Антун Вранчич

Його Високоповажність Антун Вранчич архієпископ Естергома Примас Угорщини
Antun Vrančić
Гравюра з зображенням Вранчича Мартіно Рота
Народився	1504(1504) Шебеніко, Венеційська республіка (сьогодні Шибеник, Хорватія)
Помер	1573(1573) Еперіш, Королівство Угорщина (сьогодні Пряшів, Словаччина)
Поховання	Saint Nicolas' Church, Trnavad
Громадянство	Королівство Угорщина
Національність	Хорват
Діяльність	Письменник, дипломат і архієпископ Естергома
Галузь	література, історія і дипломатія
Знання мов	латина, угорська, хорватська і італійська
Посада	католицький архієпископd, кардинал, дієцезійний єпископ, дієцезійний єпископ і lord-lieutenant of Esztergom Countyd
Конфесія	католицька церква
Родичі	Ivan Statilićd
Брати, сестри	Mihovil Vrančićd
Медіафайли у Вікісховищі

Кардинал Антун Вранчич, Антал Веранчіч, Веранцио (хорв. Antun Vrančić, італ. Antonio Veranzio, угор. Verancsics Antal, лат. Antonius Verantius) (29 травня 1504 року — 15 червня 1573 року) — угорський єпископ, письменник, історик і дипломат хорватського походження. У 1569—1573 роках був архієпископом Естергома. Дядько вченого і гуманіста Фауста Вранчича.

Біографія

Антун Вранчич народився в далмаційському Шибенику, який в XVI столітті входив до складу Венеційської республіки. За деякими даними сім'я Вранчича переїхала в Шибеник з території сучасної Боснії і Герцеговини, рятуючись від турецького нашестя. Вранчичі були у родинних стосунках з деякими знатними хорватськими будинками, зокрема їх родичем був Петар Беріславіч, бан Хорватії в 1513—1520 роках, важлива особа в житті юного Антуна, зокрема його освіті. Після навчання в Падуї, Відні і Кракові Вранчич в 26-річному віці вступив на дипломатичну службу до короля Угорщини Яноша Запольє, після його смерті служив королеві-регентші Ізабеллі Ягеллонці. З дипломатичними дорученнями відвідував Польщу, Італію, Францію, Англію; за дорученнями імператорів Фердинанда I і Максиміліана II двічі їздив до Стамбула в 1553 та 1567 роках. Метою обох поїздок була підготовка мирного договору між державою Габсбургів і Османською імперією.

Паралельно розвивалася і церковна кар'єра Вранчича, в 1554 він був висвячений в єпископи і став єпископом міста Печ, в 1560 році зайняв Егерську кафедру, а в 1569 році досяг вищого поста в угорській церковної ієрархії, ставши архієпископом Естергома і примасом Угорщини. Також очолив Раду Угорського королівства. Був ініціатором появи на прапорах земель угорської корони також їх гербів, що стало вперше в історії Угорського королівства. Це факт стався під час церемонії коронації ерцгерцога Рудольфа в Пожоні 1572 року.

У 1573 році папа Григорій XIII призначив Вранчича кардиналом, але той помер буквально через кілька днів після призначення. Похований у церкві Святого Миколая в Трнаві.

Спадщина

Вранчич був одним з найосвіченіших людей свого часу, володів безліччю мов, включаючи турецьку, листувався з Еразмом Роттердамським і Філіпом Меланхтоном. Він переклав з турецької на латинь анонімну турецьку хроніку часів Баязида II. Власні історичні праці Вранчича присвячені угорсько-турецьким відносинам і боротьбі Яноша Запольї з Фердинандом Габсбургом. Збереглося близько 4000 його листів, які служать важливим джерелом з історії XVI століття. Вранчич — автор ряду ліричних віршів і філософських трактатів. Писав латинською мовою. Повне зібрання його творів у 12 томах було видано угорською Академією.

Література

• А. Плюшар. Енциклопедичний лексикон, том 9. — Друкарня А. Плюшара; З.-П., 1837 — с. 438 (Веранціо, Антоніо).

Посилання

• «Веранчіч» //Радянська історична енциклопедія. — М.: Видавництво «Радянська енциклопедія», 1973—1982 [Архівовано 2 січня 2014 у Wayback Machine.] (рос.)
• The Classification of the Letters of Antun Vrančić [Архівовано 1 січня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)
• Croatian Humanists, Ecumenists, Latinists, and Encyclopaedists [Архівовано 18 січня 2014 у Wayback Machine.] (англ.)