Найкоротший звіт про руйнування Індій

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
«Найстисліше повідомлення
про сплюндрювання Індій»
Обкладинка книги Breuíssima relación ... (1552)
Автор Бартоломе де лас Касас
Назва мовою оригіналу ісп. Breuissima relacion de la destruycion de las Indias: colegida por el Obispo dó fray Bartolome de las Casas / o Casaus de la Orden de Sacto Domingo
Країна Іспанська імперія
Мова іспанська
Тема Іспанська колонізація Америки
Жанр Chronicles of the Indiesd
Місце Севілья
Укр. видавництво «Мислене древо»
Видавництво Sebastian Trugillo
Видано 1552
Видано українською 2023 (публікується частинами)
Перекладач(і) Віктор Талах
Тип носія link
Наступний твір Q109377921?
У «Гутенберзі» 20321

«Найстисліше повідомлення про сплюндрування Індій» (ісп. Breuíssima relacion de la destruycion de las Indias) — виданий у 1552[1] році публіцистичний твір іспанського священика та ченця, церковного і громадського діяча та письменника Бартоломе де лас Касаса (1484—1566), який справив значний вплив на західноєвропейську громадську думку XVI—XVII століть.

Історія створення[ред. | ред. код]

Матеріали, на основі яких Б. де Лас Касас написав «Найстисліше повідомлення», були зібрані та опрацьовані ним у 1541–1542 роках під час підготовки до участі у так званих «Вальядолідських зібраннях»[es], нарадах вищих кастильських високодостойників та урядовців з метою вдосконалення законодавства, на підставі якого мало здійснюватись управління іспанськими колоніями в Америці (т.зв. «Західними Індіями»). Королівський хроніст Алонсо де Санта-Крус[en] повідомляє, що «вони збиралися багато днів у певну годину, поки він (Лас Касас) повністю не прочитав їм деяке повідомлення, яке приніс написаним, вельми об’ємне»[2]. На думку американського історика Льюїса Ганке[en] це й був повний, первинний варіант «Повідомлення», який дослідник умовно називає «Розширеним повідомленням про зруйнування Індій» (ісп. «Larguísima relación de la destruición de las Indias»)[3]. На прохання Хуана Мартінеса Гіхарро Сілісео[en], наставника спадкоємця престолу Філіпа, Лас Касас склав для його вихованця скорочений витяг, першу редакцію якого було завершено 8 грудня 1542 р. у Валенсії. Проте, він не був оприлюднений чи переданий замовнику.

У 1546 році до скороченого витягу було внесено незначні доповнення про похід Ернандо де Сото у Флориду та про події в Перу; ймовірно, Лас Касас мав намір надіслати комусь свій твір. У 1548 був підготовлений до видання дуже відозмінений текст «Найстислішого повідомлення» під заголовком «Узагальнена історія та найстисліше і правдиве повідомлення про те, що побачив і записав превелебний отець брат Бартоломе де Ла-Пенья з ордену Предикадорів с приводу тужного та сумного сплюндрування Індій, островів і материку Північного Моря» (ісп. «La Historia sumaria y relación brevísima y verdadera de lo que vio y escribió el reverendo padre fray Bartolomé de la Peña, de la Orden de Predicadores, de la lamentable y lastimosa destruición de las Indias, islas y tierra firme del mar del Norte»). Щоправда, Ісасіо Перес Фернандес вважає, что автором цього текста був не сам Лас Касас, а один із його супутників, італієць за походженням Хордан де П’ямонте [Jordán de Piamonte][4]. Цей текст не був завершений.

