Участь Росії в сирійській громадянській війні: відмінності між версіями

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтерактивний перегляд історії
(Переглянути усі неперевірені зміни)
[неперевірена версія][неперевірена версія]
← Попереднє редагуванняНаступне редагування →
Вилучено вміст Додано вміст
ВізуальнийВікірозмітка
Рядок 93: Рядок 93:
Приблизно 2500 російськіх громадян і 7000 громадян інших пострадянських республік борються поряд з [[Ісламська Держава|Ісламськой Державой]]<ref>"[http://www.ibtimes.com/security-service-moscow-airport-detains-siberian-man-suspected-join-isis-syria-2111685 Security Service At Moscow Airport Detains Siberian Man Suspected To Join ISIS In Syria]". </ref>. Ветеран російсько-грузинської війни 2008 та колишній сержант грузинській армії, [[:ru:Батирашвили, Тархан Темурович |Абу Умар аш-Шишани]], в даний час *** командиром "*сламської держави" в Сирії.<ref><cite class="citation news" contenteditable="false">[http://www.rferl.org/content/islamic-state-why-kadyrov-claims-shishani-killed/26692100.html "The Chechen Leader With A Grudge And The IS Commander With Nine Lives"]. </cite></ref>
Приблизно 2500 російськіх громадян і 7000 громадян інших пострадянських республік борються поряд з [[Ісламська Держава|Ісламськой Державой]]<ref>"[http://www.ibtimes.com/security-service-moscow-airport-detains-siberian-man-suspected-join-isis-syria-2111685 Security Service At Moscow Airport Detains Siberian Man Suspected To Join ISIS In Syria]". </ref>. Ветеран російсько-грузинської війни 2008 та колишній сержант грузинській армії, [[:ru:Батирашвили, Тархан Темурович |Абу Умар аш-Шишани]], в даний час *** командиром "*сламської держави" в Сирії.<ref><cite class="citation news" contenteditable="false">[http://www.rferl.org/content/islamic-state-why-kadyrov-claims-shishani-killed/26692100.html "The Chechen Leader With A Grudge And The IS Commander With Nine Lives"]. </cite></ref>


== Військова підтримка уряду Асада ==
Росія поставляє Башару Асаду велику кількість зброї <ref name="RusArmsShipment">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-16797818|title = Russian arms shipments bolster Syria's embattled Assad|author = Richard Galpin|date = 10 January 2012|accessdate = 4 February 2012|publisher = BBC News}}</ref> . Наприклад, лише у 2012 об `єм контрактів Росії на поставку зброй до Сирі* , за оцінками, коштував $1,5&#x20;мільярда доларів США, або 10% глобальних продажів озброєнь з Росії.

На початку 2011 року у Сирі* почалось повстання проти режиму Асада. По м*р* зростання числа загиблих серед сирійських громадян постачання зброї з Росії почало викликати засудження з боку західних і арабських країн,<ref name="RusArmsShipment">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-16797818|title = Russian arms shipments bolster Syria's embattled Assad|author = Richard Galpin|date = 10 January 2012|accessdate = 4 February 2012|publisher = BBC News}}</ref> і світові лідери закликали Росію припинити продаж зброї до Сирії. Російські офіційні особи відмовилися, посилаючись на договірні зобов'язання до своїх клієнтів,<ref name="Businessweek">{{Шаблон:Недоступне посилання|date = October 2015}}{{Шаблон:Cite news|first = Henry|last = Meyer|title = Putin Pins Hope on Syria Cease-Fire to Combat U.S. Supremacy|date = 20 April 2012|url = http://www.businessweek.com/news/2012-04-20/putin-pins-hope-on-syria-cease-fire-to-combat-u-dot-s-dot-supremacy|work = Bloomberg Businessweek|accessdate = 20 April 2012}}</ref>. Уряд Росії наполягав, що продажі не порушують будь-яких діючих обмежень на постачання зброї до Сирії.<ref name="RusArmsShipment">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-16797818|title = Russian arms shipments bolster Syria's embattled Assad|author = Richard Galpin|date = 10 January 2012|accessdate = 4 February 2012|publisher = BBC News}}</ref>

По м*р* зростання конфлікту, росли протести з приводу продажу. Після Бійн* в Хулі у в травні 2012 року Державний секретар США [[Гілларі Клінтон|Хілларі Клінтон]] засудила Росію за "безперервне постачання зброї до Сирії"<ref name="InterventionCall">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-18295291|title = UN calls for investigation into Houla killings in Syria|date = 1 June 2012|publisher = BBC News}}</ref>. <span class="cx-segment" data-segmentid="490"></span>У відповідь на це президент Росії [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] заперечував, що Росія ніколи не постачала до Сирії озброєнь " які можуть бути використані в громадянському конфлікті» <ref name="InterventionCall">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-18295291|title = UN calls for investigation into Houla killings in Syria|date = 1 June 2012|publisher = BBC News}}</ref> Пізніше, Міністерство закордонних справ Росії також виступило із заявою словами: "Трагедія в Хулі показала, що може бути результатом фінансової допомоги та контрабанди сучасної зброї повстанцям, набору іноземних найманців і загравання з різними видами екстремістів».<ref name="InterventionCall">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.bbc.co.uk/news/world-middle-east-18295291|title = UN calls for investigation into Houla killings in Syria|date = 1 June 2012|publisher = BBC News}}</ref>

