалося виробництво нової моделі. П'ятьома місяцями пізніше з воріт заводу виїхав і універсал «Авант». Дотримуючись віянь часу, машина Audi округлилася та збільшилася в розмірах. Спортивна версія Audi 100 C4 носила назву Audi S4. Безсумнівним плюсом і гордістю Audi 100 C4 є надзвичайно висока корозійна стійкість. При виготовленні цих автомобілів застосовувалася повністю оцинкована сталь. Потрібно відзначити і високу якість складання - Audi була настільки впевнена у своїй перевазі, що з самого початку виробництва давала десять років гарантії на кузов і трирічну на лакофарбове покриття. Якщо ж з'явилася іржа, то це ознака непрофесійного ремонту після аварії, або за автомобілем був дуже поганий догляд. Що стосується салону, то в очі в першу чергу кидається його місткість. Водій і пасажир на передньому сидінні можуть комфортно розташуватися, не зачіпаючи при цьому один одного ліктями чи колінами. Особливо варто відзначити водійське сидіння. У міру тверді спинка і подушка підійдуть по висоті та ширині будь-якому водієві. Спинка має також добре виражену бічну підтримку. У такому сидінні можна провести без утоми багато годин. Водійське сидіння регулюється по довжині, куті нахилу спинки та висоті подушки. Ззаду цілком вистачить місця для трьох дорослих людей. Багажник в Audi 100 С4 також не назвеш маленьким, його об’єм 510 літрів. Матеріали в салоні високоякісні, усі металеві стійки обшиті тканиною. Ще одна особливість салону - безліч поличок і карманчиків для дрібних речей. Керування освітленням покладене на маленький підрулевий перемикач. На рівні і звукоізоляція салону. Закривши за собою двері тим самим відгородившись від шуму вулиці, можна спокійно розмовляти тихим голосом - співрозмовник буде вас прекрасно чути. Правда, в автомобілях 1991 р.в. відзначені аеродинамічні шуми (свист вітру в передніх дверях), які усуваються в будь-який авторемонтної майстерні шляхом найпростішого регулювання дверних замків. Трапляються неполадки із системою механічного відкриття - закриття люка, перекіс самого люка, підтікання ущільнювача - ці проблеми також легко усуваються за допомогою регулювань або заміною недорогих деталей. Комфортабельність підвіски в «сотки» незаперечна, гідро підсилювача дозволяє з легкістю керувати автомобілем. Правда, в автомобілях 1991–1992 рр. випуску іноді спостерігається підтікання масла з гідро підсилювача. Ходова в Audi 100 надійна, але при умові своєчасної заміни несправних вузлів. Найчастіше ( через кожні 30-40тис. км) у передній підвісці доведеться міняти втулки стабілізатора поперечної стійкості, через 50тис. км – верхні опори стійок, через 60тис. км – сайлент-блоки передніх важелів. Задня напівзалежна підвіска досить надійна, а от незалежна (установлювана на версії Quattro) зажадає регулярних витрат на обслуговування. Так, у середньому 70тис. км служать сайлент-блоки задніх важелів (а на кожному важелі їх 3 шт.). Після заміни цих деталей обов'язково потрібно відрегулювати розвал–сходження коліс. Гальма Audi 100 дуже ефективні завдяки застосуванню дискових механізмів усіх коліс, а також системи ABS. З часом через корозію можуть підклинювати напрямні супортів ( найчастіше задніх), тому рекомендується очищати і змащувати їх під час заміни колодок. Стоянкове гальмо в автомобілях усіх років випуску жорстке і має тенденцію до розрегулювання. Система охолодження не дуже добре себе зарекомендувала на моделях 1991-1994 рр. через проблеми з несвоєчасним включенням вентилятора охолодження двигуна, які були викликані заїданням муфти вентилятора. Слабке місце механічних КПП - сальники півосей, які можуть потекти на машинах, «, що пробігли» більш 130тис. км (а в нас машину тих років з меншим пробігом і не зустрінеш). Але при належній експлуатації, у тому числі заміні масла через кожні 70тис. км, в «механіку» і «автоматі» (разом з фільтром і прокладкою піддона картера), КПП здатні без серйозних проблем прослужити досить довго. Audi 100 1991–1994 рр. випуску. пропонує широку гаму моторів.