Після диспуту 1550-51 р.[es] з Хуаном Хінесом де Сепульведою у Вальядоліді, підсумками якого Лас Касас залишився незадоволеним, з метою більш детального обґрунтування своєї позиції він вирішив надрукувати деякі свої написані раніше твори, в тому числі «Найстисліше повідомлення». До цього часу залишається предметом дискусій питання, за який кошт було надруковано ці книжки, і чи отримав на це автор дозволи з боку влади. Рамон Ернандес вважає, що Лас Касас скористався правом єпископа видавати трактати без цензури, на думку Ісасіо Переса Фернандеса[hr], книги було видано на підставі королівського привілею і за згодою Ради Індій (на що вказує королівський герб на палітурці), Фернандо Домінгес Ребоїрас висловив припущення, що видання було здійснено за підтримки домінікан із севільського монастиря Сан-Пабло, членів Ради Індій, Каса-де-Контратасьйон і навіть з відома Великого інквізитора[es] Вальдеса[es][5]. Протягом 1552-53 р. у севільських друкарнях Себастьяна Трухільо та Хакоме Кромбергера вийшли у світ вісім написаних/ у різний час творів Бартоломе де Лас Касаса, серед них (імовірніше за все наприкінці листопада 1552 р.) «Найстисліше повідомлення про сплюндрування Індій», надруковане готичними літерами на 92 сторінках у типографії Себастьяна Трухільо[6].

Структура та зміст[ред. | ред. код]

Твір Лас Касаса складається з 22 розділів. З них «Предмет», передмова, вступний розділ і епілог мають загальний характер, решту 18 написано за географічно-хронологічним принципом – в кожному розділі описуються події у певному географічному регіоні, при цьому Еспаньолі (Санто-Домінго) та Новій Іспанії (тобто сучасній Мексиці), присвячено по два розділи. Розділи розташовано, загалом, у порядку їх завоювання іспанцями:

  1. «Про острів Еспаньола»;
  2. «Про королівства, що були на Еспаньолі»;
  3. «Про острів Куба»;
  4. «Про Материк» (тобто, Панаму);
  5. «Про провінцію Нікарагуа»;
  6. «Про Нову Іспанію» (тобто, Мексику);
  7. «Про королівство і провінції Гватемали»;
  8. «Про Нову Іспанію: дещо про Пануко та Халіско»;
  9. «Про королівство Юкатан»;
  10. «Про провінцію Санкта Марта» (східна частина Карибського узбережжя Колумбії);
  11. «Про провінцію Картахена» (центральна та західна частини Карибського узбережжя Колумбії);
  12. «Про Беріг Перлів, Парію та острів Тринідад» (західне узбережжя Венесуели та Тринідад);
  13. «Про ріку Юяпарі» (Оріноко);
  14. «Про королівство Венесуела»;
  15. «Про провінції Флориди» (південний схід США);
  16. «Про Срібну Ріку» (північне узбережжя Аргентини);
  17. «Про розлогі та просторі провінції Перу»;
  18. «Про Нове королівство Гранада»

За змістом текст є описом подій, пов’язаних із підкоренням європейцями корінного населення Америки, що охоплює час від 1492 до 1542 року, і простір від південного сходу сучасних США до узбережжя Аргентини. Лас Касас у більшості випадків, щоб уникнути судових процесів за звинуваченнями у наклепах, не називає імена конкістадорів, обмежуючись позначеннями «тиран», «тирани», втім, його персонажів досить легко ідентифікувати. Винятком є опис завоювання території сучасного Еквадору, де Лас Касас наводить текст іншого автора, Маркоса де Ніси[en], і прямо називає Себастіана де Беналькасара[en].

Майже всі наведені Лас Касасом відомості про події підтверджуються свідченнями інших авторів, у тому числі очевидців, або документами. Наявні фактичні помилки (наприклад, про обставини смерті Атавальпи) належать не самому Лас Касасу, а запозичені ним з джерел, якими він користувався. Разом із тим, практично всі сучасні дослідники згодні, що наведені Лас Касасом кількісні дані є завищеними і недостовірними.

Жанр і стиль[ред. | ред. код]

За формою «Найстисліше повідомлення» написано як огляд історії іспанських завоювань в Америці. Втім, насправді це гостропубліцистичний памфлет, що переслідував цілком конкретні політичні цілі:

  1. законодавчо заборонити рабство індіанців;
  2. в період підготовки до реформи законодавства з питань устрою заокеанських колоній Іспанії та управління ними схилити владу до максимального обмеження можливостей свавілля європейських колоністів стосовно корінного населення;
  3. не допустити надання Короною подальших дозволів на «відкриття» та «завоювання» нових територій, що набуло особливої гостроти у зв’язку з експедиціями Ернандо де Сото до Флориди та Франсіско де Коронадо до Каліфорнії.

