Павличко Соломія Дмитрівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Павличко Соломія Дмитрівна
Pavlychko solomiya dmytrivna.jpg
Народилася 15 грудня 1958(1958-12-15)
Львів, Українська РСР,
СРСР СРСР
Померла 31 грудня 1999(1999-12-31) (41 рік)
Київ, Україна Україна
Поховання Байкове кладовище
Громадянство СРСР, Україна
Національність українка
Діяльність мовознавець, філософ і літературний критик
Відома письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка
Alma mater Київський університет
Батько Дмитро Павличко
Могила Соломії Павличко

Соломі́я Дми́трівна Павли́чко (15 грудня 1958, Львів — 31 грудня 1999, Київ) — письменниця, літературознавець, перекладач, публіцистка, автор праць з теорії літератури, історії фемінізму. Донька Дмитра Павличка.

Біографія[ред.ред. код]

Народилася 15 грудня 1958 у Львові в сім'ї українського письменника Дмитра Павличка.

Закінчила відділення романо-германських мов і літератури Київського державного університету імені Тараса Шевченка, аспірантуру при ньому. З 1985 працювала в Інституті літератури НАН України. Захистила докторську дисертацію. Доктор філологічних наук, професор Києво-Могилянської академії, член Спілки письменників України. Соломія також була гостем-викладачем української літератури в Альбертському університеті і в Гарварді, куди її запрошено як стипендіата програми Фулбрайта.

1992-го Соломією Павличко було створене видавництво «Основи», у якому вона до грудня 1999 незмінно очолювала редакційну раду і формувала видавничу політику.

Померла в Києві у власному помешканні 31 грудня 1999, на 42 році життя, отруївшись чадним газом від несправної газової колонки. Похорон Соломії з численною участю громади відбувся на Байковому кладовищі Києва 4 січня 2000.

Особисте життя[ред.ред. код]

Першим чоловіком Соломії був Михайло Загребельний — син письменника Павла Загребельного. 1987-го у них народилася донька Богдана. Восени 1990 Соломія з Михайлом розлучилися.[1]

Другим чоловіком Соломії став історик Богдан Кравченко.

Творчість[ред.ред. код]

Започаткувала в Україні видання феміністичної літератури, переймалася ідеєю партнерської сім'ї, образом нової української жінки — активної, творчої.

Праці[ред.ред. код]

  • Философская поэзия американского романтизма: Эмерсон. Уитмен. Дикинсон. — Київ, 1988.
  • Байрон. Нарис життя і творчості. — Київ, 1989.
  • Лабіринти мислення. Інтелектуальний роман сучасної Великобританії. — Київ, 1993.
  • Дискурс модернізму в українській літературі. — Київ, 1997; 2-e вид, 1999.

У видавництві «Основи» вже після смерті Соломії вийшли у світ п'ять її книжок:

  • Листи з Києва. 12 травня 1990 — 2 квітня 1992 (2000).
  • Націоналізм, сексуальність, орієнталізм: складний світ Агатангела Кримського (2000, 2001).
  • Зарубіжна література: дослідження та критичні статті (2001).
  • Теорія літератури (2002).
  • Фемінізм: статті, дослідження, бесіди та інтерв'ю (2002).

Незакінченою стала її біографія українського поета і вченого Агатангела Кримського.

Перекладацька діяльність[ред.ред. код]

  • Девід Г. Лоуренс. Коханець леді Чатерлей / Переклад з англійської Соломії Павличко. — Київ: Основи, 1999. — ISBN 966-500-141-8
  • Вільям Ґолдінґ. Володар мух: повість / Переклад з англійської Соломії Павличко; Шпиль: повість / Переклад з англійської Лісняка. — Київ: Молодь, 1988. — ISBN 5-7720-0136-1

Найважливіші книжки[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Джерела[ред.ред. код]