На додаток до постачання відремонтованих вертольот*в [[Мі-24|Мі-25]]. Глава федеральної служби Росії з військово-технічного співробітництва підтвердив, що відремонтовані ударн* вертольоти Мі-25 "готові бути доставлені вчасно", додавши, що "Сирія є нашим другом, і ми виконуємо всі наші зобов'язання перед нашими друзями" , Росія також передала Сирії системи ППО [[Бук (ЗРК)|Бук-М2]] та систему протиракетної оборони прибережних районів Бастіон<ref name="back down">{{Шаблон:Cite web|last = Sayginer|first = Ozge|date = 20 June 2012|title = Why Russia will never back down? Reasons behind supporting the Assad regime|url = http://www.eurstrat.eu/why-russia-will-never-back-down-reasons-behind-supporting-the-assad-regime/|work = The European Strategist|accessdate = 23 June 2012}}</ref>. Росія також допомогала Асаду постачанням* палива<ref name="DoPa 26Apr2012">{{Шаблон:Cite news|url = http://www.reuters.com/article/2012/04/26/us-syria-russia-iran-idUSBRE83P0GE20120426|title = How Russia, Iran keep fuel flowing to Syria|author = Jessica Donati|author2 = Julia Payne|date = 26 April 2012|agency = Reuters|accessdate = 28 April 2012}}</ref>. У Сирії також присутн* рос*йск* військови радники яки вчать сили Асада використовувати російську зброю <ref name="Russ warships">{{Шаблон:Cite web|url = http://www.scotsman.com/news/international/syria-moscow-sends-navy-vessels-to-syrian-port-1-2362099|title = Syria: Moscow sends navy vessels to Syrian port|date = 19 June 2012|work = The Scotsman|accessdate = 23 June 2012}}</ref> .<ref>Elder, Miriam., ''The Guardian'', Thursday 28 June 2012., Syria will receive attack helicopters from Russia, Kremlin confirms http://www.guardian.co.uk/world/2012/jun/28/syria-receive-attack-helicopter-risussia?newsfeed=true</ref>. З приводу стрімкого зростання числа військових вертольотів сирійського уряду Amnesty International заявило: "Той, хто постача* ударних вертольотів для сирійського уряду, демонструє кричуще нехтування до людства».<ref>{{Шаблон:Cite web|title = Syria: Reports of helicopter shipments underscore need for arms embargo|url = http://www.amnesty.org/en/news/syria-reports-helicopter-shipments-underscore-need-arms-embargo-2012-06-19|date = 19 June 2012|publisher = Amnesty International|accessdate = 25 June 2012}}</ref> Human Rights Watch попередив державну торгову компанію Росії Рособоронекспорт в листі, що, згідно з міжнародним правом, "поставки зброї до Сирії, в час скоєння злочинив проти людності, може розглядатися як надання допомоги у цих злочинах", і закликав уряди і компаній по всьому світу, щоб зупинити підписання нових контрактів і розглянути питання про призупинення поточних відносин з цієй російською компанієй.<ref>{{Шаблон:Cite web|title = Isolate Syria's Arms Suppliers|url = http://www.hrw.org/news/2012/06/03/isolate-syria-s-arms-suppliers|date = 3 June 2012|publisher = Human Rights Watch|accessdate = 29 June 2012}}</ref>

У травні 2013 року, прем'єр-міністр Ізраїлю [[Біньямін Нетаньягу|Біньямін Нетаньяху]] їздив в Москву в спробі переконати [[Путін Володимир Володимирович|Володимир Путін]] не продавати зенітно-ракетні батареї С-300 і 144 ракет до уряду Асада. Ця система ППО далекого засягу дозволятиме ППО Сирії збивати винищувч* та крилати ракети<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://online.wsj.com/news/articles/SB10001424127887324059704578471453006383248|title = U.S. Is Warned Russia Plans Syria Arms Sale|author = Jay Solomon, Adam Entous and Julian E. Barnes|date = 9 May 2013|work = The Wall Street Journal|accessdate = 30 September 2015}}</ref>

У жовтн* 2013 року в Як-Sukhnah було розгорнуто групу російських військових підрядників з ''Слов'янського корпусу''. Один з підрядників втратив посв*дчення, яке пізніше було опубліковано в сірійських і російських ЗМІ <ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://spioenkop.blogspot.nl/2013/11/russian-contractors-in-syria_16.html|title = Russian contractors in Syria|date = 6 November 2014|accessdate = 7 October 2014}}</ref>

Уряд Асада використовував російськ* вертольоти [[Мі-8]] і Мі-17 для нанесення ударів бочковими бомбами в Хомсі<ref>{{Шаблон:Cite news|url = http://www.nytimes.com/2014/02/18/world/middleeast/russia-is-scolded-as-us-weighs-syria-options.html?hpw&rref=world|title = U.S. Steps Up Criticism of Russian Role in Syrian War|author = Gordon, Michael R.; Sanger, David E.; Schmitt, Eric|work = The New York Times|date = 17 February 2014}}</ref>

Під час війни громадяньско* в*йни сирійські офіцери та персонал ППО проходили навчання в Росії.<ref>{{Шаблон:Cite web|url = http://www.reuters.com/article/2013/06/06/us-syria-crisis-russia-insight-idUSBRE95505W20130606|title = Insight: Russia's Syria diplomacy, a game of smoke and mirrors|agency = Reuters|date = 6 June 2013|accessdate = 6 June 2013}}</ref>
== Посилання ==
== Посилання ==
{{Reflist}}
{{Reflist}}

Версія за 02:57, 19 жовтня 2015

Росія і Сирія

З початку Громадянсько війни в Сирії в 2011 році Росія підтримала сирійський уряд у вигляді зброї, навчання та військових радників. У жовтні 2011 року, і знову лютого 2012 року, Росія блокувала західні цінні резолюції в Рада Безпеки Організації Об'єднаних Націй тому що ці резолюції подавали можливість санкцій, або навіть військової інтервенції проти сирійського уряду Асада[1].