Задля досягнення своєї мети автор цілком свідомо відбирав і викладав лише ті факти, які підтверджували центральну тезу його праці, а саме:

«І не було зроблено нічого іншого за сорок років у цих краях, досьогодні, і сьогодні, у цей день це роблять, крім як винищувати їх [індіанців], вбивати їх, утискувати їх, гнобити їх, катувати їх, зводити їх вигадливими, й новими, й різноманітними, й ніколи більше не баченими, не читаними й не чуваними видами жорстокості». [7]

Водночас Лас-Касас всіляко підкреслює несумісність описаних ним діянь конкістадорів із засадами божественного, природного та людського права, та прагне довести їх невідповідність інтересам Кастильської Корони та католицької церкви, яким зовсім не корисне масове вимирання корінного населення Нового Світу. Свій твір він закінчує реченням: «Й під приводом служиння королеві іспанці в Америці знечещують Бога і грабують і руйнують Короля».[8]

У «Найстислішому повідомленні» Лас-Касас максимально застосовував свій проповідницький досвід впливу на свідомість читача за допомогою публіцистичних прийомів і образних засобів. Лас-Касас широко використовує стилістичні фігури: метафори, перебільшення (гіперболи), нагромадження (плеоназми), неповні речення (еліпсіси), незвичайний порядок слів (інверсії), риторичні протиставлення (антитези). «Найстисліше повідомлення» повне прямих цитат зі Святого Письма, натяків на них, латинізмів і юридизмів. Разом із тим, обмежений набір конструкцій і форм, що повторюються, створює стилістичну монолітність оповідання, яке малює перед читачем похмуро безпросвітну картину. «Найстисліше повідомлення» написане виразною, барвистою та соковитою, але складною мовою, довжелезними складнопідрядними реченнями, наприкінці яких читач подекуди губить думку, висловлену на початку.

Джерела твору[ред. | ред. код]

На основі аналізу тексту, інших документів встановлюється декілька груп джерел для написання «Найстислішого повідомлення»[9]:

  • особисті враження та спогади, отримані автором на Еспаньолі, Кубі, Ямайці, в Мексиці, Гватемалі, Нікарагуа, Венесуелі;
  • свідчення учасників Конкісти, з якими Лас-Касас був особисто знайомий (Дієго Веласкес, Алонсо де Охеда, Хуан Понсе де Леон, Ернан Кортес);
  • матеріали судових процесів проти конкістадорів. Мотолініа пише, що Лас-Касас «вів 27 чи то 37 носильників <…>, і більша частина того, чим були навантажені ці індіанці, були судові справи та писання проти іспанців»[10]. Крім того, він міг ознайомитись з деякими матеріалами в архіві Аудієнсії Вальядоліда[es], президентом якої був його прихильник Себастіан Рамірес де Фуенлеаль. Сам Лас-Касас пізніше писав очільнику іспанських домінікан Каррансі де Міранді[es]: «І королівські архіви переповнені судовими справами, й повідомленнями, й розслідуваннями, й іншими незліченними свідченнями цих боєн»[11];
  • скарги та звинувачення, які отримував безпосередньо Лас-Касас. Зокрема, у своєму заповіті він згадував про «велику кількість листів від різних і багатьох священнослужителів трьох статутів, і від інших численних осіб, і майже з усіх Індій, де мені повідомляли про зло й утиски, й несправедливості, які люди нашої нації чинили і зараз чинять, винищуючи та плюндруючи ті корінні в них народи без жодної провини, яка нас образила б»[12];
  • твори інших авторів, насамперед церковних, зокрема, Маркоса де Ніса[en].

Рукописи[ред. | ред. код]

Рукопис остаточного варіанту «Найстислішого повідомлення» не зберігся.

З первинного варіанту тексту, написаного у 1542 р., не пізніше 1546 р. двома невідомими переписувачами було знято копію, що у цей час знаходиться в Історичному архіві Королівського монастиря предикадорів у Валенсії[13].

Рукопис переробленого варіанту твору, що має заголовок «Узагальнена історія та найстисліше і правдиве повідомлення про те, що побачив і записав превелебний отець брат Бартоломе де Ла-Пенья»[14], зберігається у Бібліотеці Королівського палацу в Мадриді.

