Фернандо де ла Руа

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Фернандо де ла Руа
Фернандо де ла Руа
Фернандо де ла Руа 1999 року

Час на посаді:
10 грудня 1999 — 20 грудня 2001
Віце-президент   Карлос Альварес
Попередник Карлос Менем
Наступник Рамон Пуерта

Сенатор
Час на посаді:
10 грудня 1993 — 7 серпня 1996

Сенатор
Час на посаді:
10 грудня 1983 — 10 грудня 1989

Сенатор
Час на посаді:
25 травня 1973 — 24 березня 1976

Народився 15 вересня 1937(1937-09-15) (79 років)
Кордова
Громадянство Аргентина
Політична партія Радикальний громадянський союз
Дружина Інес Пертіне
Діти Агустіна, Антоніо, Фернандо
Професія адвокат
Релігія католицизм
Особистий підпис
Firma Fernando de la Rua.gif

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Ферна́ндо де ла Ру́а (ісп. Fernando de la Rúa, *15 вересня 1937) — аргентинський політик і юрист. Займав посаду президента Аргентини у 1999—2001 роках.

Біографія[ред.ред. код]

Закінчив Національний університет Кордови, де вивчав право. У 1973 році був обраний до Сенату від Громадянського радикального союзу. У 1976 році балотувався на пост віце-президенти разом із Рікардо Бальбіном й посів друге місце. Після чергового військового перевороту викладав в Університеті Буенос-Айреса. У 1996 році став першим обраним мером Буенос-Айреса та завоював популярність на цьому посту.

У 1999 році був обраний президентом, набравши 48,37% голосів проти 38,27% у найближчого опонента Едуардо Дуальде (вибори проходили в один тур). Відзначається, що немалу роль в його обранні відіграла одіозність чинного президента Карлоса Менема, чиїм однопартійцем був Дуальде[1]. Перед виборами де ла Руа обіцяв боротись з корупцією, злочинністю та безробіттям, однак пообіцяв зберегти створену за Менема неоліберальну економічну модель[1]. Однак саме за часів його президентства основні економічні показники Аргентини погіршились: економіка увійшла в стадію стагнації, державний борг зріс до понад 100 мільярдів доларів, відбувалось зростання дефіциту бюджету й безробіття. Влітку 2001 року кредитні рейтинги Аргентини були знижені, що призвело до подальшого ускладнення фінансового положення[2]. Невдовзі очолюваний де ла Руа уряд зіткнувся з проблемою повернення кредитів і був змушений вдатись до непопулярних заходів економії (скорочення зарплатні держслужбовцям і пенсій), що призвело до масових заворушень [3]. 3 грудня було введено ліміт на зняття грошей з банківських рахунків [4], а 12 грудня уряд не зміг виплатити 1,4 мільйони пенсій, оскільки готівка була задіяна у процесі погашення кредитів[5]. Паралельно у країні проходили масові акції протесту й загальнонаціональні страйки проти політики уряду й особисто де ла Руа та міністра економіки Домінго Кавальйо[5]. До 20 грудня у сутичках з поліцією загинуло 20 чоловік[6], й наступного дня де ла Руа пішов у відставку. 23/24 грудня в.о. президента оголосив про дефолт за зовнішніми зобов'язаннями на загальну суму 132 мільярди доларів[7].

Після відставки був притягнутий до судового розгляду у справі про загибель протестувальників під час заворушень.

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]