Росія заявила, що громадянська війна Сирії була викликана США, що прагнуть до "так званої демократичної революції" в Сирії, а також звинуватила уряд США в озброєнні та навчанні "так званий помірний сирійської опозиції"[2]

У вересні 2015 року, російська Рада Федерації затвердила Використання російських військових у Сирії на прохання президента Сирії Башара Асада,[3] Російські та західні чиновники заявили, що російські удари спрямовані не тільки ISIL, але й інші повстанські групи в Армія завоювання Коаліція в тому числі аль-Нусра, Сирійська філії Аль-Каїди.[4][5]

У 2015 року Росія хоче створити єдиний фронт проти ISIL, який включає уряд Асада. Західні держави, проте заявили, що уряд Асада не повинні мати місце в коаліції проти ISIL. [5]

Історія зв'язків між Сирією і Росією

Консульська установа з Російською імперієй була створена в Дамаску у 1893 році[6]. Більшовицька революція (1917) поклала кінець російської присутності в Сирії протягом короткого періоду але сприяла створенню перший Сірйської комуністичної партії в 1925 році.[6] Відносини були відновлений в 1944 році, незадовго до того як Сирія була офіційно визнана в якості незалежної держави 17 квітня 1946, З тих пір, Сирія впродовж багатьох років отримав істотну військову та економічну допомогу від Радянського Союзу і (з 1991 року) з Росії.

Під час Холодна війна (1947-1991), Сирія була союзником Радянського Союзу в опозиції до західних держав, і політични зв'язки виросли.[7] Між 1955 і 1 958, Сирія отримала близько $ 294   млн військової та економічної допомоги від Радянського Союзу [6]. За часи Суецько війни 1956 року зв'язкі між Сирією і Радянським Союзом посились , одночасно зі збільшенням потужності і впливу Партії Баас в Сирії.[8]

Сирійська революція з лютого 1966 дозволила Радянському Союзу можливість надалі підтримувати Сирію. У 1971 році в рамках угоди з Баасістскім урядом Президента Хафез аль-Асад, Радянському Союзу було дозволено відкриття військово-морської військова база в Тартусі, даючи Радянському Союзу стабільну присутність на Близькому Сході[9][10]. Тисячі сирійських офіцерів вчилися в Росії протягом рокiв Президента Хафеза аль-Асада (1971-2000), і такі сполуки привели до багатьох шлюбів і змішаних сімей.[11]

У квітні 1977 року, президент Хафез аль-Асад відвідав Москву і зустрівся з радянськими керівниками Леонидом Брежневим і Олексіем Косигіним . Три роки пiзнiше, у жовтні 1980 року, Сирія підписала договір про дружбу і співпрацю з Радянським Союзом[12]

Таки чином на початку Громадянсько війни в Сирії (2011), Сирія була однією з найближчих близькосхідних союзників Росії.

Дипломатична п*дтримка Рос****ю режиму Башара Асада

Dmitry Medvedev in a joint press conference with the Syrian President following Russo-Syrian talks in May 2011

2011

Наприкінці травня 2011 року, міністр закордонних справ Росії Сергій Лавров заявив, що Росія виступає проти втручання ООН в Сирії, тому що "ситуація не становить загрозу для міжнародного миру та безпеки.,, Сирія є дуже важливою країною на Близькому Сході і дестабілізуючого Сирії матиме наслідки далеко за її межами ", і стверджував, що Асад зробив спроби серйозної реформи.[13]

У червні США та інші західні уряди[14] а також сирійські демонстранти[15] переважали на Росію змінити свою позицію, і, нарешті, делегація сирійськой анти-урядової опозиції відвідала Москву і зустрілась з посланником Росії Mikhail Margelov, який після зустрічі зазначив, що "лідери приходять і йдуть", і закликав до "припинення будь-яких форм насильства".[16] "Жорстка лінія Росії буде ударом по Сирії, яка в значній мірі спирається на постачання російської військової техніки і має давні зв'язки з Москвою", писав, що день американські nbcnews.com .[16]

19 липня, президент Dmitri Medvedev сказав, що він працював з канцлером Німеччини Ангела Меркель щоб знайти консенсус в стратегії, щоб переконати сирійський уряд відмовитися від насильства і почати конструктивний діалог з протестуючими. Він не загрожувати застосуванням вето Росії у Раді Безпеки Організації Об'єднаних Націй. Медведєв також сказав, що це було необхідно, щоб Сирія не ковзала в громадянську війну як Лівія[17]

3 серпня, російський посол в ООН Віталій Чуркін заявив, що Росія не буде заперечувати проти резолюцію ООН, яка засуджує насильство в Сирії, поки вона не включає санкції чи інші "тиск".[18] Аль-Джазіра повідомила, що Росія "пом'якшила удар" по уряду Асада, наполягаючи на тому, що ООН зробить заяву, а не резолюції з цього питання.[19] 23 серпня російська делегація в ООН, поряд з тими Китаю та Куби, виступила щоб денонсувати розслідування ООН порушень прав людини з боку уряду Асада.[20] Віталій Чуркін заявив, що "Ми сподіваємося бачити прогрес, ми сподіваємося бачити діалог, який встановився в Сирії.,,, Ми вважаємо, що ми повинні продовжувати працювати в рамках цієї єдиної позиції ".[21]

