Германік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Германік Юлій Цезар Клавдіан
Германік Юлій Цезар Клавдіан
Германік. Бюст із Кордови (Іспанія).
Консул Римської імперії
12 і 18 ріків
 
Народження: 24 травня 15 до н. е.(-015-05-24)
Рим
Смерть: 10 жовтня 19(0019-10-10) (34 роки)
Епідафна, Антіохія
Династія: Юлії-Клавдії
Батько: Нерон Клавдій Друз
Мати: Антонія Молодша
Дружина: Агрипіна Старша
Діти: Нерон Юлій Цезар, квестор 26 року.
Нагороди:

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Германік Юлій Цезар Клавдіан, (лат. Germanicus Iulius Caesar Claudianus), при народженні отримав ім'я Тіберій Клавдій Нерон Германік (лат. Tiberius Claudius Nero Germanicus), інколи згадується як Неро́н Кла́вдій Друз Герма́нік (лат. Nero Claudius Drusus Germanicus), та найуживаніше й найпопулярніше є Германік, прізвище унаслідуване від батька (24 травня 15 року до н. е. — 10 жовтня 19) — відомий римський діяч, зокрема прославився як воєначальник широкомасштабних германських кампаній, поет. Був консулом у 18 і 12 роках.


Молоді роки[ред.ред. код]

Кампанія Германіка в 14-му році

Батьком Германіка був Нерон Клавдій Друз, а матірю дочка Марка Антонія Антонія Молодша. Народився він 24 травня 15 року до н. е[1]. В 4 році імператор Октавіан Август усиновлює свого пасинка Тиберія, а Тиберій в свою чергу за його наказом всиновлює свого юного племінникка Германіка, не дивлячись на те що вже мав одного сина. Не пізніше 5 року Германік одружується на онучці августа - Агриппині[2][3]. Їхній шлюб виявився щасливим: Агріпіна народила Германіку девятьох дітей, лише троє з них померли ще немовлятами[4]. В 6 році разом із своїм прийомним батьком Германік влаштовує величні ігри в память про свого батька Друзе [5]. Цілком ймовірно, в в цей час він ввійшов в колегію авгурів и отримує право займати державні посади раніше умовленого терміну на 5 років[6].

Кар`єра[ред.ред. код]

У 7 році почалася військова кар'єра Германіка.Почалася вона на 5 років раніше аніж звичайно практикувалося в Римській імперії</ref>[3]. Август відправив його квестором у Далмацію для допомоги Тіберію. Того часу племена германців були особливо бунтівні. Германік привів в армію найманців і рабів, які були куплені в їхніх господарів для укріплення позицій Тиберія в Іларикумі Це показало що Август серйозно сприймає загрозу повстання для Риму. Однак, Тиберій відпускає частину війська через його значну кількість і неможливість контролювати новостворені легіони.Незабаром після того, як Германік прибуває до Панонії, командуючий військами в Мезії - Северус, був атакований повстанцями, але успішно відбиває атаку. Раніше у війні повстанці переходили в важкодоступні гірські регіони з яких робили рейди на римлян. Тиберій приймає рішення вести війну на виснаження, він звертається до тактики випаленої землі, намагаючись таким чином придушити повстання. Тиберій розділяє своє військо на підрозділи які розосереджуються по [[Далмація (римська провінція)|Далмації]

У 8му році відбувся підрив сил повстанців в Панонії: влада короля була повалена командиром повстанців Бато Брукаіном, який сам був розбитий в бою і потім страчений Бато Досіате . Паноянці були шоковані і римляни стрімкою атакою перемогли Берке без бою.Повсталі вийшли з Панонії в далмацію де зайняли гірські перевали. у 9-му році римляни проявляють ініціативу і вступають в Далмацію. Римські війська захоплюють багато міст, сам Германік взяв Раетину. Тиберій розділяє сили на три частини дві під командуванням Марка Плаутіусома Сільванома і Марка Еміліусома Лепіда, а третя на чолі з Германіком.підрозділи під командуванням Лепіда і Сильванома легко здобувають перемоги і майже повністю знищують племена Перуста и Даізітате- два племені далматин , які опинилися в гірських фортецях. Тим часом Германік і Тиберій переслідують Бато, аж поки той не зупиняється в фортеці під Салоною яку називали Адетріу. після того як стало зрозуміло що Бато здаватися не збирається Тиберій починає постійно атакувати фортецю поступово вводячи свіжі сили. Фортеця була взята, а захисники вбиті, або взяті в полон. Доки Тиберій обговорював умови капітуцяції повсталих Германік здійснує каральну експедицію наближених тереторій. бере в осаду укріплене місто Ардуба. Після капітуляції міста підкорює також навколишні населені пункти.

