Бабьонишев Олександр Петрович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Сергій Максудов
Бабьонишев Олександр Петрович
Народився 10 березня 1938(1938-03-10) (82 роки)
Ростов-на-Дону, РРФСР, СРСР
Громадянство США США
Національність єврей
Діяльність історик, публіцист

Олександр Петрович Бабьонишев — псевдонім Сергій Максудов (нар. 10 березня 1938-го в Ростові-на-Дону[1]) — російський геолог, історик, демограф[2], соціолог. Відомий фахівець з вивчення втрат населення СРСР.

Біографія[ред. | ред. код]

Син Сари Емануїловни Бабьонишевої (1910—2007[3]), літературного критика, члена Спілки Радянських Письменників, в 1970-ті роки співробітниці Фонду допомоги політв'язням та їхнім родинам.[1] У 1961 році закінчив геологорозвідувальний інститут у Москві[4][5]. Працював у Гідропроекті. У 1964 році перейшов з Геологічного відділу у групу впровадження математичних методів і ЕОМ. У 1971 році захистив кандидатську дисертацію по темі «Розчленування товщі гірських порід при інженерно-геологічних дослідженнях з використанням ймовірнісно-статистичних методів». У 1972—1980 старший науковий співробітник Інституту розробки горючих копалин.

У 1960—1970 роки брав участь у правозахисному русі в СРСР. Виступив на захист Андрія Синявського та Юлія Даніеля. Протестував проти радянського вторгнення в Чехословаччину (поширював листівки), підписав лист протесту проти висилки Солженіцина. В 1968—1980 рр. збирав і передавав інформацію для «Хроніки поточних подій»[6]. Автор, редактор і розповсюджувач самвидаву. У травні 1964 відвідав у ссилці Бродського, привіз йому в подарунок від Л. Чуковскої, том Джона Донна[7][4].

Один з укладачів «Сахаровської збірника», пізніше виданого шести мовами (передмова до німецького видання написали Генріх Белль і Лев Копелєв). Брав участь допомоги сім'ям політв'язнів. Був одним з укладачів, авторів та видавців самвидавського журналу «Пошуки і роздуми» (Москва, 1980—1981)[6]. Перша його публікація за оцінкою втрат радянського населення в роки громадянської війни, колективізації та Другої світової війни вийшла в журналі «Cahiers du monde russe» в Парижі 1977 року.

В кінці березня 1980 року їздив в Горький, щоб зустрітися з засланим туди академіком Сахаровим. В будинок до Сахарова нікого не пускали, тож було вирішено перевірити, а чи може сам Андрій Дмитрович ходити в гості до своїх знайомих. Для цього відмовник Марк Ковнер надав свою порожню квартиру, а Бабьонишев передав через Олену Боннер запрошення Андрію Дмитровичу прийти на масляні млинці. Шість чи сім співробітників КДБ не пустили Сахарова у двір будинку, де його чекав Бабьонишев.

Тоді наступного дня Бабьонишев, відправивши сім'ю до Москви, просто приїхав до будинку Сахарова і постукав у вікно. Андрій Дмитрович йому відкрив, Олександр заліз у квартиру через вікно і розмовляв з дисидентом кілька годин. Після цього Бабьонишева було затримано, а пост міліції перенесли з вестибюля під'їзду прямо під двері квартири Сахарова.[8]

Бабьонишева звільнили з роботи, затримали, проводили обшуки і допити (1979—1981). У 1981 році він був змушений емігрувати до США, з того часу живе в Бостоні[6].

Наукова діяльність[ред. | ред. код]

Дослідження Голодомору[ред. | ред. код]

Викладав і займався дослідженнями в Гарвардському і Бостонському університеті (США), в Українському інституті Едмонтона (Канада).

Дійшов висновку, що викликаний голодом і репресіями демографічний дефіцит (Голодомор) становив в Україні в 1927—1938 рр. 4,5 млн. Результати підрахунків він оприлюднив у 1983 році в українському журналі «Сучасність», який тоді видавався в Мюнхені. На основі таблиць смертності 1925—1926 рр., Максудов підрахував, що недооблік дитячої смертності становив у 1933 році не менше 150 тис. чоловік. Відповідно такий же недооблік спостерігався при оцінці народжуваності. Тому цифру народжень слід було скоригувати до 621 тис. чоловік.[9]

Середня народжуваність в українській сім'ї в 1926—1933-х роками була на рівні 7-8 дітей. Селяни, які й стали жертвами Голодомору, становили тоді три чверті населення України. За підрахунками Бабьонишева тільки під час голоду 1933 року в Україні загинуло 3,3 млн дітей.[10]

Редагував журнали[ред. | ред. код]

  • «Країна і світ»,
  • «СРСР: Внутрішні протиріччя»,
  • «Трибуна».

