Точка (тактичний ракетний комплекс)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
9К79 "Точка"
OTR-21 Tochka TELs of the Ukrainian military.jpg
«Точка-У» на військовому параді до дня Незалежності в Києві, 2008 рік
Тип тактичний ракетний комплекс
Походження  СРСР
Історія використання
Оператори див. Оператори
Війни Війни в Чечні, Російсько-грузинська війна, Громадянська війна в Сирії, Російсько-українська війна, Війна в Ємені
Характеристики

Максимальна глибина 120 км

Commons-logo.svg Точка (тактичний ракетний комплекс) у Вікісховищі
«То́чка-У»

Такти́чний раке́тний ко́мплекс 9К79 «То́чка» (індекс ГРАУ — 9K79, за класифікацією НАТО SS-21 «Scarab A» (Скарабей), за договором РСМД — ОТР-21)  — радянський тактичний (дивізійний) ракетний комплекс розробки Коломенського КБ машинобудування.

Його розробка була розпочата за Постановою Ради міністрів від 4 березня 1968 року. Офіційно прийнятий на озброєння Радянської Армії у 1975 році, хоча серійне виробництво ракет почалося в 1973 році.

Модернізований ракетний комплекс отримав найменування 9К79-1 «Точка-У» (позначення НАТО — Scarab B) і почав надходити у війська в 1989 році.

Склад комплексу[ред. | ред. код]

До складу ракетного комплексу входять:

  • Ракета 9М79 (для комплексу «Точка-У» — 9М79М) з різними типами бойових частин;
  • Пускова установка 9П129 (9П129-1М);
  • Транспортно-Зарядна машина 9Т218;
  • Транспортна машина 9Т238;
  • Автоматизована контрольно-випробувальна машина 9В819-1;
  • Машина технічного обслуговування 9В844;
  • Комплект арсенального обладнання 9Ф370-1.

Виробництво ракет велося на Воткінському машинобудівному заводі, виробництво спеціальних шасі для пускових установок БАЗ-5921 і транспортно-заряджаючих машин (БАЗ-5922) — на Брянському заводі спеціального автомобілебудування, складання ПУ здійснювалася на ВО «Барикади». У виробничому циклі складових частин ракетного комплексу були залучені підприємства всього Радянського Союзу.

Ракета[ред. | ред. код]

Ракета 9М79 (9М79М) відрізняється від ракет попередніх тактичних ракетних комплексів (8К14 чи ТРК «Луна») тим, що управління польотом ракети здійснюється не управлінням за допомогою часу роботи двигуна і не заданням початкового кута запуску, а за допомогою аеродинамічних елементів управління — крил і рулів оригінальної ґратчастої конструкції. Крім того, аеродинамічні рулі продубльовані газодинамічними, встановленими на виході сопла реактивного двигуна. При цьому коригується не тільки балістична траєкторія, але й здійснюється наведення на кінцевій її ділянці (у тому числі і за командами радіолокаційної головки самонаведення). Газодинамічні рулі забезпечують управління на початковій ділянці траєкторії, коли при низькій швидкості польоту аеродинамічні недостатньо ефективні.

Ракети забезпечені однорежимним реактивним двигуном на твердому паливі, що забезпечує високу готовність комплексу до бойового застосування, на відміну від комплексів з ракетами на рідкому паливі, де операції із заправки ракет забирали багато часу, при цьому зберігатися заправлені ракети могли тільки дуже обмежений час.

Спочатку комплекс розроблявся під застосування спеціальної (ядерної) бойової частини (АА-60). Крім неї були розроблені осколково-фугасна (9Н123Ф) і касетна (9Н123К) бойові частини, а також бойові частини з пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (модифікація «Точка-Р», початок розробки — 1971). Бойова частина невідокремлювана.

Підрив осколково-фугасної бойової частини для більшої ефективності проводиться на висотах близько 10—20 метрів. При цьому бойова частина(БЧ) спроектована таким чином, що при підриві утворюється сфокусована вибухова хвиля і спрямований струмінь осколків. При цьому сама ракета здійснює доворот до положення, близького до вертикального по відношенню до поверхні землі. Все це разом підвищує ефективність дії бойової частини зі знищення заглиблених командних пунктів або складів інфраструктури противника. Максимальна площа зони повного ураження для цієї БЧ становить 3 га.

Розкриття касетної бойової частини, що забезпечена 50 бойовими елементами осколкової дії, відбувається на висоті 2 кілометрів. Призначена така бойова частина для ураження живої сили і неброньованої техніки, розташованої на відкритій місцевості. Максимальна площа зони повного ураження для цієї БЧ становить 7 гектарів.

Ракети з бойовими частинами, оснащеними пасивною радіолокаційною головкою самонаведення (ГСН), призначені для ураження цілей, оснащених радіолокаційними станціями. Зокрема, такі ракети застосовувалися в стаціонарних берегових протикорабельних комплексах.

