Перейти до вмісту

Ісаєнко Андрій Миколайович

Додати посилання
Очікує на перевірку
Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
У Вікіпедії є статті про інших людей із прізвищем Ісаєнко.
Андрій Ісаєнко
Андрій Миколайович Ісаєнко
Народився22 липня 1986(1986-07-22) (38 років)
Національністьукраїнець
ГромадянствоУкраїна Україна
Діяльністьактор
Alma materЗНУ
Роки діяльності2008 — тепер
ДружинаОлеся Моргунець-Ісаєнко
ДітиМарія Ісаєнко
Провідні роліСубота у фільмі «Кіборги. Герої не вмирають»
IMDbnm4875310
Нагороди та премії
Заслужений артист України
Заслужений артист України
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 2022
CMNS: Андрій Ісаєнко у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Андрій Миколайович Ісаєнко (нар. 22 липня 1986, м. Запоріжжя) — український актор театру та кіно, заслужений артист України (2021), лауреат Національної премії України імені Тараса Шевченка (2022). Чоловік Олесі Моргунець-Ісаєнко.

Життєпис

[ред. | ред. код]

Андрій Ісаєнко народився 22 липня 1986 року в місті Запоріжжя.

У дитинстві захоплювався різними видами спорту, зокрема, вільною боротьбою, баскетболом і волейболом. У шкільній команді виборов кубок з КВК серед школярів України в Одесі.

Закінчив факультет театрального мистецтва Запорізького національного університету (2008, майстерня Геннадія Фортуса). Від 2008 року — актор Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[1].

Ролі у театрі

[ред. | ред. код]
Київський академічний театр драми і комедії на лівому березі Дніпра
  • 2008 — «Небезпечні зв'язки» Ш. де Лакло — гість на балу
  • 2008 — «Дрібний біс» Ф. Сологуба — Скучаєв
  • 2008 — «Том Сойєр» Ярослава Стельмаха за романом «Пригоди Тома Соєра» Марк Твена; реж. Тамара Трунова — індіанець Джо
  • 2008 — «Ах, мій милий Августине», п'єса П. Ензиката за мотивами казок Г. Х. Андресена — Принц
  • 2008 — «Сірано де Бержерак» Е. Ростана — де Вальвер
  • 2008 — «Нехай одразу двох не любить…», за п'єсою М. Старицького «Ой, не ходи Грицю» — Потап
  • 2008 — «Черга» А. Марданя — Податковий інспектор
  • 2008 — «Які у вас претензії до жінки?» («Голубчики мої!..») за творами Ф. Достоєвського та А. Володіна — Учасник хору
  • 2009 — «Лоліта» В. Набокова — Дік
  • 2009 — «Граємо Чонкіна», п'єса за романом В. Войновича «Життя і незвичайні пригоди солдата Івана Чонкіна» — сержант Свінцов, Талдикін
  • 2011 — «Дон Жуан, або Уроки спокуси» за п'єсою А. Міллера «Прощання Дон Жуана» — Істукан
  • 2011 — «Пасажир у валізі» за п'єсою «Біля ковчегу о восьмій» Ульриха Хуба; реж. Тамара Трунова — 3-й Пінгвін
  • 2011 — «Мене нема…» за п'єсою В. Сігарєва «Сонечка повертаються на землю» — Аркаша, Славік
  • 2012 — «Карнавал плоті» за п'єсою Г. Бюхнера «Войцек»; реж. Дмитро Богомазов — Солдат
  • 2012 — «Опіскін. Фома!» за повістю Ф. Достоєвського «Село Степанчикове та його мешканці» — Сергій, племінник Ростаньова
  • 2013 — «Ідеальна пара» за п'єсою М. Камолетті «Ох, ця Анна!» — Робер
  • 2013 — «Чого хочуть жінки» за п'єсою Арістофана — Юнак, Спартанець
  • 2015 — «Близькість» Патріка Марбера; реж. Тамара Трунова — Дан
  • 2016 — «Безприданиця. Версія» за п'єсою «Безприданниця»[ru] Олександр Островського; реж. Тамара Трунова — Василь Данилич Вожеватов[2]
  • 2016 — «Мотузка» М. Хейфеця — 2-й пацієнт, Прокурор
  • 2019 — «Погані дороги» Наталки Ворожбит; реж. Тамара Трунова (прем'єра на новій сцені вистави, прем'єра якої відбулася як незалежний проект 27 вересня 2018 року)
  • 2020 — «13 перших правил» Дмитра Богославського; реж. Стас Жирков — Володимир
  • 2020 — «Хлібне перемир'я» Сергія Жадана; реж. Стас Жирков — Антон
Інші театри

Фільмографія

[ред. | ред. код]

Нагороди

[ред. | ред. код]
  • Заслужений артист України (23 серпня 2021) — за значний особистий внесок у державне будівництво, зміцнення обороноздатності, соціально-економічний, науково-технічний, культурно-освітній розвиток Української держави, вагомі трудові досягнення, багаторічну сумлінну працю та з нагоди 30-ї річниці незалежності України[3];
  • Національна премія України імені Тараса Шевченка (9 березня 2022) — за виставу «Погані дороги» Київського академічного театру драми і комедії на лівому березі Дніпра[4].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ Андрій Ісаєнко — біографія, фільмографія та фото Андрій Ісаєнко — Kino-teatr.ua. kino-teatr.ua. Процитовано 9 жовтня 2022.
  2. ↑ Сергій Винниченко (11 серпня 2018). Оригінальна версія «Безприданниці» (укр.). Портал «Театральна риболовля». Архів оригіналу за 21 липня 2021. Процитовано 2021-7-21.
  3. ↑ Указ Президента України від 23 серпня 2021 року № 406/2021 «Про відзначення державними нагородами України з нагоди Дня Незалежності України»
  4. ↑ Указ Президента України від 9 березня 2022 року № 118/2022 «Про присудження Національної премії України імені Тараса Шевченка»

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Ісаєнко_Андрій_Миколайович&oldid=42755403