Германік

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Германік, мармуровий бюст

Германік Юлій Цезар Клавдіан, (лат. Germanicus Iulius Caesar Claudianus), при народженні отримав ім'я Тіберій Клавдій Нерон Германік (лат. Tiberius Claudius Nero Germanicus), інколи згадується як Неро́н Кла́вдій Друз Герма́нік (лат. Nero Claudius Drusus Germanicus), та найуживаніше й найпопулярніше є Германік прізвище унаслідуване від батька (*24 травня 15 р. до н. е. — † 10 жовтня 19) — відомий римський діяч, зокрема прославився як воєначальник широкомасштабних германських капманій, поет. Був консулом у 18 і 12 р.

Біографія Германіка[ред.ред. код]

Нерон Клавдій Друз — батько, Антонія Молодша (дочка Антонія) — мати. 4 року був усиновлений Тиберієм, який у свою чергу був усиновлений імператором Августом Октавіаном. Не зважаючи на те що у Тиберія був рідний син до Германіка, до свого племінника він ставився так само добре. 5 року внучка Августа стала дружиною Германіка. Згодом перебуваючи у міцному й хорошому шлюбі від Агріпіни народилось 9 дітей, правда 3 з них померло ще в дитинстві.

У 7 році починається військова кар'єра Германіка. Август відправляє його квестором у Далмацію для допомоги Тіберію. В той час племена германців були особливо бунтівні. Після того як вдалось їх приборкати Тіберій з Германіком повернулись до Риму де їх зустріли з великими почестями. Тіберій та Германік отримали нагороди й Тиберій освятив храм Конкордії після чого одразу повернулись до кампанії. Другий похід виявився значно важчий. Тим не менше вдалось зберегти рейнський кордон, було залишено 8 легіонів, а територію до Рейну розподілено на Верхню й Нижню Германію. Після чого Тиберій повернувся до Риму де прийняв посаду керівника римський провінцій і у 13 році Германік обіймає посаду командувача германських легіонів або намісника Галлії й Германії.

У 14 році помирає «божествений» Август і на знак підтримки Тіберія на вірність змусили поклястись племена саквонів і белгів. Але натомість заворушення почались серед германських легіонів. Для того щоб заспокоїти бунт Германік подав солдатам підроблене звернення Тіберія. Таким чином бунт було зупинено.

Опісля цього змусив присягти на вірність новому імператору війська що перебували у Верхній Галії. Згодом, після прибуття в Нижню Галію поновився бунт солдатів так як мала прибути сенатська делегація. Германік своїми наказами зупинив бунтівні настрої у війську, зокрема було фізично покарано багато солдатів що збунтувались.
За свої військові успіхи у боротьбі з племенами германців був представлений до тріумфу.
Близько 15 року розгромив хаттів, а після й інші племена. Згодом його було відізвано з військової служби, натомість у 18 році отримав консульство. В кінці 17 року Германік вирушає на Схід, де вступив на посаду консула вже в ахейскому місті Нікополі. Він відвідав Афіни, Евбею, Лесбос, Перинф, Візантій, Іліон, Колофон. А на Родосі він зустрівся з намісником Сирії Гнеєм Пізоном. Потім Германік від'їжджає до Вірменії, де незадовго до того був повалений цар Вонон. У Артаксату він проголосив царем і коронував Зенона-Артаксія. За цей сенат надав йому овацію. Германік перетворив Каппадокію і Коммагену в римські провінції і призначив їх намісниками Квінта Веранія і Квінта Сервея. Приблизно в цей час Германік вступив у конфлікт з Гнеєм Пізоном, який не виконав наказ про переведення частини сирійських військ у Вірменію. Тоді він прийняв послів від парфянського царя Артабана і задовольнив їхнє прохання про видалення колишнього вірменського царя Вонона в Помпейополь. У 19 Германік виїжджає в Єгипет, незважаючи на існуючу заборону для сенаторів відвідувати цю провінцію без дозволу на те принцепса. Цим вчинком він накликав на себе серйозне невдоволення Тіберія. Там Германік відкрив державні хлібні склади і знизив ціни на хліб. Здійснював подорож по Нілу до Елефантини і Сієни .

Повернувшись з Єгипту в Антіохію, Германік дізнався про те, що Гней Пізон скасував всі його розпорядження в Сирії. Саме це призвело до серйозного конфлікту між ними, в розпал якої Германік важко захворів і в жовтні 19 помер. У його отруєнні згодом звинуватили Пізона і його дружину Планціну. Але в причетності до злочину підозрювалися ще Лівія і Тиберій. Тіло Германіка було віддане спалення в Антіохії, а його прах в урні був доставлений до Риму і похований в мавзолеї Августа. Германік користувався величезною популярністю, і тому його смерть викликала глибоку скорботу у римського народу. Тіберій і Лівія, проте ж, утрималися від участі в його похоронах, так само, як і його мати Антонія.

Творчість[ред.ред. код]

Окрім військових та державницьких талантів Германік мав ще й поетичний дар. Був досить відомим поетом свого часу. Він, зокрема, зробив поетичну обробку латиною дидактичної поеми "Явища" давньогрецького поета Арата.

Родина[ред.ред. код]

Дружина — Агрипіна Старша

Діти:

Посилання[ред.ред. код]

Энциклопедия Кольера. (рос.)