Акліматизаційний сад ВУАН

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Акліматизаційний сад
Основні дані
Засновано 1912
Приналежність ВУАН, АН УРСР
Контакт
Ключові особи Микола Кащенко, засновник, директор
Розташування Київ, КПІ, Лук'янівка

Акліматизаційний сад — колишній ботанічний сад у Києві (1912—1975), а також науково-дослідна установа в складі Всеукраїнської академії наук і АН УРСР, яка існувала в 1919—1935 роках. Заснований біологом Миколою Кащенком.

Історія[ред.ред. код]

Заснований за ініціативи професора зоології Київського політехнічного інституту Миколи Кащенка у 1912 році на території інституту. Первинною метою саду було розведення лікарських рослин, з початком Першої світової війни — для потреб фронту. Станом на 1916 рік у саду росло близько 150 видів таких рослин.

При створенні Української академії наук у 1918 році Акліматизаційний сад було включено до її структури, а при ньому створено кафедру акліматизації, яку очолив директор саду Микола Кащенко. Задачею саду й кафедри було дослідження процесів акліматизації південних рослин, зокрема персику, абрикосу, винограду, айви тощо.

У 1922 році сад було переміщено до ділянки навколо будинка Кащенка на вулиці Мельникова. Згодом до ділянки було долучено нові території і станом на 1930 рік до саду належало п'ять окремих ділянок загальною площею 12 га. Колекція саду налічувала близько 500 видів рослин.

На території саду було створено пасіку з метою кращого запилення рослин.[1]

У 1927 році сад брав участь у проведені сільськогосподарської виставки. 1931 року сад відвідав президент ВАСГНІЛ академік Микола Вавилов та залишив позитивні відгуки про роботу закладу[1].

15 грудня 1933 року Миколу Кащенка було звільнено з посади директора Акліматизаційного саду рішенням Президії ВУАН, а після його смерті 1935 року передано до складу Інституту ботаніки АН УРСР. З 1946 року сад було передано до складу Центрального ботанічного саду АН УРСР та переформатовано на відділ акліматизації.

Структура[ред.ред. код]

Відділом декоративних рослин завідувала Клавдія Калачевська. До відділу належала ділянка площею 5 га. На ділянці було зібрано більше 250 видів і форм декоративних рослин. Відділ мав велику колекцію півників.[2]

Акліматизаційний сад видавав власні збірники наукових праць «Праці Акліматизаційного саду», а пізніше «Видання КАС при ВУАН».

У 1929-1933 роках діяв Акліматизаційний музей при саді.

Дослідження[ред.ред. код]

Отримані в саду екстракти з пурпурової наперстянки досліджувалися в лабораторії Василя Чаговця.[3] У саду було виведено низку сортів та створено велику колекцію рослин хеномелесу (Chaenomeles sp.).[4]

З насіння персиків, що росли на території України, Микола Кащенко вивів новий зимостійкий сорт «Серпневий Кащенка», 5 поколінь якого було отримано у 1914-1941 роках, та який став основою для багатьох сортів стійких до морозів дерев.[5]

Вперше в Києві в Акліматизаційному саду було висаджено кущ Lespedeza bicolor[en], за даними Миколи Кащенка також катальпу, що втім не підтверджується іншими дослідниками.[2]

Знищення саду[ред.ред. код]

«Платан Кащенка»

У 1975—1976 роках Акліматизаційний сад було знищено, старі дерева здебільшого вирублені. Близько 6 тисяч рослин перенесено до Центрального республіканського ботанічного саду АН УРСР.[6] На місці саду було побудовано два корпуси Вищої партійної школи.[7]

Єдиною згадкою про Акліматизаційний сад є ботанічна памятка місцевого значення «Платан Кащенка», великий платан початку XX століття насадження, що залишився поблизу будівлі на вулиці Мельникова 36. Дерево заповідано 1997 року, належить до списку видатних дерев Києва.[8]

Примітки[ред.ред. код]

  1. а б О. Готра. Академік Микола Кащенко як організатор роботи акліматизаційного саду // Науковий вісник Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича. Історія. - 2016. - № 2. - С. 59-65
  2. а б О. В. Романець. Внесок академіка Н. Ф. Кашенка в розвиток декоративного садівництва в Україні //Наука та наукознавство. — 2004. — № 4. Додаток. — С. 339—343.
  3. М. Кащенко. На допомогу Київському акліматизаційному садові. 1925
  4. С. В. Клименко, В. М. Меженський. Походження сортів хеномелеса (Chaenomeles Lindl.) української селекції // Інтродукція рослин. - 2013. - № 4. - С. 25-30
  5. І. М. Голубкова. Генофонд та перспективи селекції Persica Mill. у НБС ім. М.М. Гришка НАН України // Фактори експериментальної еволюції організмів. - 2016. - Т. 18. - С. 77-80
  6. В. А. Кунах. Розвиток генетики в Національній академії наук України (до 90-річчя від часу заснування Української академії наук) // Вісник Українського товариства генетиків і селекціонерів. — 2008. — Т. 6, № 1. — С. 3-43.
  7. Шевченко Лев. Монстри модернізму: будівля КІМВ та Інституту журналістики. Хмарочос, 10.12.2015
  8. Мельник В. І. Наукове обґрунтування до створення ботанічної пам'ятки природи місцевого значення «Платан Кащенка».

Джерела[ред.ред. код]