Ірена Абендрот

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ірена Абендрот
нім. Irene Abendroth
Зображення
Основна інформація
Дата народження 14 липня 1872(1872-07-14)[1][2]
Місце народження Львів, Цислейтанія, Австро-Угорщина[1]
Дата смерті 1 вересня 1932(1932-09-01)[1][2] (60 років)
Місце смерті Weidling[d], Клостернойбург, Він-Умгебунг, Нижня Австрія, Австрія
Країна Австро-Угорщина Австро-Угорщина
Австрія Австрія
Професія оперна співачка, музичний педагог
Співацький голос сопрано
Колективи Віденська державна опера
Опера Земпера Дрезден
Файли у Вікісховищі?

Ірена А́бендрот (нім. Irene Abendroth, справжнє ім'я та прізвище Ірена Фаллер фон Драга; 14 липня 1872, Львів1 вересня 1932, Вайдлінг біля Відня) — австрійська оперна співачка (колоратурне сопрано), музичний педагог.

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася в сім'ї вихідців із Сілезії. Вже у 8-річному віці відрізнялась чудовим голосом, коли виступала в ліцеї у співочій капелі. Навчалась співу у Відні у Аурелії Йегер-Вільчек, потім займалась вокалом в Мілані у Франческо Ламперті та Клеофонте Кампаніні. У 1888 р. дебютувала з концертом в Карлсбаді.

У 1889 р. сімнадцятирічна співачка з успіхом дебютувала на сцені Віденької державної опери в партії Аміни («Сомнамбула» Белліні).

Потім отримала ангажемент в Ризі та Мюнхені, після чого знову повернулась у Відень, де була зайнята протягом 18941899 рр. Після розбіжностей з оперним режисером Густавом Малером у 1899 році, залишила Відень і поїхала в Королівський Оперний Театр в Дрездені.

З 1899 по 1908 рр. Ірена Абендрот — солістка Королівської опери Дрездена.

Дуже цінувала творчість Джакомо Пуччіні та була в Німеччині першою виконавицею головної ролі в опері «Тоска», поставленої в Дрездені у 1902 р. Визнанням її заслуг, стало присвоєння Ірені Абендрот у 1905 звання Королівської Саксонської камерної співачки.

З 1905 по 1907 приймала пропозиції і співала в оперних театрах Штутгарта, Лейпцига, Франкфурта та Праги.

З 1910 Ірена припинила свої виступи на сцені Віденьскої Опери та гастролі по Європі. Зайнялась педагогічною діяльністю, вела майстер-клас зі співу у Відні. Австрійський уряд нагородив Ірену Абендрот за довгу творчу діяльність Золотим Орденом за Заслуги.

Співачка померла у 1932 р і похована з почестями на міському кладовищі у Вейдлінгу.

І. Абендрот

Репертуар[ред. | ред. код]

Вінченцо Белліні:

Гаетано Доніцетті:

Фрідріх фон Флотов:

Крістоф Віллібальд Глюк:

Карл Гольдмарк:

Руджеро Леонкавалло:

Альберт Лорцінг:

  • Браконьєр (Баронеса Фрайман)

Джакомо Мейєрбер:

  • Роберт-диявол (Ізабелла)
  • Гугеноти (Маргарита де Валуа)
  • Африканка (Селіка)

Вольфганг Амадей Моцарт:

Отто Ніколаї:

  • Віндзорські кумасі (фрау Флют)

Джакомо Пуччіні:

Джоаккіно Россіні:

Амбруаз Тома:

  • Міньон (Міньон)

Джузеппе Верді:

Карл Марія фон Вебер:

  • Оберон (Резія, донька Гарун аль Рашида)

Посилання[ред. | ред. код]

  • Adam Mrygoń: Abendroth Irene Encyklopedia Muzyczna PWM. Część biograficzna t. I, Polskie Wydawnictwo Muzyczne, Kraków 1979 ISBN 83-224-0113-2
  • Thomas Thaller: Irene Abendroth. Ein Fragment ihrer Künstlerlaufbahn. Mit 56 Photographien der Künstlerin. E. Pierson, Dresden 1904
  • Bruno Volger (Hrsg. u. Red.): Sachsens Gelehrte, Künstler und Schriftsteller in Wort und Bild nebst einem Anhang: «Nichtsachsen». Gohlis Verlagsbuchhandlung, Leipzig 1907/08
  • Hans Schnoor: Dresden — 400 Jahre deutsche Musikkultur. Zum Jubiläum der Staatskapelle und zur Geschichte d. Dresdner Oper. (Hrsg. Erhard Bunkowsky). Dresdener Verlagsgesellschaft, Dresden 1948
  • Felix Czeike: Historisches Lexikon Wien, Band 1. Verlag Kremayr & Scheriau, Wien 1992, S. 4, ISBN 3-218-00543-4.
  • Österreichisches Biographisches Lexikon 1815—1950. Band 1 (Lfg. 1) Wien 1993, ISBN 3-7001-1327-7
  • Грамофонний запис арії з Semiramide у виконанні І.Абендрот

Примітки[ред. | ред. код]