Ara Pacis: Імпрераторська родина.Германік тримає руку Мінора.


Кампанії Германіка в 14 р н.е.[ред.ред. код]

Для того щоб задовольнити вимоги легіонів, Германік заплатив їм зі своєї кишені. Всі 8 легіонів отримали вд Германіка кошти, навіть якшо ті не вимагали. Здавалося би цей крок потрібен для задоволення армії, однак таким чином Германік здобував собі автритет серед солдатів. . Прагнучи забезепечити свої війська провіантом він знищує і розграбовує села Марсів і навколишню територію. На зворотному шляху до табору для зимівлі в Кастре Вітер, вони успішно відкинули протиборчі племена (бруктеров, Tubantes і Usipetes) між Марсі і Рейном.

Повернувшись до Риму, Тиберій засновує священний культ Августа, Германік стає членом цього культу. У 14 році помер «божественний» Август і в знак підтримки Тіберія, на вірність змусили поклястись племена саквонів і белгів. Однак почалися заворушення серед германських легіонерів. Для того щоб заспокоїти бунт, Германік подав солдатам підроблене звернення Тіберія. Таким чином бунт було зупинено.


Після цього мусили присягти на вірність новому імператору війська, що перебували у Верхній Галії. Згодом, після прибуття в Нижню Галію поновився бунт солдатів, так як мала прибути сенатська делегація. Германік своїми наказами зупинив бунтівні настрої у війську, зокрема було фізично покарано багато солдатів, що збунтувались. За свої військові успіхи у боротьбі з племенами германців був представлений до тріумф.

Друга кампанія проти германців[ред.ред. код]

Кампанія проти германців в 15му році

Протягом наступних двох років, він переправляє свої легіони через Рейн проти німців, де ті будуть протистояти силам Армінія і його союзників. Тацит говорить, що метою цієї кампанії була помста за поразку Вара в битві при Тевтобургському лісі, а не розширення римської території.

На початку весни 15 Германік перетнув Рейн і вдарив по хаттав. Він зайняв їхню солицю - Мітіум, Грабував їхні села, а потім повернувся за Рейн. Білефельд мобілізував своє плем'я, херусков, і навколишні племена. Легіони Германіка пішли на північ, і спустошили місцевість між річками Емсом і Ліппі, і проникли в Тевтобургський ліс- гірський ліс в Західній Німеччині, розташованому між цими двома річками. Там, Германік і деякі з його людей відвідали місце катастрофічної битви в Тевтобургскому лісі і почали ховати останки римських солдатів, які були залишені на відкритому повітрі. Через пів дня роботи, вони завершили поховання решток , І могли продовжувати свою війну проти німців Він пробрався в саме серце херусков. Це місце Тацит називає Понтеш LONGI ( «довгі дамби»), в заболочених низинах десь в районі Емса, військо Армінія атакували римляни. Білефельд спочатку спіймав кінноту Германіка в пастку, завдав незначних втрат, але римська піхота трималася. Бої тривали протягом двох днів, жодна зі сторін не змогла домогтися вирішальної перемоги. Війська германіка відступили і повернулися до Рейну.

Третя кампанія проти германців[ред.ред. код]

У підготовці до своєї наступної кампанії, Германік послав Публій Вителлий і Гай Антіуса для збору податків в Галлії, і доручив Силію Антеіусу будувати флот. Форт на Ліппе Кастр Алізе був обложений, але нападники розбіглися коли побачили римські підкріплення. Германці знищили сусідній пагорб і вівтар, присвячений його батькові Друзу, однак Германікус відновлює святилище і влаштовує поминальні процесії разом з своїм військом. Наступним його кроком була побудова нових оборонних укріплень між Форт Алізе і Рейном.

