Артуро Умберто Ільїя

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Артуро Умберто Ільїя
ісп. Arturo Umberto Illia Francesconi
Артуро Умберто Ільїя
Президент Аргентини
12 жовтня 1963 — 28 червня 1966
Віцепрезидент Карлос Умберто Перетте
Попередник Хосе Марія Гідо
Наступник Хуан Карлос Онганіа
Депутат
20 квітня 1948 — 30 квітня 1952
Віце-губернатор провінції Кордова
17 червня 1940 — 19 червня 1943
Попередник Алехандро Гальярдо
Наступник Асіс Рамон
Народився 4 серпня 1900(1900-08-04)[1][2][3]
Пергаміно, Буенос-Айрес, Аргентина[2]
Помер 18 січня 1983(1983-01-18)[1][2][3] (82 роки)
Кордова, Аргентина[2]
Похований Реколета
Відомий як лікар, політик
Країна Аргентина
Освіта Університет Буенос-Айреса
Політична партія радикальний громадянський союз
Батько Martín Illiad
У шлюбі з Сильвія Ельвіра Марторелл де Ільїя (1939–1966)
Професія лікар
Нагороди
кавалер Великого хреста на ланцюгу ордена «За заслуги перед Італійською Республікою»
Підпис Firma de Arturo Illia.svg

Арту́ро Умбе́рто І́льїя (ісп. Arturo Umberto Illia, 4 серпня 1900 — 18 січня 1983) — аргентинський лікар і політик. Обіймав посаду президента Аргентини з 12 жовтня 1963 по 28 червня 1966 року.

Ранні роки[ред. | ред. код]

Артуро Умберто Ільїя народився 4 серпня 1900 року у Пергаміно, Буенос-Айрес, у родині італійських іммігрантів з Ломбардії Емми Францесконі у Мартіна Ільїя.

У 1918 році вступив до медичної школи Університету Буенос-Айреса. Того ж року він приєднався до руху за реформу університетів Аргентини (Reforma Universitaria), який виник у місті Кордова, й заклав базу для вільної, відкритої та публічної освітньої системи під менш активним впливом католицької церкви.

У ході медичних досліджень Ільїя починає працювати в лікарні Сан-Хуан де Діос у місті Ла-Плата, й у 1927 році отримав диплом.

У 1928 році він зустрівся з президентом Іполіто Ірігоєном, давнім лідером центристської партії Громадянський радикальний союз, й першим вільно обраним президентом Аргентини. Ільїя запропонував йому свої послуги як лікар, та Ірігоєн, у свою чергу, запропонував йому пост медичного представника у будь-якій частині країни. Приставши на цю пропозицію, Ільїя вирішив переїхати до мальовничого Крус-дель-Ехе у провінції Кордова. Він працював там з 1929 до 1963 року, за винятком трьох років (19401943), коли він був віце-губернатором провінції.

15 лютого 1939 року він одружився з Сильвією Ельвірою Марторель.

Політична діяльність[ред. | ред. код]

Артуро Ільїя став членом Громадянського радикального союзу, коли сягнув повноліття, у 1918 році, під сильним впливом радикально налаштованих батька і його брата. Того ж року він вступив до університету.

З 1929 року, після переїзду в Крус-дель-Ехе, він розпочав активну політичну діяльність, яку він суміщав з професійною. У 1935 році його було обрано сенатором провінційного департаменту Крус-дель-Ехе під час виборів, які відбулись 17 листопада.

На виборах 10 березня 1940 року його було обрано на пост віце-губернатора провінції Кордова. Ільїя займав цей пост до встановлення у країні диктатури Педро Раміреса у 1943 році.

Президентські вибори 1963 року[ред. | ред. код]

Після падіння популістського уряду Хуана Перона у 1955 році Аргентину охопив тривалий період політичної нестабільності. У цей період армія мала великий вплив на політику країни, та, попри це вибори все одно відбулись. З 1955 до 1963 року у країні змінилось п'ять президентів, з яких тільки один був демократично обраний: Артуро Фрондісі, який керував країною з 1 травня 1958 року, поки його не було скинуто 29 березня 1962 року в результаті військового перевороту.

Після падіння Фрондісі голова Сенату Хосе Марія Гвідо стає тимчасовим президентом країни, починає процес «нормалізації», який у підсумку призводить до нових виборів, що відбулись 7 липня 1963 року.

31 липня 1963 року Ільїя за підтримки трьох центристських партій був обраний президентом Аргентини.

Ільїя (праворуч) і Шарль де Голль у 1964 році

Артуро Ільїя вступив у посаду президента 12 жовтня 1963 року. На цьому посту він провадить помірковану політику.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Find a Grave — 1995.
  2. а б в г Catalog of the German National Library
  3. а б Munzinger Personen

Посилання[ред. | ред. код]