Б'ют (Монтана)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Jump to navigation Jump to search
Б’ют
Butte
Панорама міста. 2012
Панорама міста. 2012
Розташування міста Б’ют
Основні дані
46°00′23″ пн. ш. 112°31′46″ зх. д. / 46.00638888888899913° пн. ш. 112.52972222222000198° зх. д. / 46.00638888888899913; -112.52972222222000198Координати: 46°00′23″ пн. ш. 112°31′46″ зх. д. / 46.00638888888899913° пн. ш. 112.52972222222000198° зх. д. / 46.00638888888899913; -112.52972222222000198
Країна Flag of the United States.svg США
Регіон size Монтана
Статус міста місто, центр округу Сілвер-Бау
Населення 34200 (2010)
Площа міста 1867.6 км²
Поштові індекси 59701, 59702, 59703, 59707, 59750
Телефонний код (406)
Часовий пояс Гірський час
Висота НРМ 1688 м
Міська влада
Адреса -
Веб-сторінка офіційна
Б’ют. Карта розташування: США
Б’ют
Б’ют
Б’ют (США)

CMNS: Б’ют на Вікісховищі

Б'ют (англ. Butte) — місто, центр округу Сілвер-Бау у штаті Монтана, США. Б'ют має населення 34 200 жителів (2010) і загальну площу 1 867,6 квадратних кілометрів. Місто розміщене на висоті 1 688 м над рівнем моря. Поштовий код — 59701 і телефонний код — 406.

Б'ют. 2012

Історія[ред.ред. код]

Б'ют виник наприкінці ХІХ століття як робітниче поселення з видобутку золота та срібла. Індустріалізація Америки та розвиток електроенергетики викликали шалений попит на мідь і її видобування у Б'юті значно зросло. Місто приваблювало працівників з усього світу, воно розрослося. У ньому появився легендарний салон і район червоних ліхтарів — «Алея Венери» вздовж Меркурі-стріт. В теперішні часи про склад етнічних груп, які приїхали на роботу до міста, можна робити висновки зі страв місцевого куховарства. Тут можна знайти і корнуольський пиріг[en], і слов'янський маківник, і скандинавські млинці з картоплі та борошна.[1]

Виробництво міді[ред.ред. код]

У 1917 році видобування міді у копальнях Б'юту досягло свого піку і неухильно знижувалося після цього. За час Другої світової війни, виробництво міді в Чукікамата (Чилі), набагато перевищило виробництво її у Б'юті.

Озеро Берклі-Піт. 2012

Варіння пива[ред.ред. код]

Перші пивоварні були відкриті в Б'юті у 1870-х роках. Їх власниками були переважно німецькі іммігранти, в тому числі Леопольд Шмідт, Генрі Мюллер і Генрі Мюнцер. У 1960-х роках на ринку домінувала продукція великих компаній пивоварння — Budweiser, Miller і Coors. Проте, в 1990-х у місті Б'ют та його сусідах появилися невеликі броварні, що виробляють свою продукцію, а також завозять імпортне пиво.

Демографія[ред.ред. код]

За даними перепису 2010 року[2] у місті проживало 34 200 людей. Густота населення становить 18,42 особи на кілометр квадратний. Расовий розподіл населення міста Б'ют такий: 94,42 % білих, 3,66 % іспаномовних будь-якої раси, 2,11 % народжені від двох або більше рас, 1,92 % індіанців, 0,68 % інших рас, 0,48 % азіатів, 0,32 % афроамериканців, 0,07 % з Тихоокеанських островів.

Рік 1870 1880 1890 1900 1910 1920
Кількість населення 241 3363 10723 30470 39165 41611
1930 1940 1950 1960 1970 1980 1990 2000 2010
39532 37081 33251 27877 23368 37205 33336 33892 34200

Промисловість[ред.ред. код]

Готель Фінлен. 2007

Б'ют є центром гірничодобувної промисловості регіону, що ведеться відкритим способом. Тут добувають мідну руду, свинець, цинк, срібло і золото. Тут також можна знайти рідкісні зразки мінералів: ковеліну, енаргіту, вюрциту, дигеніту, тетраедриту, халькозину та інших.

Відомі люди, пов'язані з Б'ютом[ред.ред. код]

Леві Лейфеймер. 2005

Визначні пам'ятки міста[ред.ред. код]

Будинок мідного короля. 2002
  • Богоматір Скелястих гір — статуя Пресвятої Діви Марії висотою 27 м, присвячена жінкам і матерям у всьому світі, на вершині континентального вододілу, з видом на Б'ют.
  • Будинок мідного короля — 34-кімнатний місцевий музей, а раніше резиденція, одного з трьох мідних королів Б'юта — Вільяма А. Кларка[en], який був побудований у 1884—1888 роках у вікторіанському неороманському стилі.
  • Берклі Піт — гігантський колишній кар'єр копальні мідної руди заповнений дуже токсичною водою. На південній стіні озера Берклі Піт[en] є оглядовий майданчик.
  • Всесвітній музей гірничої справи — заснований у 1963 році на місці колишньої «Шахти Сирітки»[3]. Його головною визначною пам'яткою є макет міста рудокопів — «Ущелина пекельного рику». П'ятдесять виставкових будівель і незліченні артефакти дають можливість скласти уявлення про життя та працю рудокопів на одній з найпродуктивніших у світі мідних шахт.[4]
  • Високогірний ковзанярський центр США — швидкісна ковзанка на відкритому повітрі, одна з трьох таких ковзанок у США.

Примітки[ред.ред. код]

  1. Історія і Культура co.silverbow.mt.us (англ.)
  2. American FactFinder factfinder.census.gov (англ.)
  3. Шахта Сирітка hauntedhouses.com (англ.)
  4. Всесвітній музей гірничої справи miningmuseum.org (англ.)

Посилання[ред.ред. код]