26 серпня, Reuters повідомила, що відповідно з посланниками до ООН, зусилля США, Франції, Великобританії, Німеччини та Португалії ввести санкції ООН щодо Сирії зустріли "запеклий опір" з Росії та Китаю, а Віталій Чуркін погрожувал використовувати право вето Росії.[22] За Reuters, ембарго на постачання зброї включені в санкції завадить російським компаніям від продажу до Сирії (основне джерело сирійського зброї) .[22] Росія запропонувала другу резолюцію, що описується як "беззуба" серед західних дипломатів, та яка не включає в себе санкції чи інші міри покарання, а лише закликає Сирію, щоб прискорити процеси реформування.[22]

4 жовтня, Росія і Китай здійснили подвійно вето проти західних резолюцій Ради Безпеки.[23][24][25][26] Нью-Йорк Таймс зваліфіковала це як "слабке посилання на можливість санкцій проти Дамаска", в той час як Росія вже заявила, що не буде приймати резолюцію, яка включала б навіть натяку на санкції. Росія та інші країни БРІКС (Бразилія, Індія, Китай, Південна Африка) стверджувала, що резолюції СБ ООН щодо Лівії були скручені, щоб виправдати 2011 військову інтервенцію НАТО в Лівії та була сповнена рішучості не повторювати це.[24][26] Після цього вето, аналітик Центру аналізу близькосхідних конфліктів сказав Російській службі Бі-бі-: Асад має більше шансів протистояти, ніж опозиція виграти, тому Москва тепер ставить на Асада.[25]

У перші дні після відмови резолюції Ради Безпеки, Росія і Китай випустили державні застереження сирійського уряду, окремо висловивши своє бажання уряду реформувати і поважати волю сирійського народу. "Якщо сирійське керівництво не в змозі завершити такі реформи, воно повинно буде піти, але це рішення має бути прийнято не в НАТО та в окремих європейських країнах, це повинно бути зроблено народом Сирії та урядом Сирії", сказав Медведєв у Раді безпеки Росії.[27]

15 грудня, Росія запропонувала резолюцію Ради Безпеки ООН, яка засуджує насильство "всіма сторонами, в тому числі непропорційне застосування сили сирійськими властями". У проекті резолюції також висловив заклопотаність з приводу "незаконних постачаннях зброї до озброєних груп в Сирії". Пропозиція являла собою оновлений варіант російсько-китайського проекту резолюції, представленого на розгляд Ради Безпеки кілька місяців тому.[28]

2012

До кінця січня 2012 року західними та арабськими країнами була підготовлена, пропозиція резолюціі, що конкуровала з російської от 15 грудня (див вище). На відміну от російської ця пропозиція не засуджувала насильство з обох сторін у конфлікті, і не виключала військову інтервенцію. Росія вказала, що вона не погодиться на Західно-арабськ проект в його нинішньому вигляді,[1] і що вона буде і надалі пдтримувати власну резолюцію в Раді Безпеки.[29] 4 лютого 2012, Росія і Китай наклали вето на резолюцію Ради Безпеки, яка покликала Башара аль-Асада дотримуватися мирного плану підготовленого Лігой арабських держав,[30][31][23]

7 лютого 2012, Сергій Лавров, Міністр закордонних справ Росії, разом з начальником зовнішньої розвідки Мхалом Фрадковим зустрівся з президентом Асадом псля чого повідомли, що президент Асад згоден з реформуванням конституції та виборчого процесу. Крім того, делегація Росії заявила, що тльк уряд Сирі ма право змянити долю свого народу, без втручання ззовні.[30] У березні Лавров заявив у телевізійному інтерв'ю, що керівництво Сирії ігнорувало попередження Росії і зробило "дуже багато помилок», які допомогли витягнути країну на край громадянської війни.[32]

16 квітня заступник міністра закордонних справ РФ Mikhail Bogdanov та інші російські дипломати зустрілися з членами сирійської опозиції Хасаном Абдул Азімом -, керівником опозиційної групи Національний координаційний комітет за демократичні зміни,[33] Коли спеціальний посланник ООН Кофі Аннан розробив план припинення сирійського насильства, Росія спробувала зіграти роль у цьому плану шляхом зустріч як з урядовими так і з опозиційними силами, у той же час накладаючи вето на пропозіц у Ради Безпеки що були висунути міжнародним консенсусом ,

20 квітня, Рада Безпеки оголосила домовлення про розширення кількості спостерігачів ООН з припинення вогню в Сирії з 30 до 300 , а також дозволила Генеральному секретарю Пан Гі Мун прийняти рішення про розгортання миротворців в залежності від умов на місцях.[34] Відповідно до плану, насильство у Сир було мати негайно припинено, а уряд Асада мав розпочати реалізацію мирного плану Аннана.[34] Проект став результатом двох текстів, запропонованих Росією і Європейським членами Ради.[34] Коли тексти були об'єднані, частина про накладення санкцій на уряд Асада за невиконання плану була видалена на замовлення Росії та Китаю.[34] [34]

Місія Нагляду Організації Об'єднаних Націй в Сирії (ЮНСМІС) була создана Радой Безпеки ООН 21 квітня 2012, і розгорнута до 300 неозброєних спостерігачів протягом до 90 днів. План також закликав прийняти мирний план Аннана, роблячи одноголосне прийняття резолюції значним. Після того як мирний план був прийнятий, посол Росії в ООН Віталій Чуркін передав підтримку Росією угоди до ЗМІ, в той час як інші країни висловили розчарування у зв'язку відсутністю прогресу в справі припинення насильства.[35][36]

