Єллапрагада Суббарао

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Єллапрагада Суббарао
тел. యెల్లాప్రగడ సుబ్బారావు, англ. Yellapragada Subbarao
Yellapragada Subbarow 1995 stamp of India bw.jpg
Народився 12 січня 1895(1895-01-12)
Індія Бгінаварам, Андгра-Прадеш, Індія
Помер 8 серпня 1948(1948-08-08) (53 роки)
Нью-Йорк
·гострий інфаркт міокарда
Країна США США
Національність телугу, індуїст
Діяльність біохімік
Alma mater Мадраський медичний коледж
Гарвардська школа тропічної медицини
Галузь біохімія
Заклад «Лабораторії Ледерле», підрозділ «Американського ціанаміду»
Ступінь доктор
Відомий завдяки: Відкриття ролі фосфокреатину і аденозинтрифосфату в роботі м'язів
Синтез фолієвої кислоти і метотрексату
Відкриття диетилкарбамазину
Батько Джаганнатам Суббарао
Мати Венкамма Суббарао
У шлюбі з Сешагірі Суббарао
Особ. сторінка ysubbarow.info

CMNS: Єллапрагада Суббарао у Вікісховищі

Єллапрагада Суббарао (тел. యెల్లాప్రగడ సుబ్బారావు, англ. Yellapragada Subbarao, 12 січня 1895(18950112), Бгінаварам, Андгра-Прадеш, Індія — 8 серпня 1948, Нью-Йорк) — індійсько-американський біохімік, що відкрив функцію аденозинтрифосфату як джерела енергії в клітині і синтезував метотрексат для лікування раку.

Молоді роки, освіта[ред. | ред. код]

Єллапрагада Суббарао народився четвертим із семи дітей податкового інспектора Джаганнатама й торговки біжутерією Венкамми. Ця незаможна сім'я походила з телугійського брамінського роду, що належав до спільноти Нійогі. Суббарао проживали в Бгімаварамі, у Мадраському окрузі (нині — Західний Годаварі, штат Андгра-Прадеш). Ще коли Єллапрагада був школярем у Раджамундрі, два його брати Пурушоттам і Крішнамурті померли від хвороби спру, або ж від кохінхінської діареї[1], і це згодом вплинуло на рішення Єллапрагади стати медиком.

У 1908 році він утік до священного для індуїстів міста Варанасі, щоб там розбагатіти на продажу бананів прочанам. Коли Єллапрагаду повернули додому, мати наполягла, щоб він учився далі. Син послухався й мав успіхи в навчанні, особливо в математиці, але згодом, зблизившись із членами Місії Рамакрішни, захотів стати санясином, тобто жебрущим монахом. Без материної згоди його не могли прийняти в монаший орден, тож місіонери-кришнаїти порадили йому вивчитися на лікаря [2].

Тільки з третьої спроби він закінчив середню школу в Мадрасі. Склавши проміжний іспит в окружному коледжі, у 1915 році вступив до Мадраського медичного коледжу. Йому матеріально допомагали друзі, зокрема далекий родич Кастурі Сур'янарана Мурті. 10 травня 1919 року Єллапрагада одружився з його дочкою Сешагірі. Підтримавши заклик Ганді бойкотувати британські товари, він носив хірургічний халат із домотканого полотна каді й цим викликав невдоволення M. C. Брадфілда, викладача хірургії. 1921 року Субаррао закінчив коледж, але став тільки ліценціатом медицини і хірургії, а не бакалавром[1].

Безуспішно спробувавши влаштуватися на роботу в Мадраській медичній службі, Суббарао став викладати анатомію в Аюрведичному коледжі Лакшмі Паті в Мадрасі. Вірив у цілющу силу аюрведичних ліків і розпочав дослідження, щоб поставити давню науку на сучасну основу.

