Джеймс Сомервілль

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до: навігація, пошук
Джеймс Сомервілль
James Somerville
INF3-77 pt8 Admiral Sir James Somerville.jpg
Народження 17 липня 1882(1882-07-17)
Велика Британія Вейбридж, Суррей
Смерть 19 березня 1949(1949-03-19) (66 років)
Велика Британія Діндер-Хаус, Сомерсет
Країна Велика Британія Велика Британія
Приналежність Naval Ensign of the United Kingdom.svg Королівські ВМС Великої Британії
Рід військ військово-морські сили
Освіта Королівський коледж оборонних наук
Роки служби 18971945
Звання British Royal Navy OF-10.svg Адмірал флоту
Формування «Британія»
«Роял Артур»
«Ворспайт»
«Сатледж»
«Мальборо»
«Квін Елізабет»
«Інфлексібл»
«Чатем»
«Кінг Георг V»
«Аякс»
«Емперор оф Індіа»
Командування «Бенбоу»
«Ворспайт»
«Барем»
«Норфолк»
З'єднання Н
Ост-Індська станція
Східний флот
Війни / битви Перша світова війна
Середземноморський ТВД
Дарданельська операція
Громадянська війна в Іспанії
Битва за Мальорку
Друга світова війна
Битва за Атлантику
Операція «Динамо»
Операція «Рейнюбунг»
Середземномор'я
Напад на Мерс-ель-Кебір
Мальтійські конвої
Бій біля мису Спартівенто
Війна на Тихому океані
Рейд в Індійський океан
Операція «Кокпіт»
Операція «Трансом»
Операція «Кримзон»
Титул Сер
Нагороди
Кавалер ордена Лазні
Орден Британської імперії (військовий)
Орден «За видатні заслуги» (Велика Британія)
Лицар Великого хреста військового ордена Віллема
Легіон Заслуг (Командор) (США)
Шаблон:Лицар (Дама) Справедливості Ордена Святого Іоанна (Велика Британія)
CMNS: Джеймс Сомервілль на Вікісховищі
Див. також статтю: Сомервілль.

Джеймс Фаунс Сомервілль (англ. James Fownes Somerville; нар. 17 липня 1882 Вейбридж, Суррей — пом. 19 березня 1949, Сомерсет) — британський воєначальник, адмірал флоту Королівського військово-морського флоту Великої Британії, учасник Першої та Другої світових воєн. Брав активну участь у битвах та боях у Середземному морі, грав ключову роль у нападі на французький флоту у Мерс-ель-Кебір, переслідуванні та знищенні німецького лінкора «Бісмарк». Командував З'єднанням Н, Східним флотом в Індійському та Тихому океанах.

Біографія[ред.ред. код]

Військова кар'єра

Ранні роки, початок служби[ред.ред. код]

Джеймс Фаунс Сомервілль народився 17 липня 1882 року у Вейбриджі, в графстві Суррей, другою дитиною в аристократичній родині Артура Фаунс та Еллен Сомервілль. Батько майбутнього адмірала був баррістером у Веллсі, в Сомерсеті. Серед його далеких родичів були віце-адмірал С.Худ та адмірал С.Худ.

15 січня 1897 року Джеймс Сомервілль поступив на військово-морську службу кадетом на навчальний вітрильник «Британія», згодом переведений мічманом на бронепалубний крейсер «Роял Артур» на Флоті Каналу, а ще пізніше на крейсері «Ворспайт» на Тихоокеанській Станції.

15 грудня 1901 року йому присвоєне перше офіцерське звання суб-лейтенант, а 15 березня 1904 року він підвищений у лейтенанти флоту і відряджений для подальшого проходження служби на панцерний крейсер «Сатледж» на Китайській станції.

Перша світова[ред.ред. код]

На початок Великої війни лейтенант-командор Д.Сомервілль проходив службу офіцером-радіотелеграфістом на найсучаснішому лінійному кораблі «Мальборо» Великого Флоту, пізніше перебував на аналогічних посадах фахівця радіотелеграфного зв'язку на лінкорах «Квін Елізабет», «Інфлексібл» та крейсері «Чатем» на Середземноморському флоті Британської імперії.

