Гранітно-степове Побужжя
Грані́тно-степове́ Побу́жжя — природний комплекс в Україні, у межах північно-західної частини Миколаївської області. Вважається однією з найдавніших ділянок суші Євразії, яка не поринала у морські глибини протягом 60 мільйонів років.
До складу комплексу входять: екосистема річки Південний Буг та її прибережної зони у межах між містами Первомайськ (на півночі) та Южноукраїнськ (на півдні), а також екосистеми приток Південного Бугу: Мертвоводу (Актовський каньйон), Арбузинки тощо; села Мигія, Грушівка.
Потребує комплексної охорони.
Гранітно-степове Побужжя (разом з Регіональним ландшафтним парком «Гранітно-Степове Побужжя»), згідно з рішенням всеукраїнського Інтернет-опитування, оголошеним 26 серпня 2008 року, визнаний одним із 7 природних див України.
Екосистема[ред. | ред. код]
Гранітно-степове Побужжя характеризується унікальною екосистемою зі значною кількістю реліктів та ендеміків з рослин і тварин середземноморського та гірсько-альпійського походження. Виявлено 86 представників флори та фауни, занесених до Червоної книги України та Європейського Червоного списку.
Ландшафт[ред. | ред. код]
Величні гранітні скелі місцями сягають 40—50 м заввишки, річище Бугу порожисте з водограями та островами, долина місцями каньйоноподібна. Схожий характер мають і долини лівих приток Південного Бугу — Мигійського Ташлику, Великої Корабельної, Мертвоводу. Гранітно-степове Побужжя — це справжній гірський краєвид серед Українського степу[1].
.jpg)
Флора[ред. | ред. код]
У складі природної флори Гранітно-степового Побужжя виявлено близько 800 видів вищих рослин.
Фауна[ред. | ред. код]
Кількість видів хребетних тварин становить понад 180. Серед них слід особливо виокремити унікальний комплекс риб порожистої частини Південного Бугу (понад 35 видів). Поряд із поширеними видами тут мешкає марена дніпровська — дивовижно красива, сильна тварина, для якої, на жаль, це останній притулок на Землі. Усього у Гранітно-степовому Побужжі зареєстровано 15 видів хребетних тварин, занесених до національної Червоної книги та Європейського Червоного списку. Серед них: шемая дунайська, марена дніпровська, полоз лісовий, полоз жовточеревий (жовтобрюх), балабан, орел-карлик, видра річкова, борсук та інші.[1]
Внаслідок суцільної розораності прилеглих земель, для більшості видів тварин каньйон став останнім притулком. За оцінками фахівців тільки комах на території Гранітно-степового Побужжя мешкає не менше 9 тисяч видів.[1]
Історія краю[ред. | ред. код]
Гранітно-степове Побужжя надзвичайно багате на археологічні пласти: палеоліт, мезоліт, неоліт, мідна і залізна доба, бронзова доба давніх слов'ян, римлян. Всього у цьому районі між селом Мигія та селищем Олександрівка виявлено 98 археологічних пам'яток.[1]
Гранітно-степове Побужжя тісно пов'язане з Військом Запорозьким Низовим та Запорозькою Січчю. Південний Буг славився серед запорожців як друга за значенням річка після Дніпра. На території Гранітно-степового Побужжя розташовувався Гард (в околицях сучасного м. Южноукраїнська) — адміністративний центр Буго-Гардової паланки, найбільшої за розмірами серед восьми територіальних одиниць Запорозької республіки. Першим паланковим отаманом тут був князь Дмитро Вишневецький.[1]
Туризм[ред. | ред. код]
Вже багато років Бузькі пороги є меккою водних туристів. В урочищі Протіч розташована одна з найкращих у Європі природних трас веслувального слалому. Прямовислі скелі каньйону — улюблене місце змагань спортсменів-скелелазів.[2]
Див. також[ред. | ред. код]
Гранітно-Степове Побужжя (регіональний ландшафтний парк)
Посилання[ред. | ред. код]
 |
Вікісховище має мультимедійні дані за темою: Гранітно-степове Побужжя |
- ↑ а б в г д Архівована копія. Архів оригіналу за 10 вересня 2011. Процитовано 24 травня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання) - ↑ Архівована копія. Архів оригіналу за 22 грудня 2008. Процитовано 24 травня 2009.
{{cite web}}: Обслуговування CS1: Сторінки з текстом «archived copy» як значення параметру title (посилання)