Псля Бійн в Хулі (Травень 2012 року), міністр закордонних справ Sergey Lavrov сказав, що "уряд несе основну відповідальність за те, що відбувається" і що "Будь-який уряд в будь-якій країні несе відповідальність за безпеку своїх громадян".[37] Реакція Росії була розцнена як засудження сирійського уряду.[38] Тим не менш, Лавров також заявив, що повстанці розділили провину за вбивства, зазначивши, що деякі жертви були вбиті з близької відстані в районі, контрольованому бойовиками опозиції.[39] Псля того як розмови про втручання ООН до Сир посилилися, голова комітету іноземних справ в російському уряді, змнив позицію Росії, переміщаючи йй подалі від засудження Дамаска, сказавши, що "у нас є дуже сильні сумніви, що ті люди, які були розстріляні впритул [діапазон] і були заколоті, що це була дія силами, лояльними президенту Асаду.,,, Обстріл був, ймовірно, ... військами Асада, але заколот і вбити впритул були, безумовно, дйами з іншого боку. "[40]

За словами Стіва Розенберга ( BBC) в червні 2012 року, Росія звинуватила США в налаштуванні подвійних стандартів: США продайе зброю в Бахрейн і в той же час критикує Росію за підтримку зброєю сирійського президента Асада . Росія вважає, що США діє лицемірно, чекаючи, щоб Рося припинила продавати зброю сирійському уряду, при тому що США постачає зброю сирійським повстанцям через Туреччину. З погляду Росії, якщо США допомагає сирійської опозиції, вони побічно, підривают національну безпеку Росії. Корреспондент BBC зазначив, що Росія бачить тільки один з двох результатів в Сирійській громадянської війни: або Асад залишиться при владі, що забезпечить россйскй вплив в регіоні Близького Сходу, або, переможуть радикальні ісламісти, створюючи загрозу терору для Росії.[41]

2013

11 червня 2013, президент Володимир Путін визнав, що позиція президента Асада призвела до нинішньої ситуації в Сирії. Він заявив російським державним ЗМІ, що: "Сирія як країна була готова для деякого роду змін. І уряд Сирії мав відчувти це та свого часу почати деякі реформи. Якби вони зробили це, те, що ми бачимо сьогодні в Сирії ніколи б не сталося ".[42]

26 червня 2013, заступник міністра закордонних справ Росії сказав, що невелика російська військово-морська база в Тартус була евакуйована. Вiн також заявив, що: "В даний час Міністерство оборони Російської не має жодної людини, дислокованої в Сирії. База не має ніякого стратегічного військового значення ".[43][44]

9 вересня 2013, відповідаючи на загрози США страйків проти Сирії у відповідь на застосування хімічної зброї проти оппозиц, міністр закордонних справ Росії С.В.Лавров зробив пропозицію про те, щоб запобігти атак з боку США. Вн пропонував розміщення сирйской хімічної зброї під міжнародний контроль, і їх подальше знищення.[45]

12 вересня 2013, Нью-Йорк Таймс опублікувала публіцистичну статтю Володимира Путіна, в якойи вн закликає США, уникати односторонніх військових дій та працювати у сфері міжнародного співробітництва на підтримку переговорного рішення сирійського конфлікту.[46]

Російські мирні ініціативи

30 січня 2012, МЗС Росс*** запропонувало неформальні переговори в Москві між сирійським режимом і опозицією, і заявило, що сирійська влада вже домовилися з російською пропозицією. Абдель Басет Седа, член виконавчого комітету Сирійськой національной ради , сказав Reuters що рада не отримала ніякого офіційного запрошення на такі переговори, але видмовиться, якщо отрима***: "Наша позиція не змінилася, і це те, що немає ніякого діалогу з президентом (Башаром аль-Асадом)".[47]

Відповідно до Мартті Ахтісаарі, який провів неформальни переговори по Сирії з п'ятьма постійними членами Ради Безпеки Організації Об'єднаних Націй в лютому 2012 року, Віталій Чуркін висунул план включавший згоду Асада поступитися владою. План також вимагав сирійський уряд і опозицію сісти за стіл переговорів. Це було проігноровано США, Великобританії і Франції, тому що в той час вони думали, що режим Асада збирався падати.[48]

7 листопада 2013, Росія оголосила, що вона знову намагається переговорів у Москві між сирійським урядом і опозицією, бачачи, що американські парламентери і російські не змогли домовитися про те, чи є Асад повинні бути змушені з офісу.[49] Заступник міністра закордонних справ Росії Богданов заявив, що переговори в Москві можуть зосередитися на гуманітарних проблемах[49]

Мотивація рос*йской п*дтримк* Асада

Експорт рос*йской зброї до Сир***

Продажі зброї з Радянського Союзу і Росі** в Сирію добре документовані. Звіти, опубліковані в США Дослідницькою службой Конгресу в 2008 року відзначають, що Сирія придбала військової техніки з колишнього Радянський Союз на кілька мільярди доларів . В тому числі ракети малої дальності СС-21 "Скарабей"[50]. Згідно з доповіддю, радянські військові продажи в Сирію в 1970 і 80-х роках становили 90% всіх експортних поставок військових озброєнь з Радянського Союзу, роблячи Радянський Союз головним постачальником зброї для Сирії[50]. Після розпаду Радянського Союзу в 1991 році, Сирія опинилась позбавленою імпорту озброєнь, але продовжувала шукати їх через радянських держав-сателітів[50]. Починая з 1992 р. Російська Федерація почала знову постачати зброю Сирії та скасувала майже 73% боргу Сирії до ЗРСР[50].

