Агеєва Віра Павлівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Віра Павлівна Агеєва
Агеєва Віра Павлівна.jpg
Народилася 30 липня 1958(1958-07-30) (60 років)
Бахмач
Громадянство СРСР СРСР, Україна Україна
Діяльність літературознавець, літературний критик
Alma mater Київський національний університет імені Тараса Шевченка (1980)
Мова творів українська
Роки активності 1989 — донині
Діти Агеєв В'ячеслав Валерійович
Нагороди
Національна премія України імені Тараса Шевченка
Премії Національна премія України імені Тараса Шевченка — 1996

Ві́ра Па́влівна Аге́єва (* 30 липня 1958, Бахмач Чернігівської області) — українська літературознавиця, літературний критик, доктор філологічних наук (1995). Лауреатка Шевченківської премії (1996), Премії Петра Могили (2008). Член журі премії «Книга року ВВС». Співзасновниця Київського інституту гендерних досліджень.

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 30 липня 1958 в м. Бахмач на Чернігівщині. У 1980 році закінчила Київський університет. У 1985—1996 роках працювала в Інституті літератури НАНУ, 1995–1997 — заступник редактора журналу «Слово і час». Від 1996 року — професорка Національного університету «Києво-Могилянська академія».

У 1996 році отримала Державну премію України ім. Т. Шевченка як співавтор навчального посібника «Історія української літератури ХХ століття» в 2-х книгах (1995). У 2008 отримала Премію Петра Могили за за монографію «Інтелектуальна проза Віктора Петрова-Домонтовича».

Сім'я[ред. | ред. код]

Син — письменник і релігієзнавець В'ячеслав Агеєв

Наукові дослідження[ред. | ред. код]

Досліджує проблеми стильової диференціації української літератури 20 століття, особливості розвитку українського модернізму, виявляє зацікавлення феміністською інтерпретацією текстів. З кінця 80-х, від часу утвердження ґендерної школи в українському літературознавстві, — одна з найактивніших її представниць, інтерпретаторка ґендерних аспектів української культури. Підготувала ряд антологій української прози, видань найчільніших представників українського модернізму, зокрема Лесі Українки, Миколи Хвильового, Олександра Довженка, Майка Йогансена, Віктора Петрова-Домонтовича, Юрія Косача.

Автор статей, рецензій, оглядів у журналах «Вітчизна», «Прапор», «Березіль», «Слово і час».

Праці[ред. | ред. код]

Премії[ред. | ред. код]

Література[ред. | ред. код]

Ресурси Інтернету[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Візерунок на камені. Микола Бажан: життєпис (не)радянського поета. Видавництво Старого Лева. Процитовано 2018-02-14.