Германік командуючий вісьмома легіонами разом з допоміжними підрозділами з допоміжними підрозділами сухопутним через Рейн, до річки Емс і Везер як частину своєї останньої великої кампанії проти Армінія в AD 16. Його сили зустрілися з Армінія на рівнинах Idistaviso, на річці Везер поруч із сучасною Рінтельн , в бою під назвою Битва на річці Везер. Тацит говорить що перемогли римляни

противник забивав з п'ятим години денного світла до ночі, і протягом десяти миль земля була всіяна трупами і зброєю.

- Тацит

Незабаром після битви, сторони зустрілися на місці Адріанового Валу далі вниз за течією Везера (на захід від сучасного Ганновера). За словами Тацита, римляни перемогли, але перемога була нерішучою. Він послав військо до Рейну, з деякими з них приймають маршрут землі, але більшість з них взяло швидкий маршрут і відправився на човні. Вони пішли вниз по Емс в бік Північного моря, але як тільки вони досягли моря, вдарив шторм, багато човнів було зруйновано, загинуло багато конейц і людей.

Кампанія Германіка 16-го року

Ще кілька походів були зроблені через Рейн, в результаті чого були захоплені ще три орли загиблих легіонів в AD 9. Успіхи Германіка в Німеччині зробили його популярним серед солдатів. Він завдав серйозного удару по ворогам Риму, придушив повстання військ, і повернулися втрачені стандарти в Рим. Його дії збільшилися його популярність, і він став дуже популярним серед римського народу. Тіберій взяв до відома і відкливав Германіка До риму задля тріумфу і перепризначення на іншу посаду.

Діяльність на Сході[ред.ред. код]

Наприкінці 17 року Германік вирушив на Схід, де вступив на посаду консула вже в ахейському місті Нікополі. Він відвідав Афіни, Евбею, Лесбос, Перинф, Візантій, Іліон, Колофон. Став переможцем 199-х Олімпійських ігор в змаганнях на квадригах.

Сестерцій часів Германіка

А на Родосі він зустрівся з намісником Сирії Гнеєм Пізоном. Потім Германік від'їхав до Вірменії, де незадовго до того був повалений цар Вонон. У Артаксату він проголосив царем і коронував Зенона-Артаксія. За цей сенат надав йому овацію. Германік перетворив Каппадокію і Коммагену в римські провінції і призначив їх намісниками Квінта Веранія і Квінта Сервея. Приблизно в цей час Германік вступив у конфлікт з Гнеєм Пізоном, який не виконав наказ про переведення частини сирійських військ у Вірменію. Тоді він прийняв послів від парфянського царя Артабана і задовольнив їхнє прохання про видалення колишнього вірменського царя Вонона в Помпейополь. У 19 році Германік виїхав до Єгипету, незважаючи на існуючу заборону для сенаторів відвідувати цю провінцію без дозволу на те принцепса. Цим вчинком він накликав на себе серйозне невдоволення Тіберія. Там Германік відкрив державні хлібні склади і знизив ціни на хліб. Здійснював подорож по Нілу до Елефантини і Сієни .


Смерть Германіка[ред.ред. код]

Повернувшись з Єгипту в Антіохію, Германік дізнався про те, що Гней Пізон скасував всі його розпорядження в Сирії. Саме це призвело до серйозного конфлікту між ними, в розпал якої Германік тяжко захворів і в жовтні 19 року помер. У його нібито отруєнні згодом звинуватили Пізона і його дружину Планціну. Але в причетності до злочину підозрювали ще Лівію і Тиберія. Тіло Германіка було спалене в Антіохії, а його прах в урні був доставлений до Риму і похований в мавзолеї Августа. Германік користувався величезною популярністю, і тому його смерть викликала глибоку скорботу у римського народу. Тіберій і Лівія, проте ж, утрималися від участі в його похоронах, так само, як і його мати Антонія.


Ніколя Пуссен. Смерть Германіка. 1627 р.


Творчість[ред.ред. код]

Окрім військових та державницьких талантів Германік мав ще й поетичний дар. Був досить відомим поетом свого часу. Він, зокрема, зробив поетичну обробку латиною дидактичної поеми «Явища» давньогрецького поета Арата.


