Інтернаціонал (гімн)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Інтернаціонал (пісня))
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Інтернаціонал (гімн)
Країна Flag of the Russian Soviet Federative Socialist Republic (1918–1937).svg Російська СФРР, Flag of the Soviet Union.svg СРСР, Red flag.svg Паризька комуна і National Flag of Chinese Soviet Republic.svg Chinese Soviet Republic[d]
Слова Ежен Потьє
Мелодія Pierre De Geyter[d]

Commons-logo.svg Інтернаціонал (гімн) у Вікісховищі
«Інтернаціонал»
«Інтернаціонал»

Інтернаціона́л (фр. L'Internationale, от лат. inter — між і natio — нація) — міжнародний пролетарський гімн; гімн комуністичних партій, а також соціалістів і анархістів.

Текст французького поета, члена 1-го Інтернаціоналу й Паризької Комуни Ежена Потьє (1871, опублікований в 1887); музика П'єра Дегейтера (1888). Уперше виконаний 23 червня 1888 й у тому ж році виданий. Широко поширився й був перекладений безліччю мов.

Цей гімн одержав значну популярність у Росії, після того, як у 1902 А. Коц переклав його російською мовою. «Інтернаціонал» у версії А. Я. Коца став загальновизнаним партійним гімном революційної соціал-демократії, з початку 1918 — гімном Радянської Росії, потім СРСР. Із затвердженням нового Державного гімну СРСР в 1944 «Інтернаціонал» став офіційним гімном Всесоюзної Комуністичної партії (більшовиків), згодом КПРС.

Українською мовою гімн переклали Микола Вороний і Євген Григорук.

Текст українською мовою (переклад Миколи Вороного)[ред. | ред. код]

Повстаньте, гнані і голодні
Робітники усіх країв,
Як y вулкановій безодні
B серцях y нас клекоче гнів.
Ми всіх катів зітрем на порох
Повстань же, військо злидарів
Bce, що забрав наш лютий ворог
Щоб повернути, час наспів.

Чуєш: сурми заграли
Час розплати настав.
B Інтернаціоналі
Здобудем людських прав!

He ждіть рятунку не від кого:
Ні від богів, ні від царів!
Позбудеться ярма тяжкого
Сама сім'я пролетарів.
Пусті слова про право бідних!
Держава дбає не про нас.
Hac мали за рабів негідних
Доволі кривди і образ.

B склепах загарбані віками
Лежать заховані скарби:
Bce те, що надбане трудами
Слізьми голодної юрби.
I так визискуваним буде
Робочий люд багато літ!
Широкий світ a всюду, всюди
Безсильне — право, сильний — гніт.

B нужді та утисках ми бились,
A з наших жил точили кров.
Над нами багачі глумились,
A ми корилися їм знов.
Скидаймо ж гніт, ганьбу і маску
Вже промінь щастя нам засяв.
He треба прав без обов'язку
I обов'язку, що без прав!

Лиш ми, робітники, ми — діти
Святої армії труда,
Землею будем володіти,
A паразитів жде біда!
Тоді, як грім під час негоди,
Впаде на голову катів,
Нам сонце правди і свободи
Засяє в тисячах огнів.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Фрагмент перекладеного Миколою Вороним «Інтернаціоналу» цитує Володимир Маяковський у своєму вірші «Долг Украине»:

Говорю себе:
товарищ москаль,
на Украину
шуток не скаль.
Разучите
эту мову
на знамёнах —
лексиконах алых, —
эта мова
величава и проста:
«Чуешь, сурмы заграли,
час расплаты настав…»[1]

Оксана Забужко у соцмережі зазначає, що Петро Порошенко у своїй промові у ході виступу на Майдані з нагоди Дня Незалежності 24 серпня 2016 року[2] процитував «Маяковського — а Маяковський у цитованому вірші, своєю чергою, цитує Вороного… І виходить така прихована перекличка поетів — дуже символічна і навіть по-своєму пророчо-містична… Непоганий епіграф для військового параду в Києві-2016-го?… Маяковський, звісно, нічого такого на думці тоді не мав. І Президент наш, упевнена, не знав, що в такий спосіб передає „москалям“ привіт од розстріляного Вороного… Просто, є така штука… „помста мови“. Не ми говоримо — нами говорять. Важливо розуміти, хто…»[3]

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]