Ілюстрації[ред. | ред. код]

Illustrations about Brevísima relación de la destrucción de las Indias

Перше видання «Найстислішого повідомлення» не мало якихось ілюстрацій, крім королівського гербу на титульному аркуші.

Втім, для книги «Collectiones peregrinatiorum in Indiam Orientalem et Indiam Occidentalem, XIII partibus» («Americae Parties»), що видавалася з 1590 до 1634 рр. у Франкфурті-на-Майні, фламандським графіком Теодором де Брі було створено серію гравюр на сюжети твору Б. де Лас-Касаса.

Латинське видання «Найстислішого повідомлення» 1598 року було проілюстровано гравюрами сина Теодора де Брі, Йоганна Теодора де Брі[en], та Йодокуса (Йооса) ван Вінге[en]. Ці зображення досить умовно репрезентують як індіанців так і іспанців, але добре передають емоційний настрій лас-касасівського памфлету.

З того часу «Найстисліше повідомлення» видається, як правило, з ілюстраціями Й. Т. де Брі та Й. ван Вінге.

Публікації та переклади[ред. | ред. код]

«Найстисліше повідомлення про сплюндрування Індій» є твором Лас-Касаса, що найбільше видавався: з 1552 року до нашого часу – понад сто разів.

Найбільша кількість видань припадає на три періоди, а саме:

  • 1578-1620 роки – 43 видання, у тому числі 21 голандською мовою, 8 – італійською, 6 – французькою, 4 –німецькою, 2 – англійською та 2 – латиною, що були складовими антиіспанської пропаганди під час Нідерландської революції;
  • часи боротьби іспанських колоній в Америці за незалежність – з 1812 до 1822 року було здійснено не менше 8 видань;
  • за сучасної доби – з 1974 до 2021 року «Найстисліше повідомлення» видавалося та перевидавалося не менше 50 разів.

Переважна кількість сучасних видань здійснена мовою оригіналу, адже твір Лас-Касаса вважається значною пам’яткою іспанської ренесансної літератури. Разом із тим, «Найстисліше повідомлення» перекладалося латиною, фламандською, німецькою, французькою, італійською та англійською мовами.

Дуже обрізані випадкові уривки, перекладені К. Мелентьєвою російською мовою та надруковані у 1975 р. в журналі «Латинская Америка», не передають ані зміст, ані стиль оригінального твору Лас-Касаса. Російський переклад повного тексту твору, виконаний В. М. Талахом, видано у 2021 р.

Український переклад «Найстислішого повідомлення», здійснений тим же перекладачем, оприлюднено у 2023 р.

Оцінки[ред. | ред. код]

Оцінки «Найстислішого повідомлення про сплюндрування Індій» можна поділити на дві взаємовиключні групи: критичні та апологетичні.

Критичні оцінки твору[ред. | ред. код]

Критичні оцінки «Найстислішого повідомлення» стверджують про гіперболізацію та типізацію викладених у ньому відомостей, односторонність та упередженість позиції автора.

Перша критична оцінка твору Б. де Лас-Касаса була висловлена в листі помітного діяча францисканського ордену в Мексиці Торібіо Мотолінії королю та імператору Карлу V від 2 січня 1555 року. В ньому автор практично не спростовує факти, наведені Лас-Касасом. Він лише вказує на перебільшення кількості індіанців-рабів. Проте Мотолініа звинувачує Лас-Касаса у типізації негативних проявів, пов’язаних із Конкістою: 

І я не знаю, з якої причини за те, що зробив один, бажає Де Лас-Касас засуджувати сотню, і те, що скоїли десять, чому він хоче приписати тисячі, і безчестить всіх, хто тут були та є.[15]

При цьому Мотолініа підкреслює можливі негативні політичні наслідки публікації твору для Іспанії. Проте, до середини XVII століття в Іспанії «Найстисліше повідомлення» здебільшого замовчували, а до автора ставилися з повагою. Лише у зв’язку із загостренням колоніального суперництва та використанням твору Лас-Касаса для антиіспанської пропаганди з’явилися вкрай різкі негативні оцінки його творчості.