Автор та упорядник книг[ред. | ред. код]

  • «Сахаровский збірник»,
  • «Втрати населення СРСР»,
  • Документи Смоленського архіву.
  • «Кулаки і партійці»,
  • «Чеченці і росіяни. Перемоги, поразки, втрати»,
  • Russian Reforms: Revolutions from Above.

Його перу належать близько сотні статей, опублікованих в журналах:

  • «Країна і світ»,
  • «СРСР: Внутрішні протиріччя»,
  • «Трибуна»,
  • «Сільська молодь»,
  • «Форум»,
  • «Russia»,
  • «Вісник РХД»,
  • «Проблеми Східної Європи»,
  • «Новий журнал»,
  • «Holocaust and Genocide Studies»
  • «Сучасність»,
  • Філософська і соціологічна думка,
  • «Синтаксис»,
  • «Europe-Asia Studies» (а тепер і «Europe-Asia Studies»),
  • «Slavic Review»,
  • «Times Literary Supplement»,
  • «Ukrainian Literature North Holland»,
  • «Cahiers du monde russe»,
  • «Journal of Ukrainian Studies»,
  • «Harvard Ukrainian Studies»,
  • Вільна думка,
  • «Літературний огляд»
  • НЛО Книжное обозрение,
  • НЛО,
  • альманахи «Минуле» і «Ланки»
  • «Нове російське слово»,
  • «Русская мысль»,
  • «Московські новини»,
  • «Нова газета».

Твори[ред. | ред. код]

Книги[ред. | ред. код]

  • Бабёнышев Олександр. Самі, Самі…// М. Вільнюс Малюк. 1976. 16 с.;
  • Про вулкани // М.: Малюк. 1980. 16 с;.
  • Багатовимірний статистичний аналіз в інженерній геології. М. 1976 (у співавторстві з В. С. Комаровим і Н. Н. Хайме);
  • Сахаровский збірник. (спільно з Р. Лерт і Є. Печуро, М. Самвидав 1981 (перекладено на англійську, французький, німецький, італійський та шведська мови) друге видання М. 1991 рік, Третє видання М. 2011.
  • Сергій Максудов. Непочутих голосу. Документи Смоленського архіву. Кулаки і партійці. Ann Arbor: Ardis. 1987
  • Втрати населення СРСР. Chalidze Publication. Benson, USA. 1989 Russian Reforms: Revolution from Above (у співавторстві з Н. Покровської). Boston; перше видання 1995, восьме 2014 (навчальний посібник для американців, які вивчають російську мову);
  • Чеченці і росіяни. Перемоги, поразки, втрати. М. 2010;
  • Сліпі поводирі. Taunton MA USA 2012.

Статті[ред. | ред. код]

  • Sergei Maksudov. Pertes subies par la population de L URSS 1918—1958. CAHIERS DU MONDE RUSSE ET SOVIETQUE, XVIII, N3, 1977.Paris, pp. 223—265. «Victory over the Pesantry.» Hunger by Design. pp. 53-101, Cambridge MA, 2008; The Jewish Population Losses of the USSR from the Holocaust. The Holocaust in the Soviet Union. New York-London, 1993.
  • Не свої. (відгук на публікацію книги А. В. Солженіцина «Двісті років разом»)(інтернет.)

Посилання[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б Дисидентська активність.
  2. Александр Бабенышев. Архів оригіналу за 2012-02-03. Процитовано 2011-10-20. 
  3. Літературний європеєць, № 119. Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 30 листопад 2016. 
  4. а б Відрядження в Норинскую. // Нове літературне огляд, № 45, 2000. Архів оригіналу за 2014-01-12. Процитовано 2016-11-30. 
  5. Печуро Е.
  6. а б в Список громадян, які брали участь у діяльності Російського громадського фонду допомоги політв'язням та їх родинам (частина третя)
  7. Йосип Бродський. Хронологія життя і творчості (1940—1972). Архів оригіналу за 14 липень 2014. Процитовано 30 листопад 2016. 
  8. Поїздка в Щербинки. // Газета «30 жовтня», 2007. Архів оригіналу за 2014-07-14. Процитовано 2016-11-30. 
  9. Скільки нас загинуло від Голодомору 1933 року?. Зеркало недели | Дзеркало тижня | Mirror Weekly. Процитовано 2016-11-30. 
  10. ЯК ПРИМЕНШИЛИ КІЛЬКІСТЬ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ. newspaper Galicja. Процитовано 2016-11-30.