Ансельм Фейєрбах

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Ансельм Фейєрбах
нім. Anselm Feuerbach
Feuerbach Selbstbildnis 1846.jpg
Автопортрет у віці 17 років
При народженні нім. Anselm Feuerbach
Народження 12 вересня 1829(1829-09-12)
Шпаєр
Смерть 4 січня 1880(1880-01-04) (50 років)
  Венеція
Поховання
 : 
зображення місця поховання
Національність німець
Громадянство Flag of the German Empire.svg Німеччина[1]
Жанр історичний живопис, портрет
Навчання Дюссельдорфська академія мистецтв
Діяльність художник, викладач університету
Напрямок академізм, німецький романтизм
Працівник Академія образотворчих мистецтв (Відень)
Твори Battle of the Amazons[d], Q1169884? і The Storyteller at the Well[d]

Ансельм Фейєрбах у Вікісховищі?

Ансельм Фейєрбах(нім. Anselm Feuerbach 12 вересня, 1829, Шпаєр — 4 січня, 1880, Венеція) — німецький художник середини 19 ст., представник академізму.

Життєпис[ред. | ред. код]

Ансельм Фейєрбах походив з відомої родини. Його дід Пауль Йоган Асельм фон фейєрбах був відомим адвокатом. Батько Йозеф Ансельм Фейєрбах був археологом. Мати Амалія Керл померла вже у 1830 році. В родині вже була сестра Емілія і малих дітей забрали до себе у місто Ансбах дід та бабця.

1834 року батько узяв другий шлюб з пані Генріеттою Гейденрейх (1812—1891), котра виросла в тому ж Ансбаху і походила з родини священика. Пані Генріетта займалась літературою, давала уроки гри на фортепіано і сама грала, утримувала музичний салон, відвідувачами котрого згодом були Клара Шуман та композитор Йоганнес Брамс.

Художня освіта[ред. | ред. код]

У період 1845—1848 років він навчався в Дюссельдорфській академії мистецтв. Його вчителі — Йоган Вільгельм Шірмер (1808—1863), Карл Сон (1805—1967), Вільгельм фон Шадов (1789—1862). Потім він перейшов до Мюнхенської художньої академії. Навчання в останній його не задовольнило і разом із купкою невдоволених студентів 1850 року він покинув Мюнхен. Ансельм перебрався у місто Антверпен, де вивчав твори митців фламандського бароко і проблеми колоризму (його керівник в Антверпені — Густав Ваппенрс.) На цьому етапі привабливим для художника-початківця став Париж, куди він відбув 1851 року. У період 1851—1854 років від працював в майстерні художника Тома Кутюра (1815—1879). До цього періоду належить його картини «Хафіз біля фонтана» (1852 р.)

Італійські періоди[ред. | ред. код]

1854 року за фінансової підтримки князя Фрідха Баденсього він вперше відвідав Венецію. На нього справили сильне враження картини венеціанських майстрів, особливо те, як вони вирішували проблеми колориту.

У період між 1854—1873 роками він мешкав і працював у Італії, переважно у Римі, ненадовго відвідуючи Німеччину. Є підстави вважати, що під час чергового візиту до Венеції він захворів на сифіліс.

Він досяг тридцятирічного віку, а все ще ходив в учнях. 1851 року помер його батько і без того схильний до пригніченості художник засумував. У нього склався своєрідний жіночий ідеал у вигляді величної і сумної жінки, втіленням котрого стала мачуха, Генріетта Гейденрейх. 1861 року він зустрів Анну Різі, дружину ремісника, зовнішність котрої нагадувала зовнішність Генріетти. Чотири роки Анна Різі, котру він називав Нанна, була його моделью та коханкою. Стосунки з Нанна не склалися і через чотири роки вона його покинула. Місце моделі для нього посіла Лючія Бруначчі, дружина корчмаря. Саме остання позувала для величної фігури Медеї в картині «Човен для Медії перед вигнанням».

1862 року художник зустрів графа Шака. Адольф Фрідрфх фон Шак замовив Ансельму копії з улюблених картин італійських майстрів, а також сприяв його знайомству з художниками Арнольдом Бекліним (1827—1901) та Гансом фон Маре (1837—1887). Трійцю цих художників згодом почали називати «Німецькі римляни» за їх працю і перебування у Італії і Римі роками.

Спроби змагання з великими авторитетами[ред. | ред. код]

Ансельм Фейєрбах. «Данте і Вергілій у пеклі»

Перебування у Римі привело художника до спроб змагання з великими авторитетами минулого. Він створює власні варіанти цілком академічних тем, серед них «Суд Париса», «Орфей і Еврідіка», «Данте і Вергілій у пеклі». Персонажі останнього твору навіяні могутніми фігурами Мікеланджело Буонарроті.

Він робить спроби звернутися до реальності і створює низку картин з жіночою фігурою з якимось музичним інструментом, але всі вони сумні і пасивні («Весна», «Жінка з мандолиною» та інші). Більш вдалими були його звертання до створення пейзажів («Пейзаж з козами», «Героїчний пейзаж»). Його чимось зачепило одне узбережжя і він створив реалістичний краєвид «Узбережжя моря біла Порто д'Анціо», пізніше він використає цей пейзаж в картині «Човен для Медеї перед засланням». Пейзажі роботи Фейєрбаха наближені до пейзажів настрою, котрі створював Арнольд Беклін, вони величні і похмурі, але позбавлені беклінівської таємничості і багатозначності.

Досвід вивчення творів Мікеланджело Буонарроті та Рубенса він використав ще один раз, коли створив величезний плафон для парадної зали Віденської художньої академії. Твір вийшов в стриманій необароковій стилістиці, доволі звичної для віденської аудиторії. Тим не менше «Падіння титанів» його роботи викликало нарікання і несхвальні відгуки.