Зокрема, у рішенні арагонського інквізиційного трибуналу про внесення «Найстислішого повідомлення» до «Списку заборонених книг» від 1660 р. зазначалося про необхідність «запобігти тому, щоб ці образливі для іспанської нації розповіді, хоча б вони й були правдою, оприлюднювалися в усьому світі, оскільки звідти вороги Іспанії та єретики знайдуть привід писати, що іспанці є лютими та жорстокими»[16]. Серед іспанських авторів другої половини XIX століття ворожу позицію стосовно Лас-Касаса та його твору займав Марселіно Менендес Пелайо[en], який у 1892 р. назвав «Найстисліше повідомлення» «страхітливою маячнею» [17].

Негативні оцінки Лас-Касаса та його твору відновились у іспанській історіографії середини XX століття. Зокрема, Рамон Менендес Підаль у своїй книзі «Падре Лас-Касас. Його роздвоєна особистість» (1963 р.) зазначав: 

Він (Лас-Касас) не був ані святим, ані самозванцем, ані злим, ані божевільним. Він був просто параноїком. Правда полягає в тому, що в священику Лас-Касасі співіснують, у звичний спосіб, не тільки гарні вчинки з просто неповноцінними, але й доброчесні дії з антихристиянськими та збоченими. Отже, щоб пояснити повну відсутність милосердя, жахливу і знущальну брехню в людині релігійно-аскетичного життя, немає потреби залучати облудне шахрайство <…>; ми повинні вдатися до єдино можливого пояснення, а саме: це психічна хвороба, психічний розлад. [18]

Іспанський філософ Хуліан Маріас Агілера[es] відзначив особливу, на його погляд, роль «Найстислішого повідомлення» у виникненні так званої «Чорної легенди» про Іспанію [19].

Серед дослідників останнього часу до негативної оцінки Лас-Касаса та його творів певною мірою повернувся північноамериканський дослідник Деніел Кастро [20].

Апологетичні оцінки[ред. | ред. код]

Апологетичні оцінки «Найстислішого повідомлення про сплюндрування Індій» виходять із достовірності викладених у ньому відомостей; навіть якщо і припускається, що автор вдався до певних перебільшень, вони виправдовуються високими та шляхетними цілями боротьби проти поневолення корінного населення Америки.

З’явилися та поширювалися апологетичні оцінки «Найстислішого повідомлення» за межами Іспанії, у країнах, що були її політичними противниками. Перший переклад твору – фламандською мовою – був виданий у 1578 році в Антверпені, за два роки до того розграбованому іспанською солдатнею. У виданому наступного року французькому перекладі нідерландського протестанта Жака де Міггрода вжитий в оригіналі термін «християни» був повсюдно замінений на «іспанці», а до назви додано відверте «щоб послужити прикладом та попередженням для XVII провінцій Нідерландів». 13 грудня 1580 р. ватажок нідерландських повстанців Вільгельм Оранський згадав «Найстисліше повідомлення» у промові проти Філіпа ІІ перед Генеральними Штатами. В 1620 р. твір Лас-Касаса був надрукований французькою мовою в Амстердамі[21] під однією палітуркою з памфлетом Йоханнеса Гізіуса «Дзеркало жорстокої та жахливої іспанської тиранії, скоєної в Нідерландах тираном герцогом Альбою та іншими командирами короля Філіпа другого» під красномовною назвою «Дзеркало іспанської тиранії, скоєної у Західних Індіях, і видно тут жорстокість більше ніж нелюдську, вчинену іспанцями, а також опис цих земель, народів та їхньої природи».

