Тихоокеанський театр воєнних дій Другої світової війни

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
(Перенаправлено з Війна на Тихому океані)
Перейти до: навігація, пошук
Війна в Тихому океані
Друга світова війна
Map-Nauru-Second World-War-fr.png
Межі розширення Японської імперії під час війни
Дата: 7 липня 19379 вересня 1945
Місце: Азія, Тихий океан, його острови і сусідні країни.
Результат: Перемога союзників, капітуляція Японської імперії
Сторони
Flag of Japan (bordered).svg Японська Імперія (1937)
Flag of German Reich (1935–1945).svg Німеччина (1941)

Flag of Thailand.svg Таїланд (1942)
Flag of Manchukuo.svg Маньчжоу-го

Flag of the Republic of China Республіка Китай (1937)
Flag of German Reich (1935–1945).svg Німеччина (1937-38)
US flag 48 stars.svg США (1940-)
Flag of the United Kingdom.svg Велика Британія (1941)
Flag of Australia.svg Австралія (1941)
Flag of Free France (1940-1944).svg Вільна Франція (1941)
Flag of the Netherlands.svg Голландія (1941)
Flag of New Zealand.svg Нова Зеландія (1941)
Canadian Red Ensign (1957-1965).svg Канада (1941)
Flag of the Soviet Union.svg СРСР (1945)
Командувачі
Flag of the Japanese Emperor.svg Імператор Сьова
Flag of Japan (bordered).svg Ісороку Ямамото
Flag of Japan (bordered).svg Коное Фудзімаро
Flag of Japan (bordered).svg Тодзьо Хідекі
Flag of Japan (bordered).svg Коісо Куніакі
Flag of Japan (bordered).svg Судзукі Кантаро
Flag of the Republic of China Чан Кай Ші
US flag 48 stars.svg Франклін Рузвельт
US flag 48 stars.svg Дуглас Макартур
Flag of the United Kingdom.svg Черчилль Вінстон
Flag of Australia.svg Джон Картін
Flag of the Soviet Union.svg Олександр Василевський

Тихоокеанський театр воєнних дій — складова Другої світової війни і передуючі їй міжнародні збройні конфлікти, які мали місце у Азійсько-Тихоокеанському регіоні з 7 липня 1937 року по 14 серпня 1945 року. Велася між країнами Осі на чолі з Японською імперією, з однієї сторони та Союзниками на чолі з Республікою Китай, США, Великою Британією та СРСР з іншої сторони.

У японській імперській історіографії війна носила назву «Великої Азійської війни» і сприймалася як визволення країн Азії від західних колонізаторів та прозахідних урядів.

Передумови[ред.ред. код]

Вторгнення Японії в Китай[ред.ред. код]

Докладніше у статті Японсько-китайська війна

В 1937 році голова Національного уряду Китайської Республіки заявив про об'єднання з китайськими комуністами для боротьби з Японською імперією. У відповідь японська Квантунська армія, не узгоджуючи своїх дій з верховним головнокомандуванням, влаштувала бій 8 червня 1937 року, що призвело до Другої японо-китайської війни. 29 червня японці захопили Пекін.

Бойові дії 1941–1945 років[ред.ред. код]

Оговтавшись від першого шоку поразок у Перл-Гарборі, на Філіппінах і Сінгапурі в кінці 1941 — початку 1942 роках Союзники зуміли зупинити натиск імператорських збройних сил в ході морських битв у Кораловому морі і при Мідвеї в травні і червні 1942 року, після піврічного протистояння американської морської піхоти, флоту і авіації зі своїми японськими візаві на Гуадалканалі в 1942–1943 роках.

З червня і до кінця 1943 року союзні війська після запеклих боїв зайняли острова Гілберта, Соломонові (крім острова Бугенвіль, де бої тривали до кінця війни), західну частину острова Нова Британія і південно-східну частину Нової Гвінеї. У північній частині Тихого океану американські війська в травні-серпні 1943 року повернули Алеутські острови. 22 листопада 1943 президент США Франклін Рузвельт, прем'єр-міністр Великої Британії Вінстон Черчілль і лідер Гоміньдану Чан Кайши зустрілися в Каїрі для обговорення подальшого ходу бойових дій.

З 1 по 23 лютого 1944 року американські війська оволоділи Маршалловим островами, з 15 червня по 10 серпня — Маріанські і з 15 вересня по 12 жовтня — західною частиною Каролінських островів. Боротьба за північну частину Нової Гвінеї тривала з січня по вересень 1944 року. В Бірмі в березні 1944 року японські війська почали наступ на індійський штат Ассам, яке після 4-місячних боїв закінчилося повним провалом, і союзні війська, перейшовши в контрнаступ, до кінця року зайняли велику частину Північної Бірми.

До початку 1945 року військово-політична ситуація на Тихому океані переконливо засвідчила на користь неминучості швидкого і переможного для Союзників завершення військових дій у цьому регіоні. Війна, що почалася в грудні 1941 року з віроломного нападу імперіалістичної Японії на американську військово-морську базу Перл-Гарбор, і наступного вторгнення японських армії і флоту в тихоокеанські володіння США, Англії і Голландії, наближалася до логічного кінця. Імператорська японська армія і військово-морський флот підійшли до третьої річниці початку війни на Тихому океані в стані, близькому до катастрофи.

Попередній 1944 рік почався з масштабних наступальних операцій союзників у центральній частині Тихого океану. 1 лютого 1944 року вони після ретельної авіаційної та артилерійської підготовки, яка йшла з 30 січня, збройні сили США атакували атол Кваджелейн — ключовий пункт в гряді Маршаллових островів — найважливішого в стратегічному відношенні архіпелагу в центральній частині Великого океану. До 1918 року архіпелаг був німецьким володінням, він за підсумками Паризької конференції і Версальського договору 1919 року разом з іншими німецькими володіннями в регіоні — Маріанськими і Каролінськими островами, відійшов до Японії — тоді державі-переможниці, яка билася в Першій світовій війні на стороні Антанти. У 1941 році він став одним із плацдармів японської агресії проти тихоокеанських володінь США й Англії. Оволодіння Маршалловим островами повинно було стати важливим етапом на шляху до захоплення Маріанських островів і подальшого звільнення Філіппін, що в свою чергу було неодмінною умовою успішного розвитку подальших наступальних операції проти японської метрополії.

Бої за Кваджелейн тривали до 4 лютого. Ще 2 лютого американці оволоділи островом Вото. 17 лютого почалася атака маневреного авіаносного з'єднання США на острів Трук. За два дні було потоплено 9 бойових кораблів. Японці втратили також 3 спеціальних судна та 31 транспорт. Втрати японської авіації склали 270 літаків,[1] вбито і поранено було 600 японських солдатів і офіцерів. 19 лютого американці після майже цілодобового обстрілу почали висадку на островах Еніветок і Мерірен (Ларрі). 24 лютого вони були повністю захоплені.

Розвиваючи успіх, маневрені з'єднання флоту і авіації США 23 лютого атакували Маріанські острови. У березні 1944 року американці оволоділи островами Адміралтейства, які представляли собою сполучну ланку між Новою Гвінеєю і форпостом японської оборони на південному сході, Рабаулом, з одного боку, і рештою територій японського панування на Тихому океані - з іншого. Протягом квітня 1944 року Союзники продовжували наносити удари по японських позиціям на островах Трук.

Примітки[ред.ред. код]

  1. включаючи всі 135 машин, що базувалися безпосередньо на острові Трук

Посилання[ред.ред. код]

Прапор Японії Це незавершена стаття про Японію.
Ви можете допомогти проекту, виправивши або дописавши її.