На крейсері «Чатем» молодий офіцер узяв активну участь у проведенні Галліполійської кампанії з висадки морського десанту союзників на узбережжя протоки Дарданелл в Османській імперії. 31 грудня 1915 року за проявлені мужність, старанність і звитягу під час ведення морської операції його підвищили у командери та 14 березня 1916 року удостоїли ордену «За видатні заслуги».

У січні 1917 року Дж. Сомервілля призначили на лінійний корабель «Кінг Георг V» на Великого Флоті. Наприкінці того ж року офіцер відряджений на навчання до школи зв'язківців у Портсмуті, де він залишався до кінця війни.

Міжвоєнний час[ред.ред. код]

Після завершення війни командер Дж. Сомервілль залишився на флоті й в березні 1920 року отримав призначення на посаду начальника штабу лінкора «Аякс», а згодом призначений на таку ж посаду на лінійний корабель «Емперор оф Індіа».

31 грудня 1921 року він став капітаном і на початку 1922 року переведений до Адміралтейства заступником директора зв'язку флоту. У серпні 1922 року Дж. Сомервілль повернувся до бойових частин і вперше став командиром лінкора «Бенбоу», який очолював 4-ту бойову ескадру флоту — флагманського корабля контр-адмірала Дж. Келлі. У лютому 1925 року його призначено директором департаменту зв'язку Королівського флоту, а на початку 1927 він знову очолив флагманський корабель адмірала Дж. Келлі, цього разу лідера 1-ої бойової ескадри флоту — лінкора «Ворспайт», а після того, як він потрапив на непозначену на картах скелю в Егейському морі — лінкора «Барем».

1929 Сомервілль поступив на навчання до Імперського коледжу оборони, по завершенні якого у грудні 1931 році отримав призначення на посаду командира крейсера «Норфолк». 14 жовтня 1932 року він став комодором, а 12 жовтня 1933 року отримав звання контр-адмірала й у травні 1934 року призначений директором управління персоналу Адміралтейства.

З березня 1936 року брав активну участь у Громадянській війні в Іспанії, очолюючи угруповання есмінців Середземноморського флоту, яке підтримувало захисників Майорки від республіканців. 11 вересня 1937 року підвищений у віце-адмірали й призначений командувачем Ост-Індської станції з прапором на крейсері «Норфолк».

31 липня 1939 року звільнився з лав збройних сил через захворювання на туберкульоз[1]. 8 червня 1939 року став лицарем ордену Лазні.

Друга світова війна[ред.ред. код]

З початок Другої світової війни віце-адмірал Дж. Саомервілль був знову викликаний на службу і виконував спеціальні завдання на замовлення Британського адміралтейства, зокрема особисто брав участь у розробці нового радару для потреб флоту. У травні 1940 року, коли британська армія опинилась на грані нищівного розгрому на полях Франції, активно діяв під проводом адмірала сера Б.Рамсея, організовуючи евакуацію Британського експедиційного корпусу з Дюнкерка.

Середземне море[ред.ред. код]

11 липня 1940 року призначений командувачем З'єднання Н з базуванням в Гібралтарі, його флагманським кораблем став лінійний крейсер «Худ».

Після капітуляції Франції нацистській Німеччині 22 червня 1940 року, прем'єр-міністр Великої Британії В.Черчилль віддав наказ Д.Сомервіллю підготувати З'єднання Н до нейтралізації загрози в особі французького флоту, який дислокувався в Мерс-ель-Кебір, у Французькому Алжирі. Британський уряд вважав, що у Німеччини буде можливість захопити французькі кораблі, і тому вирішив провести операцію з нейтралізації французького флоту, яка отримала кодову назву операція «Катапульта»[2][3].

Спроба британських адміралів дійти угоди з французькими колегами та отримати гарантії неучасті французьких бойових кораблів у конфлікті, французькі адмірали відповіли, що будуть підкорятися наказам французького уряду й адмірала Дарлана зокрема, й відкинули будь-які пропозиції про можливий перехід французьких кораблів під британське командування.

