Платан

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку

Платан
Період існування: пізня крейданаш час
Листя і плоди платану
Біологічна класифікація редагувати
Царство: Рослини (Plantae)
Клада: Судинні рослини (Tracheophyta)
Клада: Покритонасінні (Angiosperms)
Клада: Евдикоти (Eudicots)
Порядок: Протеєцвіті (Proteales)
Родина: Платанові (Platanaceae)
Рід: Платан (Platanus)
Види
Вікісховище: Platanus
«Пушкінський платан», Одеса, Приморський бульвар, 1

Плата́н (Platanus) — невеликий рід дерев, який походить з північної півкулі, єдиний сучасний рід родини платанових (Platanaceae). На Кавказі відомий як чинар, а в Північній Америці як сикамор.

Це великі листопадні (за винятком Platanus kerrii) дерева, які в дикому вигляді зазвичай ростуть у прирічкових та інших вологих районах, хоча відносно стійкі до посух, якщо вирощуються у віддаленні від струмків та річок. Стовбур дерева має циліндричну форму і може сягати 50 м у висоту і 18 метрів в окружності. Живуть платани іноді навіть більш ніж дві тисячі років.

У жаркий період року платан скидає свою зеленувато-сіру кору, оголюючи весь стовбур. Листя чергується, пальчасто-лопатеве, на довгих черешках. Плід — складний горіх, який залишається на дереві всю зиму і навесні розпадається на окремі горішки, які розносяться вітром.

Географічне поширення видів[ред. | ред. код]

Хоча платани вважають рідкісним, екзотичним видом, цю рослину можна зустріти в різноманітних куточках планети: на східному березі Середземного моря (Ізраїль, Сирія, Ліван), на Кіпрі, о. Крит і Балканському півострові (Греція, Албанія), на островах в Егейському морі, в Середній і Малій Азії, Ірані, Афганістані, Індокитаї (Лаос, В'єтнам), Австралії, США і Мексиці. Деякі його види ростуть в Грузії, зокрема в Абхазії, в Азербайджані, Вірменії та Росії.

У культурі вирощується в Україні по всій території. Платани західний, східний та кленолистий (який вважається гібридом двох попередніх), можуть витримувати зимові температури до - 30 — - 35°C. У спеціальній літературі всі три деревні породи рекомендовані для озеленення в південній та західній частинах України[1].

Ботанічний опис[ред. | ред. код]

Платани — високі листопадні дерева з густою широкою кроною. Існує 7—10 видів. Найпоширеніші платан західний та платан східний. Платан гібридний, або кленолистий (Platanus hybrida), виник в 17 ст., в культурі як гібрид двох попередніх видів, відрізняється більшою морозостійкістю, легко розмножується черешками. Листки платана п'ятипалі, діаметром до 0,25 м. Квітки зібрані в одностатеві головки (чоловічі — жовтуваті, жіночі — червоні) на довгих звисаючих квітоніжках. Запилюються вітром. Плід — горішок, який містить пучок волосків.[2]

У зв'язку з інтенсивним ростом в ширину платану доводиться скидати кору. Стара кора відшаровується пластинами, а молода має світлозелений колір, тому стовбур виглядає плямистим.

Господарське застосування[ред. | ред. код]

Платани відносяться до представників орнаментальних листяних дерев, які завдяки своїм густим красивим кронам і незвичайному плямистому забарвленню гілок цінуються як декоративні. Саме через декоративну цінність і витривалість в умовах атмосферного забруднення їх часто використовують для оздоблення вулиць міст, замінюючи ними менш витривалі породи дерев, такі як тополі, каштани, липи, клени та ін. Так, 2023 року київська влада повідомила, що в столиці України стали висаджувати платан кленолистий - штучно виведений культурний вид, оскільки він найбільш стійкий до буревіїв та гарно росте у міських умовах.[3]

Застосування деревини[ред. | ред. код]

Деревина платана може мати різноманітні відтінки кольорів — починаючи з рожево-бежевого, закінчуючи червоно-коричневим. Найціннішими вважають шпон, малюнок якого нагадує шкіру змії, і шпон із кореня платана, який має багату текстуру. Щільність залежить від місця і клімату зростання. За середнім показником дорівнює 620—660 кг/м³. Для порівняння таку ж щільність має дуб (690 кг/м³) і бук (680 кг/м³).

Фізичні та механічні характеристики деревини платана дуже нагадують за якістю деревину дуба і бука. Вона має помірну легкість, твердість і щільність, але легко піддається гниттю і коробиться. Деревина добре сушиться, піддається різьбленню, шліфується і полірується, відмінно точиться, гнеться і набуває необхідної форми. Щоб не допустити утворення тріщин, зазвичай під гвинти і цвяхи висвердлюють отвори. Деревину не бажано обробляти ґрунтовками, лаками і клеями на водяній основі через імовірність утворення розводів.

Завдяки своїм унікальним властивостям деревина платана використовується для отримання продукції високої якості. Із неї виробляють художньо-декоративні вироби, мозаїки, використовують для інтер'єрів, шаф-купе, кухонних гарнітурів, столів, стільців, елітних паркетів та ін. Його деревина також має яскраво виражений приємний аромат, завдяки якому практикується її використання у виробництві парфумів і туалетних вод, наприклад, такими компаніями як Versace і Hermès.

Цікаві факти[ред. | ред. код]

Доволі старий платан, вік якого перевищує 2000 років, росте в Нагірному Карабасі у Схторашенському районі. В основі платана є дупло площею 44 м², окружність стовбура дерева 27 м, висота — більше 54 метрів. Крона цього гігантського платана утворює тінь на поверхні землі площею 1400 м². Дерево добре видно на супутникових знімках.

На острові Кос в Егейському морі росте платан з окружністю стовбура 18 м і висотою 36 м. Вважають, що йому 2 тис. років.[2]

У Туркменістані відомо про 1000-річний платан «сім братів», який названий так тому, що основний його стовбур на висоті 3 м від землі розгалужується на 7 конарів. Висота дерева 45 м, окружність крони — 26 м.[2] 

В Україні найбільш довголітні платани ростуть у Карпатах. Два платани західні, вік яких близько 500 років, за історичними відомостями, були посаджені в Ужгородському замку близько 1610 р. Платан кленолистий у Закарпатській області — найстаріший довгожитель серед ужгородських насаджень. Вважається, що його було посаджено у ΧV столітті тодішнім володарем замку графом Другетом.

Див. також[ред. | ред. код]

Галерея[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бродович Т., Бродович М. Атлас дерев та кущів заходу України. — Львів: Вища школа, 1973. — С. 130.
  2. а б в Биологический энциклопедический словарь
  3. У Києві почали висаджувати стійкі до буревіїв та міських умов дерева

Посилання[ред. | ред. код]