В художній літературі[ред.ред. код]

В романі «Я, Клавдій» Роберта Грейвза Германік показаний як виключно достойна и чесна людина, яку погубила заздрість Тиберія, отрута і чорна магія дружини Пізона Планцини (і найнятою нею відьмою Мартини). Не останню роль в смерті грає його власний малолітній син Калігула

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Агрипіна Старша

Діти:

Джерела[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Ando, Clifford; Tuori, Kaius; Plessis, Paul J. du, ред. (2016). Oxford Handbook of Law and Society. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-872868-9. 
  • Beard, Mary (2007). The Roman Triump. The Belknap Press of Harvard University Press. ISBN 978-0-674-02613-1. 
  • Barrett, Anthony A. (1993). Caligula: The Corruption of Power. Routledge. ISBN 0-415-21485-8. 
  • Cascio, Elio Lo, ред. (2005). The Domus Augusta and the Dynastic Ideology. The Cambridge Ancient History: Volume 12, The Crisis of Empire, AD 193–337 (Cambridge University Press). ISBN 0-521-30199-8. 
  • Crook, J.A., ред. (1996). Political History, 30 B.C. to A.D. 14. The Cambridge Ancient History: Volume X, The Augustan Empire, 43 B.C. – A.D. 69 (Cambridge University Press). ISBN 0-521-26430-8. 
  • Dekker, Elly (2013). Illustrating the Phaenomena: Celestial cartography in Antiquity and the Middle Ages. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-960969-7. 
  • Frossard, Edouard (1883). The Coin Collector's Journal, Volumes 8–9. с. 35. 
  • Levick, Barbara (1999). Tiberius the Politician. Routledge. ISBN 0-415-21753-9. 
  • Lott, J. Bert (2012). Death and Dynasty in Early Imperial Rome: Key Sources, with Text, Translation, and Commentary. Cambridge University Press. ISBN 978-0-521-86044-4. 
  • Mehl, Andreas (2011). Roman Historiography. Blackwell Publishers, Ltd. ISBN 978-1-4051-2183-5.  Проігноровано невідомий параметр |translator-last= (довідка); Проігноровано невідомий параметр |translator-first= (довідка)
  • Meijer, J. W. (Trans.) (1990). Jaarboeken: Ab excessu divi Augusti Annales. Ambo. ISBN 978-90-263-1065-2. 
  • Miller, John; Woodman, Anthony (2010). Latin Historiography and Poetry in the Early Empire: Generic Interactions. Brill. ISBN 978-90-04-17755-0. 
  • Newcomb, Horace (1997). Encyclopedia of Television. Routledge. ISBN 978-0-203-93734-1. 
  • Possanza, D. Mark (2004). Translating the Heavens: Aratus, Germanicus, and the Poetics of Latin Translation. Classical Studies. ISBN 0-8204-6939-4.  Проігноровано невідомий параметр |translator= (довідка)
  • Radman-Livaja, I.; Dizda, M. (2010). Archaeological Traces of the Pannonian Revolt 6–9 AD:Evidence and Conjectures. Veröffentlichungen der Altertumskommiion für Westfalen Landschaftsverband Westfalen-Lippe, Band XVIII. Aschendorff Verlag. с. 47–58. 
  • Rowe, Greg (2002). Princes and Political Cultures: The New Tiberian Senatorial Decress. University of Michigan Press. ISBN 0-472-11230-9. 
  • Salisbury, Joyce E. (2001). Women in the ancient world. ABC-CLIO. ISBN 978-1-57607-092-5. Процитовано 3 January 2012. 
  • Shotter, David (1992). Tiberius Caesar. London: Routledge. ISBN 978-0-203-62502-6. 
  • Swan, Michael Peter (2004). The Augustan Succession: An Historical Commentary on Cassius Dio's Roman History. Oxford University Press. ISBN 0-19-516774-0. 
  • Vahimagi, Tise; Grade, Michael Ian (1996). British television: an illustrated guide. Oxford University Press. ISBN 978-0-19-815926-1. 
  • Wells, Peter S. (2003). The Battle That Stopped Rome. Norton. ISBN 978-0-393-32643-7. 
  • Шаблон:DGRBM

Примітки[ред.ред. код]

  1. Тацит. Анналы. II. 53.
  2. Светоний. Жизнь двенадцати Цезарей. Тиберий. 15.
  3. а б Тацит. Анналы. I. 3.
  4. Светоний. Жизнь двенадцати Цезарей. Божественный Август. 4.
  5. Дион Кассий. Римская история. LV. 27. 3.
  6. Тацит. Анналы. I. 62.