Сімпосій філософа Платона[ред. | ред. код]

Академічний живопис спрямовує зусилля власних представників на створення значущих або монументальних творів з античності або з Біблії. Пошуки значимої теми привели Ансельма Фейєрбаха 1869 року до теми « Сімпосій філософа Платона». Він взяв момент прибуття на сімпосій у Платона п'яного Алківіада з його прихильниками.

А. Фейєрбах. «Сімпосій філософа Платона», 1874 р.

Перебування в Італії спрямувало митця на використання в картині давньоримських реалій, що було антиісторично. Розкішні стінописи помешкання, коштовний мармур на стінах та підлозі, одяг головних персонажів був узятий з реалій імператорського Риму та якоїсь вакхічної сцени, що були абсолютно неможливі для греків доби Платона (філософ Платон не був багатим, а сімпосії проводили у доволі скромних помешканнях). Сама зустріч відбулась в скромному будинку драматурга Агатона у Афінах, де розкоші вважали неприпустимими для пересічних осіб. Але для митця-академіста створити значиму і красиву картину на античну тему було важливішим за все. Підгулявший натовп з Алківіадом на чолі в картині зустрічав Арістодем, закутаний в імператорську тогу.

У картині Фейєрбаха були поєднані урочистість зустрічі філософів, готових провести час за схвальними розмовами про бога кохання та розгульна поведінка Алківіада (через рік після сімпосія — Алківіада вишлють з Афін у заслання). Картина у Фейєрбаха вийшла холодно-академічна і надто декоративна, незважаючи на претензії на значимість.

Імперських реалій у другому варіанті картини, котру Фейєрбах творив 1874 року, ще більше (золотий посуд, золочена архітектурна ніша з крилатою богинею, золотий вінець Арістодема, розкішні ткані хламіди Алківіада та самого Арістодема). Другий варіант картини, незважаючи на майстерність виконання і розкоші, був холодно зустрітий критикою.

Праця у Відні[ред. | ред. код]

Ансельм Фейєрбах. «Генріетта Гейденрейх», 1878 р.

1872 року він прибув у Відень. Незважаючи на всі події з виставками і доволі різним сприйняттям його живопису, його запросили на посаду професора у Віденську художню академію. Призначення на посаду відбулося 7 серпня 1873 року. Викладацька діяльність художника тривала чотири роки.

Він отримав замову на великий за розмірами плафон для актової зали академії. Він знову обирає значущу і декоративну тему «Падіння титанів». Він встиг виконати лише центральну частину запланованого плафона. Розпочалися претензії архітектора Теофіла Хансена. Він покинув працю над плафоном, котрий доведуть до закінчення лише 1892 року художники Кристіан Гріперкрль та Г. Тентшерт за його ескізами.

Хвороба і смерть[ред. | ред. код]

1875 року він практично відбув у відпустку в Італію. У березні 1876 року він захворів на пневмонію. Перебрався до мачухи у місто Гейдельберг. У червні 1876 року він пішов у відставку з посади професора. Помер у січні 1880 року у Венеції.

Увічненням пам'яті про художника опікувалась Генріетта Гейденрейх, котра писала про нього статті і витратилась на облаштування його персональної виставки.

Увічнення пам'яті[ред. | ред. код]

Будинок, де народився майбутній художник, перетворений на невеликий музей Ансельма Фейєрбаха.

Малюнки Фейєрбаха[ред. | ред. код]

Вибрані твори (перелік)[ред. | ред. код]

  • «Автопортрет» у віці 17 років
  • «Портрет Лодовіко Аріосто», бл. 1850 р.
  • «Покладання Христа в труну», 1851 р.
  • «Хафіз біля фонтана», 1852 р.
  • «Смерть Пьєтро Аретіно»
  • «Іфігенія», варіант 1862 року
  • " Сад Аріосто " («Лодовіко Аріосто на віллі неподалік Феррари»), 1863 р.
  • «Суд Париса»
  • «Медея біля урни»
  • «Медея на узбережжі» (Medea mit dem Dolche)
  • «Данте і Вергілій у пеклі»
  • «Старий Вергілій», 1856, Баден-Баден
  • «Жінки оплакують смерть Данте»
  • «Портрет сестри в блакитній сукні»
  • «Портрет Лукреції Борджа» (вигаданий), 1864 р.
  • «Голова Отелло» у профіль, тондо
  • «Паоло і Франческа», 1864 р.
  • «Мадонна з немовлям і янголами»
  • «Поет біля джерела», 1866 р.
  • «Узбережжя моря біла Порто д'Анціо», 1866 р.
  • «Згадка про Тіволі», до 1867 р.
  • «Весна» (три жінки і лютнистка), 1868 р.
  • «Портрет Бьянки Капелло» (вигаданий)
  • «Орфей і Еврідіка»
  • «Поет Хафіз у шинку»
  • «Падіння титанів», плафон дла академії у Відні
  • «Сімпосій у філософа Платона», до 1869 р., Карлсруе
  • Човен для Медеї перед вигнанням, 1870 р. Нова пінакотека, Мюнхен
  • «Скеля в Етрета, Франція»
  • «Пейзаж з козами»
  • Автопортрет, 1873 р.

Вибрані твори (галерея)[ред. | ред. код]

Див. також[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]

  • Karl Günther Zelle: Zur Ikonographie von Anselm Feuerbachs «Medea». In: Zeitschrift für Kunstgeschichte nr. 70, 2007.
  1. LIBRIS — 2012.