На 2015 є другим за величиною в світі експортером озброєнь (після США). У зв'язку з ембарго Організації Об'єднаних Націй в 2011 році на постачання зброї до Л*в** Росія втратила $4 млрд лівійських контрактів [51] . Підтримка Росі***ю уряду Асада вигляда***, як запобігання втрати ринка збиту Російськой збро**, як це трапилося в Лівії. [7]

Рос*йск* військові об'єкти в Сир***

На думку деяких коментаторів один з основних інтересів Росії, є доступ до порту Тартус, єдиний військовий об'єкт що залишився за межами колишнього СРСР та був єдиною базою впливу Росії в східній частині Середземного моря.[52]

*існує опінія, що цей військово-морської об'єкт служить головним мотивуючим фактором для висловлювання Росфї на користь уряду Асада [30][23]

Заступник міністра закордонних справ Росії заявив у червні 2013 року, що Російська військово-морської бази в Тартус була евакуйована. Mikhail Bogdanov заявив, що: "В даний час Міністерство оборони Російської не має жодної людини, дислокованої в Сирії. База не має ніякого стратегічного військового значення ".[43][44] Тим не менш, на 1 жовтня 2015 року, Міністерство оборони Росії заявило, що воно розгорнуло більше 50 літаків і вертольотів у Сирії: "Група повітряних сил була розгорнута в дуже короткі термін. Це було можливо тому, що у нас більшість техніки і боєприпасів била готова на нашому складі в Тартусі. Ми тільки повинні були рухати наші літаки і доставити деякі додаткове обладнання ".[53]

Росія також тримає в Латакі** електронні засоби спостереження [54] і Аль-Харра[55] (захоплений повстанцями в жовтня 2014 року) і авіабази об'єктів на Tadmur (Пальміра).[56]

Центр прослуховування ГРУ поблизу сирійсько-ізраїльського кордону в Тел Аль-Хара існує невідомо як давно. Станція була покинута в кінці 2014 року, до тего як вона могла бути захоплена повстанцями. У Сирії, як вважають, істнують принаймні дві інші російські бази розвідки.[57]

Чеченські та Кавказьскі джихад*сти в Сирії

Ряд чеченських та інших волонтер*в з Північного Кавказу вирушили воювати в Сирію проти уряду Башар аль-Асад,[58] The Washington Post повідомляє, що "Багато хто [з волонтер*в] сподіва***ться забрати контакти для можливого повернення до боротьби в Росії, що наявно турбу*** Москву"[59] У грудн* 2013 року група сирійських джихадистів що *** п*д чеченьск*м началом, Джейш-аль-Мухаджірін валь-Ансар (JMA), відкололась від Ісламськой Держави (ISIL)[60] підкресливши, що вони поважають Присягу на вірність що вони дали и Доку Умарову з Імарату Кавказ[61] . У вересні 2015 року, JMA клялися у вірності до Фронту ан-Нусра, афільованому з Аль-Каїдой

Приблизно 2500 російськіх громадян і 7000 громадян інших пострадянських республік борються поряд з Ісламськой Державой[62]. Ветеран російсько-грузинської війни 2008 та колишній сержант грузинській армії, Абу Умар аш-Шишани, в даний час *** командиром "*сламської держави" в Сирії.[63]

Військова підтримка уряду Асада

Росія поставляє Башару Асаду велику кількість зброї [64] . Наприклад, лише у 2012 об `єм контрактів Росії на поставку зброй до Сирі* , за оцінками, коштував $1,5 мільярда доларів США, або 10% глобальних продажів озброєнь з Росії.

На початку 2011 року у Сирі* почалось повстання проти режиму Асада. По м*р* зростання числа загиблих серед сирійських громадян постачання зброї з Росії почало викликати засудження з боку західних і арабських країн,[64] і світові лідери закликали Росію припинити продаж зброї до Сирії. Російські офіційні особи відмовилися, посилаючись на договірні зобов'язання до своїх клієнтів,[36]. Уряд Росії наполягав, що продажі не порушують будь-яких діючих обмежень на постачання зброї до Сирії.[64]

По м*р* зростання конфлікту, росли протести з приводу продажу. Після Бійн* в Хулі у в травні 2012 року Державний секретар США Хілларі Клінтон засудила Росію за "безперервне постачання зброї до Сирії"[65]. У відповідь на це президент Росії Володимир Путін заперечував, що Росія ніколи не постачала до Сирії озброєнь " які можуть бути використані в громадянському конфлікті» [65] Пізніше, Міністерство закордонних справ Росії також виступило із заявою словами: "Трагедія в Хулі показала, що може бути результатом фінансової допомоги та контрабанди сучасної зброї повстанцям, набору іноземних найманців і загравання з різними видами екстремістів».[65]