Хоча в приватних розмовах Дж. Сомервілль запевняв, що такий напад буде помилкою, як людина сугубо військова, він виконав наказ. 3 липня 1940 року британські бойові кораблі атакували колишніх товаришів у війні та спричинили колосальних збитків кораблям французького флоту, потопивши лінійний корабель «Бретань». Офіційні втрати французів становили 1 297 чоловіків. Найбільших втрат зазнали екіпажі «Дюнкерка» й «Бретані».

У серпні 1940 року командувач З'єднання Н переніс свій прапор на лінійний крейсер «Рінаун» на чолі якого у листопаді того ж року виграв морську битву проти італійського флоту[Прим. 1] поблизу мису Спартівенто[Прим. 2]. В.Черчилль був розлючений тим, що Дж. Сомервілль не віддав наказ на переслідування флоту противника й розпорядився, щоб адмірал флоту В. Боулі провів на місці розслідування обставин. Голова комісії, вивчивши стан справ на місці, дав чіткий висновок, що командувач з'єднання діяв адекватно до обстановки, що склалась після бою.

9 лютого 1941 року з'єднання H провело обстріл італійських позицій у Генуї. У травні, віце-адмірал Дж. Сомервілль на флагманському кораблі — авіаносці «Арк Роял» — зіграв одну з ключових ролей у переслідуванні та знищенні німецького рейдера лінкора «Бісмарк» в Атлантичному океані.

З серпні 1941 року флагманським кораблем командувача став лінійний корабель «Нельсон», з борту якого Дж. Сомервілль особисто керував веденням морських операцій у західному Середземномор'ї, у забезпеченні оборони Мальти, в особливості восени 1941 року[Прим. 3].

Індійський океан[ред.ред. код]

У березні 1942 року Дж. Сомервілля призначили командувачем Східним флотом з флагманом на лінкорі «Ворспайт», а 6 квітня 1942 року йому присвоєне звання повного адмірала[4]. Через падіння Сінгапуру, командувач віддав наказ на переміщення штаб-квартири флоту з Тринкомалі на Цейлоні до бухти Кіліндіні поблизу Момбаси у Кенії.

З 31 березня по 10 квітня 1942 року 1-ше авіаносне ударне з'єднання Імперського флоту Японії під командуванням віце-адмірала Т.Нагумо з метою знищення та виведення з ладу військово-морських баз союзників та порушення систем морських комунікацій в акваторії Індійського океану провело зухвалий рейд. Результатами атаки японського флоту для британців стали колосальні збитки, вони втратили один авіаносець, два крейсери, два есмінці, корвет, допоміжний крейсер, п'ять інших кораблів і суден і 45 літаків[Прим. 4].

До весни 1944 року британський флот зміг наростити свій бойовий потенціал, Східний флот поповнився новітніми зразками бойових кораблів і незабаром Дж. Сомервілль перейшов у рішучий наступ. Британська палубна авіація завдала низку ударів по японських стратегічних об'єктах на окупованих островах Голландської Ост-Індії. Вони включали повітряні удари по Сабангу у квітні та липні 1944, по Сурабаї у травні 1944 року.

22 серпня 1944 року адмірал отримав нагороду — Великий хрест ордену Лазні[5].

У жовтні 1944 року Дж. Сомервілля визначили очолити військово-морську делегацію до Вашингтону для переговорів з американцями. Навдивовижу для усіх він легко впорався з цим надскладним та непритаманним для нього завданням, особливо усіх вразило його вміння налагодити контакт з відомим англофобом та дратівним і різким на висловлювання керівником військово-морськими операціями ВМС США адміралом Е.Кінгом[6].

8 травня 1945 року адміралу Джеймсу Сомервіллю присвоєне вище звання в Королівському флоті — адмірал флоту, а 1 січня 1946 року він став лицарем Великого хреста ордену Британської імперії[7].

У серпні 1946 року він звільнився з лав британського флоту. Займав різні чільні посади. Жив з родиною у Діндер-Хаусі, в графстві Сомерсет до своєї смерті 19 березня 1949 року від коронаротромбозу.

