Бартоломе де лас Касас

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бартоломе де лас Касас
ісп. Bartolomé de las Casas
Fray Bartolomé de las Casas.jpg
Народився 24 серпня 1474[1][2][…]
Севілья, Кастильська Корона[4]
Помер 18 липня 1566 (91 рік)
Мадрид, Іспанія
Поховання Basilica of Nuestra Señora de Atochad
Громадянство
(підданство)
Іспанія
Діяльність dominican friar, письменник, богослов, літописець, юрист, історик, правозахисник, католицький священик, місіонер, антрополог
Alma mater Університет Саламанки
Знання мов іспанська[5]
Посада diocesan bishopd
Конфесія Римо-католицька церква
Автограф Appletons' Casas Bartolomé de las signature.png

Бартоломе́ де лас Ка́сас (ісп. Bartolomé de las Casas, 1484[6], Севілья — 17 липня 1566, Мадрид) — іспанський священик-домініканець, перший постійний єпископ Чіапас і історик Нового Світу. Відомий своєю боротьбою проти звірств щодо корінного населення Америки з боку іспанських колоністів.

Життєпис[ред. | ред. код]

Лас Касас народився в Севільї, як було встановлено в 1970-і роки, в 1484 році, хоча традиційно вказувався 1474 рік. Його батько, Педро де Лас Касас, купець, походив від однієї з сімей, що мігрували з Франції і заснували місто Севілью; прізвище також писалося «Касаус» (Casaus)[7] На думку одного біографа, лас Касас походив з зверненої сім'ї, тобто сім'ї євреїв, звернених у християнство[8], хоча інші дослідники вважають лас Касас древніми християнами, які мігрували з Франції[7].

Зі своїм батьком Педро емігрував на карибський острів Еспаньйола в 1502 році. Через вісім років став священиком і працював місіонером в племені араваков (таїно) на Кубі в 1512 році. 30 листопада 1511 року він почув проповідь домініканця, який звинувачував конкістадорів в негуманному ставленні до корінних жителів. Цей день став поворотним у житті Бартоломе — він починає боротьбу за права індіанців. Розпочатій ним в 1520—1521 роках спробі створити більш справедливе колоніальне суспільство в Венесуелі перешкодили сусіди-колонізатори, які змогли організувати повстання корінного населення проти нього. У 1522 році він вступив в домініканський орден.

Помер в Мадриді в 1566 році. У 2000 році Католицька церква почала процес по його беатифікації.

Лас Касас, який розділяв гуманістичні переконання Франсиско де Віторія, прославився завдяки захисту інтересів корінних американців, культуру яких, особливо в карибських країнах, він описує досить докладно. У його описах «касиків» (вожді або князі), «бохіков» (шамани або священнослужителі), «ні-таино» (знати) і «набір» (прості люди) чітко проглядається структура феодального суспільства.

У його книзі «Найкоротша реляція про руйнування Індій» (ісп. Brevísima relación de la destrucción de las Indias), опублікованій в 1552 році, наводиться яскравий опис звірств, що творяться конкістадорами в Америці — зокрема, на Антильських островах, в Центральній Америці та на територіях, які сьогодні відносяться до Мексики — серед яких багато подій, свідком яких він був, а також деякі події, які він відтворює зі слів очевидців.[9]

В одній зі своїх останніх книг, написаній перед самою смертю, De thesauris in Peru, він пристрасно відстоює права корінних жителів Перу проти звернення в рабство корінного населення ранньої іспанської конкісти. Книга також ставить під сумнів право власності Іспанії на скарби з викупу, сплаченого за звільнення Атауальпи (правителя інків), а також на цінності, знайдені і взяті в місцях поховань корінного населення.

Представлений королю Іспанії Пилипу II, лас Касас пояснив, що підтримував варварські дії, коли вперше з'явився у Новому Світі, але незабаром переконався, ці жахливі діяння з часом приведуть до краху самої Іспанії як божественне відплата. На думку лас Касаса, обов'язок іспанців — не мордування індіанців, а звернення їх до християнства, і тоді вони стануть відданими підданими Іспанії. Щоб позбавити їх від тягаря рабства, лас Касас запропонував замість них привозити в Америку негрів з Африки, хоча згодом змінив свою думку, коли побачив вплив рабства на негрів. Багато в чому завдяки його зусиллям в 1542 році були прийняті Нові закони на захист індіанців у колоніях.

Лас Касас також написав монументальну працю «Історія Індій» (ісп. Historia de las Indias) і був редактором опублікованого суднового журналу Христофора Колумба. Він відіграв значну роль, під час своїх неодноразових поїздок до Іспанії, під тимчасову відміну правил «енкомьенда» (ісп. Encomienda), які встановили фактичний рабська праця в іспанській Америці. Лас Касас повернувся в Іспанію і згодом зміг підняти великий диспут 1550 в Вальядоліді між Лас Касасом і прихильником колонізаторів, Хуаном Гінеса де Сепульведа (Juan Ginés de Sepúlveda).

Хоча взяла гору енкомьенда, яка була вигідна вищим верствам іспанських колонізаторів, праці Лас Касаса не пропали даром. Вони були переведені і перевидані по всій Європі. Його опубліковані звіти стали ядром чорної легенди про звірства іспанських колонізаторів. Вони мали істотний вплив на уявлення Монтеня про Новому світі і сприяли складанню в європейській літературі образу індіанця як благородного дикуна.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Bartolomé de las Casas — 1999.
  2. British Museum person-institution thesaurus
  3. Проект Гутенберг — 1971.
  4. Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118726625 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  5. Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  6. У низці джерел вказується дата 1474 рік
  7. а б Wagner, Henry Raup; Parish, Helen Rand. The Life and Writings of Bartolomé de Las Casas. — University of New Mexico Press, 1967. — P. 1-3.
  8. Giménez Fernández, Manuel. Fray Bartolomé de Las Casas: A Biographical Sketch // Bartolomé de las Casas in History: Toward an Understanding of the Man and his Work : [англ.] / Friede, Juan; Keen, Benjamin. — DeKalb : Northern Illinois University Press, 1971. — P. 67. — 67-126 p. — (Collection spéciale: CER). — ISBN 978-0-87580-025-7.
  9. Зерцало жестокой и ужасной испанской тирании в Нидерландах, творимой тираном, герцогом Альбой, и другими военачальниками короля Филиппа II. World Digital Library. 1620. Архів оригіналу за 2013-09-15. Процитовано 2013-08-27.