Орел-карлик

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Орел-карлик
Booted Eagle (Hieraaetus pennatus) (2821390977).jpg
Охоронний статус
Біологічна класифікація
Домен: Еукаріоти (Eukaryota)
Царство: Тварини (Metazoa)
Тип: Хордові (Chordata)
Клас: Птахи (Aves)
Ряд: Соколоподібні (Falconiformes)
Родина: Яструбові (Accipitridae)
Рід: Орел-карлик (Hieraaetus)
Вид: Орел-карлик
Біноміальна назва
Hieraaetus pennatus
(Gmelin, 1788)
Синоніми
* Aquila minuta Brehm, 1831
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Category:Hieraaetus pennatus
ITIS logo.jpg ITIS: 175568
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 70275
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Hieraaetus pennatus

Орел-ка́рлик (Hieraaetus pennatus) — невеликий орел, за розмірами близький до канюків (Buteo ssp.). В Україні гніздовий, перелітний птах.

Зовнішній вигляд[ред.ред. код]

Птах світлої морфи у польоті

Хвіст довгий і вузький, без смуг, світліший за решту низу. Лапи жовті. Дзьоб чорний. Очі світло-коричневі, у молодих орлів-карликів темніші, аж до темно-бурих. Забарвлення буває двох типів: світлого і темного (поліморфізм у забарвленні). У птахів світлої морфи низ світло-вохристий, часто майже білий, з вузькими темними плямами. Верх тіла бурий. У птахів темної морфи забарвлення верху і низу тіла темно-буре, на голові часто помітний рудий або золотистий відтінок, як у справжніх орлів. Надхвістя вохристе або світло-буре, контрастує із загальним забарвленням спини і хвоста у обох морф. Самки більші за самців, однак забарвлення у обох статей однакове. Маса — 0,5-1,3 кг, довжина — 45-53 см, крило самців — 34,2-37,8 см, самок — 37,4-42,5 см, розмах 100—132 см.

Ареал та місця існування[ред.ред. код]

Ареал охоплює Євразію (південна частина та помірний пояс), Північно-3ахідну та Екваторіальну Африку, Австралію. Зимує переважно в Африці та Індії. В Україні гніздиться головним чином у лісостеповій зоні, у степову заходить долинами річок і деякими байраками; у Криму буває під час весняних та осінніх міграцій.

Полюбляє ділянки старих широколистяних та мішаних лісів, що межують з відкритими просторами; рідше байрачні та заплавні ліси степової зони.

Чисельність і причини її зміни[ред.ред. код]

В Європі чисельність оцінюється у 4,4—8,9 тис. пар, що становить 25—49% світової популяції [1]. В Україні у середині XX ст. помітно зменшилась, наприкінці 1980—1990 рр. становила не менш 450—500 пар. В останнє десятиріччя спостерігається стабілізація чисельності. Основна чисельність виду зосереджена на півночі Одеської області, в Кіровоградській області та на сході України. Основними причинами зміни чисельності є скорочення площі старих лісів, незаконний відстріл, зменшення чисельності ховрахів як головного об'єкту живлення.

Особливості біології[ред.ред. код]

Перелітний птах, весняний проліт починається у квітні. Летить поодинці або парами. З другої половини квітня займає гніздові ділянки і приступає до шлюбних ігор. Гнізда будує у верхній частині старих дерев (найчастіше на дубах), на висоті 10—27 м, в штучних лісах на півдні країни гніздиться на висоті до 4 м від землі. У кладці (кінець квітня — початок травня) 1—2 (рідше 3) яйця. Насиджує переважно самка, біля 30 діб. Пташенята залишають гніздо у липні — на початку серпня. Живиться переважно гризунами і птахами дрібних та середніх розмірів.

Охорона[ред.ред. код]

Включено до Червоної книги України (1994, 2009), до Конвенції з міжнародної торгівлі вимираючими видами дикої фауни і флори (CITES) (Додаток І), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій.

Примітки[ред.ред. код]

  1. BirdLife International. Birds in Europe: population estimates, trends and conservation status. — Cambridge, UK: BirdLife International, 2004. — 374 pp. (BirdLife Conservation Series No. 12).

Джерела[ред.ред. код]

  • Вєтров В. В., Милобог Ю. В. Орел-карлик // Червона книга України. Тваринний світ / під ред. М. М. Щербака. — К.: Укр. енциклопедія, 1994. — С. 426. — 5000 прим. — ISBN 978-966-97059-0-7.

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Зубаровський В. М. Фауна України. Т. 5. Птахи. Вип. 2. Хижі птахи. — К.: Наук. думка, 1977. — 322 с.