Завдяки випадковій зустрічі з американським лікарем, що приїхав, маючи стипендію Рокфеллера, Суббарао змінив свої плани. Керівництво благодійної організації «Малладі Сатьялінгам Найкер» у Какінаді пообіцяло підтримати його, тесть дав гроші, й 26 жовтня 1922 року Суббарао прибув до Бостона.

Життя у США[ред. | ред. код]

Спершу він, навчаючись у Гарвардській школі тропічної медицини, не міг знайти роботу за фахом і підробляв нічним сторожем у Бріґамській жіночій лікарні[3]. Закінчивши цей навчальний заклад у червні 1924-го, Субаррао став працювати в ньому молодшим викладачем. Цього ж року разом із Сайрусом Фіске він розробив швидкий калориметричний метод визначення вмісту фосфору в рідинах і тканинах організму[4]. За це Суббарао дістав рокфеллерівську стипендію. З ним же і з Карлом Ломаном у 1929 році Субаррао відкрив аденозинтрифосфат (АТФ) і з'ясував роль АТФ і фосфокреатину в життєдіяльності м'язів. Того ж року він здобув докторський ступінь.

1940 року Субаррао влаштувався працювати на підприємстві «Лабораторії Ледерле» (Lederle Laboratories), підрозділі фірми «Американський ціанамід» (American Cyanamid). Нині це підприємство входить у склад «Ваєт» (Wyeth), який належить фірмі «Пфайзер» (Pfizer). У «Лабораторіях Ледерле» він розробив метод синтезу фолієвої кислоти — вітаміну B9[5], заснований на працях Люсі Віллз. Цей хімікат використовували як ліки проти анемії.

Головний корпус Мадраського медичного коледжу.

На прохання Сідні Фарбера Субаррао синтезував на основі фолієвої кислоти перші хіміотерапевтичні протиракові препарати. Спочатку, в 1947 році, — аміноптерин, а невдовзі — метотрексат, який і досі широко застосовують[6][7][8]. Він також відкрив препарат диетилкарбамазин (або ж гетразан) — засіб проти філяріатозу, рекомендований Всесвітньою організацією здоров'я[9]. Під керівництвом цього біохіміка у 1945 році Бенджамін Даґґар відкрив перший у світі тетрацикліновий антибіотик — ауреоміцин. Це відкриття завдячує наймасовішому у ті часи науковому експерименту. Американським солдатам, які під час Другої світової війни були в різних місцях світу, доручили збирати в цих місцях зразки ґрунту й передавати їх на аналіз у «Лабораторіях Ледерле». Науковці з'ясовували, чи є в цьому матеріалі природні антибактеріальні агенти, вироблені ґрунтовими грибками[10].

Як ствердив індійський науковець, колишній директор Центру клітинної й молекулярної біології Пушпа Мітра Бгарґава[11], Єллапрагада Суббарао дістав право на американське підданство тільки у 1946 році. З самого початку проживання у США йому регулярно продовжували термін чинності візи, а з 1940-го він мусив носити з собою картку з відбитком свого пальця, з реєстраційним номером 3420564 і з позначкою «чужинець». Що три місяці доводилося повідомляти свою адресу чиновникам міністерства юстиції США. Єллапрагада Суббарао помер від інфаркту. Перед смертю він сказані колегам останні слова: «Якщо Бог дасть мені прожити ще рік-два, то, можливо, ми зможемо лікувати ще одну хворобу»[2].

Запізніле визнання[ред. | ред. код]

Єллапрагаді Суббарао досі не віддали належних почестей за його наукові заслуги. Головно тому, що цей учений не вмів сприяти своїм інтересам, виставляти напоказ свою працю й себе самого. Одного разу його адвокат здивувався, дізнавшись, що Субаррао нехтує принцип, якого додержують науковці в усьому світі, — пов'язувати власне ім'я з власною роботою. Він ніколи не давав інтерв'ю для преси, не відвідував зібрань у навчальних закладах і не їздив у лекційні турне[11]. Як написав Сіддгартха Мукерджі про цього науковця, «будь-якого з його досягнень було б досить, щоб гарантувати професуру в Гарварді. Але Суббарао був чужинець, нічний відлюдько, затятий вегетаріанець, що жив в однокімнатному помешканні в середмісті й приятелював тільки з іншими нічними самітниками, як-от Фарбер»[12].