Див. також[ред.ред. код]

Література[ред.ред. код]

  • Donald MacIntyre, Fighting Admiral: The Life of Admiral of the Fleet Sir James Somerville (Evans Brothers, London, 1961)
  • James Somerville, The Somerville Papers: Selections from the Private and Official Correspondence of Admiral of the Fleet Sir James Somerville, GCB, GBE, DSO (Navy Records Society, London, 1996)

Посилання[ред.ред. код]

Примітки[ред.ред. код]

Виноски
  1. Італійський флот: 2 лінкори: «Вітторіо Венето», «Джуліо Чезаре», 6 важких крейсерів: «Больцано», «Фіуме», «Горіція», «Пола», «Трієсте», «Тренто», 14 есмінців: «Альпіно», «Аскарі», «Берсальєрі», «Карабінері», «Лансере», «Фузілере», «Гренатьєрі», «Дардо», «Фреціа», «Саетта», «Альфредо Оріані», «Вітторіо Альфьєрі», «Джозуе Кардуччі», «Віченцо Джоберті».
  2. З боку британського флоту в битві брали участь: авіаносець «Арк Роял», лінійний корабель HMS «Раміліз», лінійний крейсер «Рінаун», важкий крейсер «Бервік», 5 легких крейсерів: «Ньюкасл», «Діспатч», «Манчестер», «Шеффілд» і «Саутгемптон», крейсер ППО «Ковентрі», 14 есмінців: «Енкаунтер», «Фокнор», «Файрдрейк», «Форестер», «Фьюрі», «Галант», «Грейхаунд», «Гріфін», «Дункан», «Кельвін», «Вішарт», «Хотспар», «Ягуар» і «Геревард»; 4 корвети: «Піоні», «Салвіа», «Глоксініа», «Гайоцинт», а також транспорти: Clan Forbes, Clan Fraser і New Zealand Star.
  3. У подальшому флагманськими кораблями адмірала Дж.Сомервілля були «Родні» і «Малайя».
  4. Результатом японського рейду стала втрата: авіаносця «Гермес», важких крейсерів «Дорсетшир» та «Корнуолл», есмінців «Вампайр» і «Тенедос», допоміжного крейсера «Гектор», корвета «Голліхук».
Джерела
  1. Somerville Service Record. The National Archives. ADM 196/47/87. f. 292.
  2. Черчіль, Т2, 1991, с. 404—405
  3. Роскіл. Прапор Святого Георгія, 2000, с. 114
  4. «No. 36734». The London Gazette. 6 October 1944. p. 4592.
  5. «No. 36666». The London Gazette (Supplement). 18 August 1944. p. 3887.
  6. «Sir James Somerville». Oxford Dictionary of National Biography.
  7. «No. 37407». The London Gazette. 28 December 1945. p. 49.


Командування військовими формуваннями (установами)
Великої Британії
Попередник:
капітан
Джозеф Генлі
Командир
лінкора «Барем»

6 травня 1927 — грудень 1927
Наступник:
капітан
Губерт Монро
Попередник:
капітан
Губерт Монро
Командир
лінкора «Ворспайт»

грудень 1927 — 1 вересня 1928
Наступник:
капітан
Джон Каррінгтон
Попередник:
капітан
Джордж Блаунт
Командир
лінкора «Барем»

1 вересня 1928 — квітень 1929
Наступник:
капітан
Джон Клауд Гамільтон
Попередник:
капітан
Сесіл Прікетт
Командир
важкого крейсера «Норфолк»

28 грудня 1931 — жовтень 1932
Наступник:
капітан
Генрі Бредгов
Попередник:
віце-адмірал
Александер Рамсей
Командувач Ост-Індської станції
1938 — 1939
Наступник:
віце-адмірал
Ральф Літхем
Попередник:
віце-адмірал
Вільям Вітворт
Командувач
ескадри лінійних крейсерів

30 червня — 10 серпня 1940
Наступник:
віце-адмірал
Вільям Вітворт
Попередник:
сформоване
Командувач З'єднання Н
11 липня 1940 — березень 1942
Наступник:
віце-адмірал
Вільям Вітворт
Попередник:
віце-адмірал
Джофрі Лейтон
Командувач Східним флотом
березень 1942 — серпень 1944
Наступник:
віце-адмірал
Брюс Фрезер