Бойова частина і двигун під час польоту у «Точки» не відокремлюються, проте корпус ракетної частини має високу міцність, тому навіть підрив фугасної бойової частини його не руйнує. Так що при застосуванні ракет як з касетною, так і з фугасною бойовою частиною корпус ракетної частини (де розміщується твердопаливний заряд двигуна) залишається майже неушкодженим.[1]

Пускова установка[ред. | ред. код]

Пускова установка змонтована на триосьовому амфібійному автомобільному шасі БАЗ-5921. Передня і задня пари коліс — керовані, що забезпечує відносно невеликий радіус повороту — 7 метрів. Склад апаратури пускової установки забезпечує можливість абсолютно автономного її застосування, до її складу входять:

  • Бортова ЦОМ;
  • Спеціальний гірокомпас, що забезпечує націлювання ракети по оптичному каналу;
  • Пульт установки польотних даних;
  • Апаратура топогеодезичної прив'язки;
  • Радіостанція Р-173;
  • Фільтро-вентиляційна установка.

В обслугу пускової установки входять чотири військовослужбовці: начальник обслуги, заступник начальника обслуги (він же — старший оператор-обчислювач), механік-водій, оператор.

Бойове застосування[ред. | ред. код]

Бойові дії в Чечні[ред. | ред. код]

Комплекс «Точка-У» використовувався 58-ю загальновійськовою армією для знищення військових об'єктів у Чечні в першу і другу чеченські кампанії. Цілі попередньо виявлялися засобами космічної розвідки. Зокрема, комплекс застосовувався для завдавання ударів по значному складу озброєння і укріпленому табору повстанців в районі Бамута, у спецоперації в селі Комсомольському в березні 2000 року.

Ще одна спроба піти з села — на стику позицій п'ятсот третього полку і підрозділів МВС — була зірвана завдяки застосуванню оперативно-тактичної ракети «Точка-У». Зона суцільного ураження зайняла площу близько 300 на 150 метрів. Ракетники спрацювали філігранно — удар припав точно по повстанцях, не торкнувшись російських військ.

— Г. Н. Трошев, «Чеченський злам: Щоденники і спогади»

21 жовтня 1999 року, внаслідок масованого удару ракетами комплексу «Точка-У» по будівлях неподалік Центрального ринку міста Грозний загинуло близько 140 мирних мешканців, іще близько 400 дістали поранення. Справжня ціль удару — збори польових командирів в будівлі Генерального штабу — вражена не була. За характером ушкоджень можна припустити, що були використані ракети з касетною бойовою частиною. Попри знайдені рештки ракет та інші беззаперечні докази, офіційні представники влади, в тому числі тогочасний голова російського уряду Володимир Путін висловили абсурдні заперечення[2].

Російсько-грузинська війна (2008)[ред. | ред. код]

Комплекси застосовувалися російською армією під час бойових дій в Південній Осетії (юридично північна частина Грузії) 8—12 серпня 2008 року.

Громадянська війна в Сирії[ред. | ред. код]

Застосовуються урядовими військами проти опозиційних сил.

В основному були помічені комплекси з ракетами 9М79 з осколково-фугасною бойовою частиною 9Н123Ф. Були також зафіксовані рештки бойової частини-контейнера для касетних боєприпасів 9Н123К. 22 травня 2018 року в провінції Ес-Сувейда були зафіксовані вже самі бойові елементи 9Н24 касетної бойової частини[3].

Російсько-українська війна[ред. | ред. код]

Ракетні комплекси «Точка-У» використовувалися 19-ю ракетною бригадою українських збройних сил проти угруповань проросійських бойовиків і сил вторгнення регулярної російської армії.[4]

Заступник міністра юстиції — уповноважений у справах Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) Іван Ліщина в листопаді 2017 року заявив, що Луганський аеропорт був знищений в результаті обстрілу тактичними ракетами «Точка» з території Росії у 2014 році. Українські військові залишили аеропорт «Луганськ» 1 вересня 2014 року. Тодішній міністр оборони Валерій Гелетей заявив, що під час обстрілу аеропорту російські військові використовували самохідний міномет «Тюльпан»[5].

До початку війни роботи з продовження ресурсу ракет українських комплексів «Точка-У» здійснювались або у Росії, або російськими фахівцями в Україні. Проте, активісти «Українського мілітарного порталу» на основі кадрів передачі «Про військо» у вересні 2018 року припустили, що на «Південмаші» було налагоджено процес з продовження ресурсу ракет незалежно від російської сторони[6].

Війна в Ємені[ред. | ред. код]

Ракетні системи «Точка-У» були неодноразово використані Хуситами проти військових Саудівської коаліції та лоялистів[7].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Який останній аргумент має Україна у війні проти гібридів Путіна. www.depo.ua. Процитовано 2017-04-08. 
  2. Донбасс-Чечня: о ракетных ударах по Донецку и Грозному. Правозащитный центр «Мемориал». 21 жовтня 2015. Процитовано 11 березня 2016. 
  3. Yuri Lyamin та N.R. Jenzen-Jones (2018-05-23). 9N123K cluster munition and 9N24 submunitions in Syria. The Hoplite. ARES. 
  4. Marco, Serge (10 березня 2016). Когда боги артиллерии ставят точку… У. Пётр и Мазепа. Процитовано 11 березня 2016. 
  5. Луганський аеропорт було знищено тактичними ракетами "Точка" з території Росії, - Мін'юст. Лівий берег. 10 листопада 2017. 
  6. УКРАЇНА ОСВОЇЛА ОБСЛУГОВУВАННЯ РАКЕТ ДО “ТОЧКА-У”?. Український мілітарний портал. 2018-09-03. 
  7. Yemen conflict: Gulf commanders 'killed in missile strike'. BBC News. 14 December 2015. 

Див. також[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]