Для цілей політичної пропаганди «Найстисліше повідомлення» використовували колоніальні суперники Іспанії у XVII столітті – англійці. Про це досить відверто свідчать назви, під якими видавалися англійські переклади твору Лас-Касаса: «Сльози індіанців, або ж історична та правдива розповідь про жорстокі бійні та різанину понад двадцяти мільйонів невинних людей» (1656 р.) і навіть «Справжній вигляд папізму в його кривавих кольорах або правдива розповідь про жахливі та безприкладні різанини, бійні та всілякі види жорстокостей, які тільки могли винайти пекло та злоба, скоєні папською іспанською стороною щодо мешканців Західних Індій» (1689 р.). Останній був надрукований після повалення короля-католіка Якова II і мав використовувася як інструмент вже не стільки антиіспанської, скільки антикатолицької пропаганди, що геть суперечило поглядам та намірам самого Лас-Касаса. «Найстисліше повідомлення» знав і використовував як джерело Вольтер, який, щоправда, вважав, що «єпископ Чіапи також перебільшував свої докори проти своїх співвітчизників»[22]. На початку ХІХ століття апологетичних оцінок твору Лас-Касаса дотримувалися представники ліберального католицького кліру, такі як Анрі Грегуар[en], Сервандо М’єр[en], Хуан Антоніо Льоренте[en]. Украй апологетичним було ставлення до Лас-Касаса з боку борців за незалежність латиноамериканських країн, зокрема, Франсіско Міранди та Сімона Болівара. Останній навіть пропонував назвати столицю незалежної Великої Колумбії «Містом Лас-Касас» «на честь цього героя людинолюбства»[23]. В панегірічному тоні про Лас-Касаса відгукувалися іспанський ліберальний поет, письменник і політичний діяч Мануель Хосе Кінтана[en], автор наступної іспанської біографії єпископа Чіапи Антоніо Маріа Фабіе, англійський історик і політичний діяч XIX століття, радник королеви Вікторії Артур Гельпс[en][24].

У ХХ столітті апологетичні оцінки Лас-Касаса та його твору висловлювали, зокрема, Льюїс Ганке[en], Мануель Маріа Мартінес[gl], Мануель Хіменес Фернандес[en], Венансіо Дієго Карро[ca], Марсель Батайон[en], Андре Сен-Лу[25], Гелен Ренд Періш[en], Ісасіо Перес Фернандес[hr], Густаво Гутіеррес[es][26].

З безумовно апологетичної точки зору Б. де Лас-Касас і його твори оцінювались у радянській історіографії, хоча повний переклад «Найстислішого повідомлення» в Радянському Союзі не з’явився.

Водночас, здійснено декілька спроб уникнути крайнощів як старого критичного, так і апологетичного підходів до оцінки «Найстислішого повідомлення про сплюндрування Індій» та його автора, і розглядати твір Лас-Касаса в контексті конкретно-історичної ситуації, за якої його було створено[27].