На додаток до постачання відремонтованих вертольот*в Мі-25. Глава федеральної служби Росії з військово-технічного співробітництва підтвердив, що відремонтовані ударн* вертольоти Мі-25 "готові бути доставлені вчасно", додавши, що "Сирія є нашим другом, і ми виконуємо всі наші зобов'язання перед нашими друзями" , Росія також передала Сирії системи ППО Бук-М2 та систему протиракетної оборони прибережних районів Бастіон[52]. Росія також допомогала Асаду постачанням* палива[66]. У Сирії також присутн* рос*йск* військови радники яки вчать сили Асада використовувати російську зброю [67] .[68]. З приводу стрімкого зростання числа військових вертольотів сирійського уряду Amnesty International заявило: "Той, хто постача* ударних вертольотів для сирійського уряду, демонструє кричуще нехтування до людства».[69] Human Rights Watch попередив державну торгову компанію Росії Рособоронекспорт в листі, що, згідно з міжнародним правом, "поставки зброї до Сирії, в час скоєння злочинив проти людності, може розглядатися як надання допомоги у цих злочинах", і закликав уряди і компаній по всьому світу, щоб зупинити підписання нових контрактів і розглянути питання про призупинення поточних відносин з цієй російською компанієй.[70]

У травні 2013 року, прем'єр-міністр Ізраїлю Біньямін Нетаньяху їздив в Москву в спробі переконати Володимир Путін не продавати зенітно-ракетні батареї С-300 і 144 ракет до уряду Асада. Ця система ППО далекого засягу дозволятиме ППО Сирії збивати винищувч* та крилати ракети[71]

У жовтн* 2013 року в Як-Sukhnah було розгорнуто групу російських військових підрядників з Слов'янського корпусу. Один з підрядників втратив посв*дчення, яке пізніше було опубліковано в сірійських і російських ЗМІ [72]

Уряд Асада використовував російськ* вертольоти Мі-8 і Мі-17 для нанесення ударів бочковими бомбами в Хомсі[73]

Під час війни громадяньско* в*йни сирійські офіцери та персонал ППО проходили навчання в Росії.[74]

