Агеєва Віра Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Віра Павлівна Агеєва
Агеєва Віра Павлівна.jpg
Народження 30 липня 1958(1958-07-30) (59 років)
  Бахмач
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Мова творів українська
Рід діяльності літературознавець, літературний критик
Роки активності: від 1989
Нагороди та премії
Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1996

Ві́ра Па́влівна Аге́єва (* 30 липня 1958, Бахмач Чернігівської області) — український літературознавець, літературний критик.

Доктор філологічних наук (1995).

Біографічні дані[ред.ред. код]

1980 — закінчила Київський університет.

19851996 — працювала в Інституті літератури НАНУ.

19951997 — заступник редактора журналу «Слово і час».

Від 1996 року — професор Національного університету «Києво-Могилянська академія».

Сім'я[ред.ред. код]

Син — письменник і релігієзнавець В'ячеслав Агеєв

Наукові дослідження[ред.ред. код]

Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів. З кінця вісімдесятих, від часу утвердження ґендерної школи в українському літературознавстві, - одна з найактивніших її представниць, інтерпретаторка ґендерних аспектів української культури. Підготувала ряд антологій української прози, видань найчільніших представників українського модернізму, зокрема Лесі Українки, Миколи Хвильового, Олександра Довженка, Майка Йогансена, Віктора Петрова-Домонтовича, Юрія Косача.

Автор статей, рецензій, оглядів у журналах «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Слово і час».

Праці[ред.ред. код]

  • Літературний процес 60—80-х рр. — К., 1989.
  • Пам'ять подвигу: Українська воєнна проза 60—80-х років. — К., 1989.
  • Олекса Слісаренко. — К., 1990.
  • Українська імпресіоністична проза. — К., 1994.
  • Екзистенційні мотиви творчості Миколи Куліша // Наукові записки Національного університету «Києво-Могилянська академія». — 1998. — Т. 4.
  • Поетеса на зламі століть. Творчість Лесі Українки в постмодерній інтерпретації. — К., 1999.
  • Дон Жуан у світовому контексті. — К: Факт, 2002 (упорядник).
  • Три долі: Марко Вовчок в українській, російській та французькій літературі. — К., 2002.
  • Їм промовляти душа моя буде. «Лісова пісня» Лесі Українки та її інтерпретації. — К,, 2002.
  • Сорочинський ярмарок на Невському проспекті. Українська рецепція Гоголя. — К., 2003.
  • Жіночий простір: Феміністичний дискурс українського модернізму: Монографія. — К: Факт, 2003.
  • Київські неокласики. Українські мемуари. — К: Факт, 2003.
  • Проза про життя інших: Юрій Косач: тексти, інтерпретації, коментарі. — К., 2003.
  • Поетика парадокса. Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича. — К: Факт, 2006.
  • Апологія модерну: обрис XX віку. - К.: Грані-Т, 2011. ISBN 9789664653241.
  • Мистецтво рівноваги. Максим Рильський на тлі епохи. — Київ : Книга, 2012. — 391 с. — ISBN 9789668314667.
  • Дороги й середохрестя. — Львів : Видавництво Старого Лева, 2016. — ISBN 978-617-679-229-1.

Премії[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

Ресурси Інтернету[ред.ред. код]


Персоналії Це незавершена стаття про особу.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.