Варіанти двигуна Були доступні такі двигуни:

Модель Об'єм см³ Внутрінній
код
Число циліндрів Потужність Роки випуску
Бензинові двигуни
2,0 1984 AAE 4 101 к.с. (74 кВт) 1990-1994
2,0 E 1984 AAD, ABK 4 115 к.с. (85 кВт) 1990-1994
2,0 E 16V 1984 ACE 4 140 к.с. (103 кВт) 1992-1994
2,2 Turbo (S4) 2226 AAN 5 230 к.с. (169 кВт) 1991-1994
2,3 E 2309 AAR 5 133 к.с. (98 кВт) 1990-1994
2,6 2598 ABC 6 150 к.с. (110 кВт) 1992-1994
2,8 2771 AAH 6 174 к.с. (128 кВт) 1990-1994
4,2 (S4) 4172 ABH 8 280 к.с. (206 кВт) 1991—1993
Дизельні двигуни
2,4 D 2370 AAS 5 82 к.с. (60 кВт) 1991-1994
2,5 TDI 2460 ABT, AAT 5 115 к.с. (85 кВт) 1991-1994

Найчастіше можуть виникнути такі проблеми: В автомобілях з 2-літровими силовими агрегатами спостерігається підтікання масла по задньому сальникові колінчатого вала, може протікати прокладка клапанної кришки, а також вийти з ладу витратомір повітря або потенціометр дросельної заслінки. В автомобілях, зроблених в 1991-1992 роках, відзначений шум натяжник ременя приводу ГРМ, а в машинах усіх років випуску - тенденція до утворення відкладань на клапанах в умовах міської їзди. Крім того, майже у всіх версіях з 5-циліндровими бензиновими моторами спостерігаються відмови в роботі паливного насоса і регулятора холостого ходу. Ці несправності супроводжуються утрудненим пуском двигуна, ривками при наборі швидкості та нестійкою роботою на холостому ходу. На шестициліндрових двигунах об’ємом 2,6 і 2,8 літра при заміні ременя ГРМ ( через кожні 100тис. км) бажано разом з натяжним і обвідними роликами поміняти також водяний насос, оскільки він також приводиться в дію цим ременем і, за словами мотористів, виходжує близько 100-130тис. км. Також можуть вийти з ладу гідро опори двигуна, а на моторі об’ємом 2,6 л нерідко «вилітає» температурний датчик, що супроводжується нестійкою роботою силового агрегату на холостих оборотах і підвищеною витратою палива. Двигуни Tdi у версії 2,5 л випуску 91-93 рр. мають неприємну властивість раптової зупинки, що обумовлено несправністю електроніки на насосі інжектора. Крім того, зазначені автомобілі «хворіють» ще й виходом з ладу ременя ГРМ, що обумовлене відсутністю при монтажі натяжного ролика, що приводить до підвищеного бічного зношування ременя. Завод-виробник рекомендує обов'язково перевіряти (і при необхідності замінити) ремінь ГРМ після кожних 60-80тис. км пробігу. Незважаючи на всі ці проблеми, двигун 2,5 Tdi надійніше мотора 2,4 D, який після 300 тисяч км вимагає капремонту із заміною голівки блоку. У загальному та в цілому Audi 100 C4 1991–1994 рр. випуску завдяки оцинкованому кузову, якісному складанню, надійності більшості вузлів і агрегатів, а також високому комфорту – гарне придбання. Головна турбота – купити «неубитий» екземпляр, і тоді «сотка» довго буде вам вірно служити. Тому при покупці автомобіля не заощаджуйте на діагностиці. Переваги та недоліки Audi 100 C4 1991–1994 рр.випуску:

+ Висока пасивна безпека та стійкість проти корозії
+ Комфортний і просторий салон
+ Широка гама силових агрегатів
+ Гарна курсова стійкість
+ Ефективні гальма
- Висока вартість обслуговування
- Підтікання масла з-під сальників півосей, прокладок двигуна та шланга гідро підсилювача.

Повнопривідними були такі версії Audi 100 С4:

  • 100 (4A,C4) / 2.0 E quattro (115 Hp)
  • 100 (4A,C4) / 2.2 S4 Turbo quattro (230 Hp)
  • 100 (4A,C4) / 2.3 E quattro (133 Hp)
  • 100 (4A,C4) / 2.6 V6 quattro (150 Hp)
  • 100 (4A,C4) / 2.8 E quattro (174 Hp)
  • 100 (4A,C4) / 4.2 S4 V8 quattro (280 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 2.0 E quattro (115 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 2.2 S4 Turbo quattro (230 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 2.3 E quattro (133 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 2.6 V6 quattro (150 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 2.8 E quattro (174 Hp)
  • 100 Avant (4A,C4) / 4.2 S4 V8 quattro (280 Hp)

Випуск модельного ряда С4 під назвою Audi 100 С4 тривав до травня 1994 року, коли провели корінний рестайлінг і ввели новий індекс – А6.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]