Посилання

  1. ↑ а б "Russia says U.N. Syria draft unacceptable: Itar-Tass". Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «Itar-Tass27-1-12» визначена кілька разів з різним вмістом
  2. ↑ Statement by Mr. Vladimir V. Putin, President of the Russian Federation, at the 70th session of the UN General Assembly, 28 September 2015.
  3. ↑ "Russian parliament unanimously approves use of troops in Syria". 30 September 2015.
  4. ↑ Hubbard, Ben (1 October 2015).
  5. ↑ а б "Syrian crisis: Russia air strikes 'strengthen IS'". bbc.com. bbc.
  6. ↑ а б в Kreutz, Andrej (2007).
  7. ↑ а б Trenin, Dmitri (5 February 2012).
  8. ↑ A History of the Middle East, Peter Mansfield, Penguin 2010, 3rd edition, p.293 ISBN 978-0-718-19231-0
  9. ↑ International New York Times, 3 October 2015.
  10. ↑ Breslauer, George W. (1990).
  11. ↑ Peel, Michael; Clover, Charles (9 July 2012).
  12. ↑ Lea, David (2001).
  13. ↑ Meyer, Henry; Cook, Brad; Arkhipov, Ilya (2 June 2011).
  14. ↑ "US seeks Russia's cooperation over Syria resolution".
  15. ↑ Al Jazeera Syria Live Blog: Saturday, 11 June 2011 – 10:33. http://blogs.aljazeera.net/liveblog/syria-jun-11-2011-1133.
  16. ↑ а б "Russian envoy calls for end to violence in Syria".
  17. ↑ Baetz, Juergen (19 July 2011).
  18. ↑ "Russia hardens stance on Syria".
  19. ↑ Al Jazeera Libya Live Blog.
  20. ↑ Khaled Yacoub Oweis (23 August 2011).
  21. ↑ Louis Charbonneau (23 August 2011).
  22. ↑ а б в Louis Charbonneau (26 August 2011).
  23. ↑ а б в Sharp, Jeremy M.; Christopher M. Blanchard, eds. (26 March 2012), "Unrest in Syria and U.S. Sanctions Against the Asad Regime", CRS Report for Congress, Washington, DC: Congressional Research Service  Помилка цитування: Некоректний тег <ref>; назва «2012 CRS Report» визначена кілька разів з різним вмістом
  24. ↑ а б ‘U.N. Resolution on Syria Blocked by Russia and China’.
  25. ↑ а б MacFarquhar, Neil (5 October 2011).
  26. ↑ а б "Russia will not allow Libya-style military intervention in Syria".
  27. ↑ "Syria opposition gains regional backers".
  28. ↑ "Russia proposes U.N. resolution on Syria; U.S. hopes to work with Moscow on draft".
  29. ↑ Russia to promote its own Syria resolution at U.N. Reuters. 26 January 2012. Процитовано 27 January 2012.
  30. ↑ а б в The Long Road to Damascus. The Economist. Т. 402, № 8771. 11 February 2012. с. 25—28.
  31. ↑ Neil MacFarquhar (4 February 2012). Russia and China Block U.N. Action on Crisis in Syria. The New York Times.
  32. ↑ Gutterman, Steve (21 March 2012). Russia Out to Maintain Clout, Improve Image on Syria. Reuters. Процитовано 11 October 2015.
  33. ↑ Syrian opposition delegation holds talks with Russian diplomats in Moscow. The Washington Post. Associated Press. 16 April 2012. Процитовано 19 April 2012.
  34. ↑ а б в г д UN Security Council reaches tentative agreement on increasing monitors in Syria to 300. The Washington Post. Associated Press. 20 April 2012. Процитовано 20 April 2012.
  35. ↑ UN Authorizes 300 unarmed Syria Monitors. CNN. 21 April 2012. Процитовано 22 April 2012.
  36. ↑ а б [недоступне посилання з 01.10.2015]Meyer, Henry (20 April 2012). Putin Pins Hope on Syria Cease-Fire to Combat U.S. Supremacy. Bloomberg Businessweek. Процитовано 20 April 2012.
  37. ↑ Hubbard, Ben; Jordans, Robert (29 May 2012). UN: Most of 108 killed in Syria were executed. CBS8. Associated Press. Архів оригіналу за 30 May 2012. Процитовано 29 May 2012.
  38. ↑ Russia Condemns Syria Over Massacre. Time. 28 May 2012. Архів оригіналу за 30 May 2012. Процитовано 29 May 2012.
  39. ↑ Syria massacre: Rebels share blame, says Russia's Lavrov. BBC News. 28 May 2012. Архів оригіналу за 31 May 2012. Процитовано 31 May 2012.
  40. ↑ Houla: How a massacre unfolded. BBC News. 29 May 2012.
  41. ↑ Rosenberg, Steve (29 June 2012). Why Russia Sells Syria Arms. BBC News. Процитовано 18 August 2012.
  42. ↑ "Vladimir Putin admits Bashar al-Assad responsible for Syrian uprising".
  43. ↑ а б "All personnel withdrawn from Russian navy base in Syria – diplomat".
  44. ↑ а б "Russia reports pullout from small base in Syria".
  45. ↑ Michael R. Gordon; Steven Lee Myers (10 September 2013). Obama Calls Russia Offer on Syria Possible 'Breakthrough'. The New York Times. Процитовано 13 September 2013.
  46. ↑ Vladimir V. Putin (12 September 2013). A Plea for Caution From Russia. The New York Times. с. A31. Процитовано 13 September 2013.
  47. ↑ Russia says Syria agrees to peace talks with opposition amid mounting pressures. Al Arabiya. 30 January 2012. Процитовано 29 November 2013.
  48. ↑ Julian Borger. West 'ignored Russian offer in 2012 to have Syria's Assad step aside'. The Guardian. Процитовано 30 September 2015.
  49. ↑ а б Canceled Syria talks may get new start in Moscow, USA Today, 7 November 2013.
  50. ↑ а б в г Sharp, Jeremy M. (1 May 2008), "Syria: Background and U.S. Relations", CRS Report for Congress, Washington, DC 
  51. ↑ Grove, Thomas (17 August 2011).
  52. ↑ а б Sayginer, Ozge (20 June 2012). Why Russia will never back down? Reasons behind supporting the Assad regime. The European Strategist. Процитовано 23 June 2012.
  53. ↑ http://www.rt.com/news/317179-russian-airforce-syria-aircraft/
  54. ↑ Julan Borger (23 December 2012). Russian military presence in Syria poses challenge to US-led intervention. The Guardian. Процитовано 24 December 2012.
  55. ↑ Captured Russian spy facility reveals the extent of Russian aid to the Assad regime. 6 October 2014. Процитовано 7 October 2014.
  56. ↑ Syria: Russia evacuates nationals, remains close to Assad. Beirut: ANSAmed. 25 January 2013. Процитовано 27 January 2013.
  57. ↑ Russian spy base in Syria used to monitor rebels and Israel seized. The Daily Telegraph. 8 October 2014. Процитовано 30 September 2015.
  58. ↑ "Militants from Russia's North Caucasus join "jihad" in Syria".
  59. ↑ "Why being Chechen is a badge of honor for Islamist militants".
  60. ↑ "Should Georgia Fear IS Threat To Its Pankisi Gorge?"
  61. ↑ "Syria crisis: Omar Shishani, Chechen jihadist leader".
  62. ↑ "Security Service At Moscow Airport Detains Siberian Man Suspected To Join ISIS In Syria".
  63. ↑ "The Chechen Leader With A Grudge And The IS Commander With Nine Lives".
  64. ↑ а б в Richard Galpin (10 January 2012). Russian arms shipments bolster Syria's embattled Assad. BBC News. Процитовано 4 February 2012.
  65. ↑ а б в UN calls for investigation into Houla killings in Syria. BBC News. 1 June 2012.
  66. ↑ Jessica Donati; Julia Payne (26 April 2012). How Russia, Iran keep fuel flowing to Syria. Reuters. Процитовано 28 April 2012.
  67. ↑ Syria: Moscow sends navy vessels to Syrian port. The Scotsman. 19 June 2012. Процитовано 23 June 2012.
  68. ↑ Elder, Miriam., The Guardian, Thursday 28 June 2012., Syria will receive attack helicopters from Russia, Kremlin confirms http://www.guardian.co.uk/world/2012/jun/28/syria-receive-attack-helicopter-risussia?newsfeed=true
  69. ↑ Syria: Reports of helicopter shipments underscore need for arms embargo. Amnesty International. 19 June 2012. Процитовано 25 June 2012.
  70. ↑ Isolate Syria's Arms Suppliers. Human Rights Watch. 3 June 2012. Процитовано 29 June 2012.
  71. ↑ Jay Solomon, Adam Entous and Julian E. Barnes (9 May 2013). U.S. Is Warned Russia Plans Syria Arms Sale. The Wall Street Journal. Процитовано 30 September 2015.
  72. ↑ Russian contractors in Syria. 6 November 2014. Процитовано 7 October 2014.
  73. ↑ Gordon, Michael R.; Sanger, David E.; Schmitt, Eric (17 February 2014). U.S. Steps Up Criticism of Russian Role in Syrian War. The New York Times.
  74. ↑ Insight: Russia's Syria diplomacy, a game of smoke and mirrors. Reuters. 6 June 2013. Процитовано 6 June 2013.
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Участь_Росії_в_сирійській_громадянській_війні&oldid=16920122