Emacs
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Emacs — це вид текстового редактора, який має розширюваний набір можливостей, та популярний у середовищі комп'ютерних програмістів і технічно підкованих користувачів комп'ютера. GNU Emacs — це частина проекту GNU, знаходиться в активній розробці, та є найбільш популярною версією. Документація до GNU Emacs представляє його, як : «розширюваний, легкий в налаштуванні, само документований, дисплейний редактор реального часу». До того ж він є найбільш портабельним, та портованим на найбільшу кількість платформ імплементацією Emacs. XEmacs — це друга із найпоширеніших версій Emacs.
Оригінальний EMACS був додатком до тогочасного редактора TECO, а назва його походить від англійського словосполучення Editor MACroS. Ці розробки були розпочаті Річардом Столменом у співавторстві з Гаєм Л. Стілом молодшим, у 1975 році. Столман був вражений ідеями TECMAC та TMACS частини TECO, які були розроблені Гаєм Стілом, Дейвом Муном, Річардом Грінблаттом, Чарльзом Френкстоном та іншими. За минулі роки було розроблено багато версій Emacs, але на даний момент широко уживаними залишились дві версії: GNU Emacs, розпочату Столманом у 1984 році і досі підтриману їм, та XEmacs — відгалуженням від GNU Emacs, розпочате у 1991 році. Ці версії досі сумісні у більшості випадків. Обидві версії використовують потужну мову розширення — Emacs Lisp, який дозволяе виконувати широке коло завдань, від написання текстів і компіляції програм, до снування у інтернет.
У культурі UNIX, Emacs є дієвою особою в традиційний війні редакторів, іншим таким є — Vi.
Деякі люди розрізняють слово Emacs, яке вони використовують для позначення редакторів, похідних від версії розпочатої Столманом, та слово emacs — позначаючим велику кількість незалежних реалізацій.
[ред.] Історія
Розробка Emacs почалась у лабораторії штучного інтелекту Масатчусетського Технологічного Інституту протягом 1970-х років. До його розробки, основним редактором на тодішніх комп'ютерах PDP-6 та PDP-10 виступав лінійний редактор «Текстовий редактор та коректор» (TECO). У противагу поширеним сьогодні редакторам, TECO виділяв у різні режими набір, редагування, відображення тексту. На жаргоні редакторів, він був модальним редактором. Друкування символу у TECO, не вмішало його безпосередньо у документ. Спочатку було необхідно ввести ряд команд для вставки символів і весь цей час символи не відображались на екрані. Така поведінка схожа на дію редактору ed, який досі використовується.
