Арчибальд Вейвелл

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Арчибальд Вейвелл
Archibald Wavell, 1st Earl Wavell
Арчибальд Вейвелл
Сер Арчибальд Вейвелл у фельдмаршальській формі
Прапор
24-й віце-король Індії
1 жовтня 1943 року — 21 лютого 1947 року
Монарх: Георг VI
Попередник: Віктор Хоуп
Наступник: Луїс Маунтбеттен
 
Освіта: Winchester College[d] і Royal Military College, Sandhurst[d]
Віросповідання: Англіканство
Народження: 5 травня 1883(1883-05-05)
Велика Британія Колчестер, Ессекс
Смерть: 24 травня 1950(1950-05-24) (67 років)
Велика Британія Лондон
Дружина: Eugenie Marie Quirk
Діти: один син та три доньки
 
Військова служба
Роки служби: 1901-1943
Приналежність: Велика Британія Велика Британія
Звання: Фельдмаршал
Командував: 2-а піхотна дивізія
Битви: Друга англо-бурська війна
Перша світова війна:

Друга світова війна:

 
Нагороди:
Commander of the Legion of Honour
Воєнний хрест (Велика Британія)
Knight Grand Cross of the Order of the Bath
Легіон Заслуг (Головнокомандувач) (США)
Companion of the Order of St Michael and St George
Легіон Заслуг (Легіонер) (США)
Order of Saint Stanislaus, 3rd class

Commons-logo.svg Медіафайли у Вікісховищі

Фельдмаршал Арчибальд Персівал Вейвелл, 1-й Граф Вейвелл (англ. Archibald Percival Wavell; нар. 5 травня 1883, Колчестер, Ессекс  — пом. 24 травня 1950, Лондон) — британський фельдмаршал і командувач британською армією на Близькому Сході та в Північній Африці під час Другої світової війни; передостанній віце-король Індії з 1943 по 1947.

Біографія[ред.ред. код]

Вейвелл народився у Колчестері, проте більшу частину свого дитинства провів в Індії. Його батько, Арчибальд Грем Вейвелл, був генерал-майором британської армії — і Вейвелл вирішив піти слідами свого батька. Навчався у Вінчестерському коледжі, пізніше — в Королівській військовій академії в Сандгерсті.

Закінчивши навчання, проходив службу у легендарному полку Black Watch[1], та брав участь у Другій англо-бурській війні. У 1903 його переведено до Індії. У 1904 році, отримав звання лейтенанта[2], в 1909 році вступив на навчання у штабний коледж в Кемберлі[3].

Під час Першої світової війни воював у Франції, взяв участь в битві біля Іпру, де втратив ліве око. Нагороджений «Військовим хрестом»[4]. Отримав звання майора в травні 1916 року. У 19161917 роках був британським військовим аташе при штабі російської Кавказької армії.

В червні 1922 року став полковником.

В липні 1939 року призначений головнокомандуючим британських військ на Середньому Сході (район включав територію від Північної Африки до Іраку), а також отримує звання — генерала[5].

З початком Другої світової війни, керував бойовими діями в Північній Африці, в грудні 1940 року розгромив втричі сильніші італійські війська у Сіді-Баррані і до лютого 1941 року фактично зайняв всю Східну Лівію. Проте після висадки в лютому 1941 року в Африці німецького експедиційного корпусу під командуванням Ервіна Роммеля зазнав ряд суттєвих поразок.

Після невдалого британського контрнаступу в червні 1941 року, був зміщений зі свого поста і призначений головнокомандувачем в Іраку та Ірані. У березні 1942 року отримав призначення головнокомандувача в Індії та Бірмі. В 1943 році отримав звання фельдмаршала. В 1947 році повертається у Великобританію, де і помирає 24 травня 1950 року.

Нагороди[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Посилання[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Connell, John: Wavell: Scholar and Soldier, to June 1941. — London: Collins, 1964
  • Lewin, Ronald: The chief: Field Marshal Lord Wavell, Commander-in-chief and Viceroy, 1939–1947. — London u.a.: Hutchinson, 1980
  • Harold E. Raugh, Jr.: Wavell in the middle east, 1939–1941 : A study in Generalship. — London [ua]: Brassey's, 1993