Айва

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Айва
Квітки айви
Квітки айви
Біологічна класифікація
Домен: Ядерні (Eukaryota)
Царство: Зелені рослини (Viridiplantae)
Відділ: Вищі рослини (Streptophyta)
Судинні (Tracheophyta)
Насінні (Spermatophyta)
Покритонасінні (Magnoliophyta)
Еудікоти
Підклас: Розиди (Rosids)
Порядок: Розоцвіті (Rosales)
Родина: Розові (Rosaceae)
Підродина: Яблуневі (Maloideae)
Рід: Айва (Cydonia)
Mill., 1754
Вид: Айва
Біноміальна назва
Cydonia oblonga
Mill., 1768
Мапа культивування айви у 2005 році
Мапа культивування айви у 2005 році
Посилання
Commons-logo.svg Вікісховище: Cydonia oblonga
Wikispecies-logo.svg Віківиди: Cydonia oblonga
EOL logo.svg EOL: 245489
IPNI: 724549-1
ITIS logo.svg ITIS: 25159
US-NLM-NCBI-Logo.svg NCBI: 36610

Айва́ (Cydonia oblonga) — єдиний представник роду Cydonia родини розових (трояндових) підродини яблуневих.

Назва[ред.ред. код]

Слово «айва» запозичене з крим.-тат. або тур. [ЕСУМ І, 53]. Народні назви: айва́, пигва́, пи́ґва, піґва, а́лева, альва́, бедрянка цареградська[1], бодряна, гду́ля, гуни, гуні(я), гунна, гуня, гунь, ґду́ля, ґу́та, ґуте́й(я)[2], ґуту́ля, дуня, журави́нник, ї́ва, квіт, квітове́ де́рево, кормо́ша, косма́чка, куделя, ліма́й, квітове дерево[3].

Опис[ред.ред. код]

Квітка, плід, зерня айви. Ілюстрація з книги Доктора Отто Вільгельма Томе, Флора Німеччини, Австрії та Швейцарії, 1885 року.

Айва росте як багатостовбурний чагарник або невелике дерево до 7 м у висоту, з опушеними бруньками, черешками листя, листям і плодами. Кора молодих гілок фіалкова й волохата — пізніше коричнево-фіалкова і гладка. Листя від яйцевидних до довгастих, бл. 5 см упоперек і 10 см у довжину. І квіткове, і плодове стебла волохаті й завдовжки близько 5 мм. Поодинокі рожеві й білі квіти ростуть на кінцях коротких молодих пагонів навесні; вони від 4 до 5 сантиметрів діаметром і мають 5 пелюсток, 20 і більше тичинок. Плоди ароматні, багатосім'яні зерняткові близько 8 сантиметрів у діаметрі. Форма коливається від округлої до грушоподібної, м'якуш жовтий, розмір фруктів і розмір листя культивованих сортів може бути в багато разів більшим, ніж у диких рослин, описаного вище. Плоди зріють у кінці осені. Усі сорти самозапильні. 2n = 34. Насіння червоно-коричневе, обернено-яйцевидне, 1000 насінин мають вагу 24–45 гр. Насіння містить слиз, токсичні ціаногенні глікозиди й олію. Фрукт містить багато вітаміну С, калію, натрію, цинку, заліза, міді, марганцю і фтору, дубильні речовини, танін, органічні кислоти, пектин і багато слизу.

Поширення[ред.ред. код]

Батьківщиною вважаються Кавказ і Середня Азія. У стародавні часи, айва поширилася від свого центру походження до країн, що межують із Гімалаями на сході й по всій Європі на захід, але цілком імовірно, що айва досягла Середземноморського регіону тільки в класичні часи (користалася римлянами). Айва має безліч застосувань і традицій, пов'язаних із нею в усьому цьому широкому діапазоні поширення.

Нині культивується в Північній та Південній Америці, Іспанії, на Балканах, Кавказі, у Нижньому Поволжі, Середній Азії, Молдові. В Україні — головним чином на півдні, а також у Закарпатті. Поширені сорти: Анжерська, Бередького, Міча врожайна, Португальська, Берегівська, Алуштинська, Бахчисарайська та інші. Квітуча айва з родини Chaenomeles культивується через її гарні червоні квіти як декоративна рослина.

Використання[ред.ред. код]

Має гіркі, жовті, грушоподібні плоди, які використовуються для приготування консервів. Плодоносить на 3—4-й рік. Плоди тверді, кислосолодкі, терпкі, ароматні, містять 5—12% цукрів і близько 1% кислот. Споживають плоди здебільшого переробленими (варення, желе, компоти, цукати та інше). Урожайність — до 10—14 т/га. Айву використовують як підщепу для груші.

Найбільші виробники айви, 2016
Країна Тонни
Узбекистан Узбекистан 129 467
Туреччина Туреччина 126 400
Flag of the People's Republic of China.svg КНР 111 968
Іран Іран 74 418
Марокко Марокко 32 087
Ліван Ліван 30 376
Азербайджан Азербайджан 28 248
Аргентина Аргентина 27 228
Алжир Алжир 12 231
Сербія Сербія 10 957
Source: [4]
Культивуваня айви, 2012 рік

Світлини[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  1. Українська радянська енциклопедія : у 12 т. / гол. ред. М. П. Бажан ; редкол.: О. К. Антонов та ін. — 2-ге вид. — К. : Головна редакція УРЕ, 1974–1985.
  2. Горин Т. И., Айва, 2 изд., М., 1961. (рос.)
  3. Mansfeld's World Database of Agricultural and Horticultural Crops (англ.)

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]