Nabucco (газопровід)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Газопровід Nabucco

Nabucco, Набукко — проектований магістральний газопровід 3,3 тис. км завдовжки в обхід України та Росії з Центральної Азії до країн ЄС, перш за все Австрії й Німеччини. Проектна потужність — 26-32 млрд кубометрів газу на рік.

Назва газогону походить від опери Джузеппе Верді «Набукко» (від імені царя Навуходоносора II)

Будівництво планувалося завершити до 2012 року. Очікувана вартість проекту становила $6,2 млрд євро, згодом піднялася до 7,9 млрд євро. Проте на початку травня 2011 стало відомо, що оцінка проектних інвестицій у газогін Nabucco збільшена до 12-15 млрд євро (18-22 млрд доларів).

Пропускна здатність газопроводу, запуск якого намічений на початок 2015 року, запланована на рівні 31 млрд кубометрів на рік. Деякі партнери, що інвестують в Nabucco, висловилися проти переглянутої розрахункової вартості і наполягають на новій оцінці. Інвестиційне рішення може бути відкладено до 2012 року, враховуючи підвищення вартості і проблеми з пошуком джерел для заповнення труби.

Передбачається, що Nabucco покликаний зменшити залежність Європи від російського газу. Росія працює над альтернативним проектом - "Південний потік", який передбачає будівництво газопроводу для експорту російського газу в Європу в обхід транзитних країн, суперечки з якими приводили до збоїв поставок до Європи. Вартість "Південного потоку" оцінюється в 15,5 млрд євро.

У консорціумі з будівництва газопроводу беруть участь такі компанії:

Спочатку проект газопроводу Nabucco, презентований у 2004 році, передбачав постачання газу з родовищ Ірану в Перській затоці. У 2006 році через конфлікт навколо іранської ядерної програми було вирішено змінити проект так, щоб мати можливість постачати газ з Туркменістану, Узбекистану й Азербайджану. Основним конкурентом цього проекту є WhiteStream.

Головною проблемою проекту газопроводу є відсутність достатньої кількості газу для наповнення. Туркменія пов'язана контрактами з Газпромом і Китаєм, співробітництво з Іраном обмежено через політичні причини, а газу Азербайджану замало для економічно обґрунтованої роботи. В березні 2009 Nabucco був виключений зі списку пріоритетних завдань Євросоюзу[1], але через кілька днів за наполяганням східноєвропейських країн повернутий до переліку пріоритетних проектів ЄС[2]


Після купівлі в 2009 р. двома учасниками консорціуму «Набукко» — австрійською кампанією OMV та угорською MOL частки в газових родовищах північного Іраку Khor Mor і Chemchemal, планується транспортування газу до Європи з іракського Курдистану з допомогою «Набукко». Ці родовища здатні забезпечити 50% газу необхідного для заповнення газопроводу. [3]

13 липня 2009 в Анкарі лідери Туреччини, Румунії, Болгарії, Угорщини і Австрії підписали угоду про будівництво газопроводу «Набукко»[4].

4-го березня 2010 р. Туреччина ратифікувала договір щодо участі в проекті Nabucco та будівництві газопровіду через свою територію. [5]

Виноски[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Пов'язані новини[ред.ред. код]