Призман

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Призман
Prisman2.svg
Систематична назва тетрацикло[2.2.0.02,6.03,5]гексан
Ідентифікатори
Номер CAS 650-42-0
SMILES C12C3C1C4C2C34[1]
InChI 1S/C6H6/c1-2-3(1)6-4(1)5(2)6/h1-6H
Властивості
Молекулярна формула C6H6
Молярна маса 78,11 г/моль
Якщо не зазначено інше, дані приведені для речовин у стандартному стані (за 25 °C, 100 кПа)
Інструкція з використання шаблону
Примітки картки

Призма́н — хімічна сполука, поліциклічний вуглеводень складу C6H6. Ізомер бензену. Просторове розташування атомів вуглецю в молекулі призману нагадує трикутну призму. За зовнішнім виглядом — безбарвна рідина[джерело?].

Структура призману вперше була запропонована Альбертом Ладенбургом у 1869 році як один з можливих варіантів будови бензену (окрім нього пропозиції щодо цього висували також Дьюар, Гюккель, Клаус[en])[2]. Незважаючи на помилковість цього припущення, відповідна сполука все ж була згодом синтезована у фотохімічних реакціях.

Отримання[ред. | ред. код]

Призман утворюється в ході ізомеризації бензену під дією ультрафіолетового випромінювання. Важливу роль тут відіграє довжина хвилі, оскільки вона визначає продукти реакції. Ізомеризація до призману відбувається при довжині 206 нм — при цьому реакція проходить через стадію утворення структури Дьюара (біцикло[2.2.0]-гекса-2,5-дієну). При більшій довжині хвилі (254 нм) продуктом є структура Гюккеля (бензвален)[3]. Усі отримувані структури є нестійкими і при нагріванні чи опромінюванні легко ізомеризуються до вихідного бензену[4]:

Valence Isomers of Benzene V.1.svg

У 1973 році був запропонований метод хімічного синтезу призману[5]:

Prismane-synthesis.png

Вихідною сполукою для повного синтезу є бензвален, котрий можна отримати з циклопентадієну при обробці метиллітієм і дихлорометаном у диметиловому етері при -45 °C[6]. При охолодженні проводять взаємодію між бензваленом і 4-фенілтріазоліндіоном, сильним дієнофілом, які утворюють продукт 2, що виділяють після пропускання через силікагель за допомогою елюенту хлороформу (вихід складає 50—60%). Після рефлюксу у водно-метанольній суміші протягом 24 годин, екстракції та обробки розчином хлориду міді(II) утворюється похідна, що у лужному розчину дає діазосполуку 3 (вихід 65% після кристалізації з пентану і сублімації). Останньою стадією є фотоліз діазосполуки, що веде до утворення призману і азоту (вихід 8%)[7].

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Prismane
  2. Гауптман З., Грефе Ю., Ремане Х. Органическая химия / Пер. с нем. под ред. В. М. Потапова. — М. : Химия, 1979. — С. 259. (рос.)
  3. Ластухін Ю. О., Воронов С. А. Органічна хімія : підручник. — Вид. 3-тє, стереотипне. — Львів : Центр Європи, 2006. — С. 597. — ISBN 966-7022-19-6.
  4. Чирва В. Я., Ярмолюк С. М., Толкачова Н. В., Земляков О. Є. Органічна хімія. — Львів : БаК, 2009. — С. 661. — ISBN 966-7065-87-4.
  5. Katz, Thomas J., Acton, N. Synthesis of prismane // Journal of the American Chemical Society. — 1973. — Т. 95, вип. 8 (5 вересня). — С. 2738. — DOI:10.1021/ja00789a084. (англ.)
  6. Katz, Thomas J., Wang, E. Jang, Acton, N. Benzvalene synthesis // Journal of the American Chemical Society. — 1971. — Т. 93, вип. 15 (5 вересня). — С. 3782. — DOI:10.1021/ja00744a045. (англ.)
  7. Synthesis of prismane by Thomas J. Katz (1973). synarchive.com. The Organic Synthesis Archive. Архів оригіналу за 13 жовтень 2015. Процитовано 13 жовтня 2015.  (англ.)