Його колега Джордж Гітчінгс, який з Гертрудою Елайон у 1988 році здобув Нобелівську премію з фізіології і медицини, сказав: «Деякі з нуклеотидів, що їх синтезував Суббарао, згодом довелося відкривати заново іншим працівникам, бо Фіске (мабуть, через заздрощі) не дав внеску Єллапрагади побачити світ»[4].

На честь Субаррао співробітники компанії «Американський ціанамід» назвали гриб Subbaromyces splendens[13]. Вони помістили меморіальну дошку на лабораторії, де він працював. В Індії випущено поштову марку із зображенням Єллапрагади Суббарао, а в Гайдарабаді поставили його бюст. У мадраському Технологічному коледжі Агаппи скликали семінар, присвячений пам'яті Суббарао[4].

У квітні 1950-го Дорон К. Антрім в опублікованій у журналі Argosy статті зауважив:[2] «Ви, мабуть, ніколи й не чули про доктора Єллапрагаду Субаррао. Однак завдяки тому, що він жив, нині ​​ви можете жити й добре почуватися. Бо він жив ​для того, щоб ​ви могли жити довше»[14].

Публікації[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б «Dr. Yellapragada Subba Rao — A Medical Reasearcher, Inventor of Life Saving Medicines, A Noble Doctor». Bhimavaram.info. Архів оригіналу за 12 січень 2014. Процитовано 12 січень 2014. 
  2. а б в «A Million Good Turns Around the World Every Day».Yellapragada SubbaRow Archives Online. October 9th, 2011
  3. Сіддгартха Мукерджі. «Імператор усіх хвороб: біографія раку». Київ, Видавництво Жупанського, с. 36
  4. а б в R. Parthasarathy (13-mar-2003). «Discoverer of miracle medicines — Y. Subba Row (1895—1948)». The Hindu
  5. Farber, S; Cutler, EC; Hawkins, JW; Harrison, JH; Peirce Ec, 2nd; Lenz, GG (1947). «The Action of Pteroylglutamic Conjugates on Man». Science 106 (2764): 619-21. doi:10.1126/science.106.2764.619. PMID 17831847
  6. Farber et al.'s article, published in the New England Journal of Medicine in 1946, noted Dr Subbarao's work as a foundation for this landmark paper. The paper remains one of the earliest top-cited research articles and is a classic in the field of medicine
  7. Farber, Sidney; Farber S, Diamond LK, Mercer RD, et al. (1948). «Temporary remissions in acute leukemia in children produced by folic acid antagonist, 4-aminopteroyl-glutamic acid (aminopterin)». N. Engl. J. Med. 238 (23): 787-93. doi:10.1056/NEJM194806032382301. PMID 18860765
  8. Miller, DR (2006). «A tribute to Sidney Farber-- the father of modern chemotherapy». British journal of haematology 134 (1): 20-6. doi:10.1111/j.1365-2141.2006.06119.x. PMID 16803563
  9. WHO Report on Global Filaria Control 2002
  10. «History of Medicine: Dr. Yellapragada SubbaRow (1895—1948) — He Transformed Science; Changed Lives». Journal of the Indian Academy of Clinical Medicine 2 (1,2). 2001
  11. а б medind.nic.in/jac/t01/i1/jact01i1p96.pdf‎ «He Transformed Science, Changed Lives» Pushpa Mitra Bhargava
  12. «Імператор усіх хвороб: біографія раку», с. 37
  13. Taxon ID 50474
  14. Dr. Yellapragada SubbaRow (1895—1948): The man and the method by Kapur, S. & Gupta, S. P. K. in Indian Journal of Experimental Biology, 36(11):1087-92