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ Breuissima relacion de la destruycion de las Indias: colegida por el Obispo dó fray Bartolome de las Casas / o Casaus de la Orden de Sacto Domingo. - Sevilla: Sebastian Trugillo, 1552. - 92 p.
  2. ↑ Santa Cruz, Alonso de. Crónica del Emperador Carlos V. Volume 4. – Madrid: Imprenta del Patronato de Huérfanos de Intendancia é intervención Militares, 1928. – P.217.
  3. ↑ Hanke, Lewis. Estudio Preliminar // Bartolomé de Las Casas. Historia de las Indias, ed. Augustín Millares Carlo. – Mexico, DF: Fondo de Cultura Económica, 1951. – P. LXXV.
  4. ↑ Bartolomé de las Casas, 2000, pp. 95–108.
  5. ↑ Hernández, Ramón. Los tratados impresos por Bartolomé de las Casas // Bartolomé de las Casas. Obras Completas. Vol. Х. – Sevilla, Editorial Alianza, 1998. P. 8-11;
    Pérez Fernández, Isacio. Estudio Preliminar // Las Casas. Brevísima relacion de la destruición de las Indias. – Madrid, Editorial Tecnos, 1992. – P. xiii;
    Reboiras, Fernando Domínguez. «Y hasta agora no es poderoso el rey». Sobre monarquia y élites de poder en los orígenes de la Brevísima // Talleres de la memoria. Reivindicaciones y autoridad en la historigrafía de los siglos XVI y XVII. – Münster: LIT, Druck, 2005.– P. 61-66.
  6. ↑ Bartolomé de las Casas, 2000, pp. 118, 123, 911.
  7. ↑ Bartolomé de las Casas. Brevísima relación de la destrucción de las Indias / Edición y notas José Miguel Martínez Torrejón. Prólogo y cronología Gustavo Adolfo Zuluaga Hoyos. –Antioquia, Editorial Universidad de Antioquia, 2011. – P. 14-15.
  8. ↑ Ibidem– P. 159.
  9. ↑ Pérez Fernández, Isacio. Estudio Preliminar // Las Casas. Brevísima relacion de la destruición de las Indias. – Madrid, Editorial Tecnos, 1992. – P. xxv-xxxv;
    Orique, David T. The Unheard Voice of Law in Bartolomé de Las Casas’s Brevísima Relación de la Destruición de las Indias. – N.Y., Routledge, 2021. – P. 194-195, 210-211, 299-301
  10. ↑ Carta del fray Toribio de Motolinía al emperador Carlos V // Colección de documentos para la historia de México. Publicada por Joaquin Garcia Icazbalceta. Tomo primero. – México, Librería de J. M. Andrade, 1858. – P. 259.
  11. ↑ Colección de las obras del venerable obispo de Chiapa, don Bartolomé de las Casas, defensor de la libertad de los americanos. Tomo segundo. – Paris, 1822. – P.125.
  12. ↑ Coleccion de documentos para la historia de Mexico
  13. ↑ Archivo Histórico del Real Convento de Predicadores de Valencia, Manuscrito 80, fls. 420-438
  14. ↑ Historia sumaria y relación brevísima... de la destrucción de las Indias, Islas y Tierra Firme del mar del Norte; que escribió Fray Bartolomé de la Peña, de la Orden de Predicadores / Бартоломе де Ла-Пенья из ордена Предикадоров по поводу горестного и печального разорения Индий, островов и материка Северного Моря
  15. ↑ Carta del fray Toribio de Motolinía al emperador Carlos V. – P. 268.
  16. ↑ Цит.за: Melián, Elvira M. La Brevíssima Relación de la destrucción de las Indias o los albores de la manipulación mediática en la España Moderna // Iberian. Revista digital de historia. Nº 7 Mayo/Agosto 2013. – P. 25
  17. ↑ Menéndez Pelayo, Marcelino. De los historiadores de Colón // Marcelino Menéndez Pelayo. Antología Comentada / Biblioteca Cantabria. Vol. 13. – Santander (Esp.), Libreria Estudio Santander, 2002. – P. 311.
  18. ↑ Menéndez Pidal, Ramón. El padre Las Casas. Su doble personalidad. – Madrid, Espasa-Calpe, 1963. – Р.99.
  19. ↑ Marias, Julian. España Inteligible: Razón Histórica De Las Españas. – Madrid, Alianza, 1985. – P. 196-197.
  20. ↑ Castro, Daniel. Another Face of Empire. – Durham, Duke University Press, 2007.
  21. ↑ Le miroir de la cruelle, & horrible tyrannie espagnole perpetree au Pays Bas, par le tyran duc de Albe, & aultres co[m]mandeurs de par le roy Philippe le deuxiesme. World Digital Library. 1620. Процитовано 25 серпня 2013. / Translated Title: Mirror of the Cruel and Horrible Spanish Tyranny Perpetrated in the Netherlands, by the Tyrant, the Duke of Alba, and Other Commanders of King Philip II
  22. ↑ Voltaire. Essai sur les mœurs et l'esprit des nations. Tome quatrième / Oevres de Voltaire. XIX. – Paris, Garnery, Libraire, 1827. – P.161-162.
  23. ↑ Cartas del Libertador. Memorias del general O'Leary. Tomo I.– Caracas, Impr. y lit. del Gobierno Nacional, 1888. – P. 200.
  24. ↑ Vidas de españoles célebres por Don Manuel Josef Quintana. Tomo III. – Madrid, Imprenta de D. M. de Burgos, 1833; Vida y escritos de Fray Bartolomé de las Casas, Obispo de Chiapa, por Don Antonio Maria Fabié de la Academia de la Historia. Tomo I - II. – Madrid, Impr. de Miguel Ginesta, 1879; Helps, Arthur. The Life of Las Casas, the Apostle of the Indians. – London, Bell and Daldy, 1868.
  25. ↑ Saint-Lu, André (1916-2009)
  26. ↑
    • Hanke, Lewis. Bartolomé de Las Casas: An interpretation of his life and writings. – The Hague: Martinus Nijhoff, 1951;
    • Idem. Bartolomé de Las Casas: Bookman, Scholar and Propagandist. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1952;
    • Idem. Bartolomé de las Casas. – Buenos Aires, EUDEBA, 1968;
    • Martínez, Manuel María. Fray Bartolomé de las Casas: El gran calumniado. – Madrid, La RAFA, 1955;
    • Idem. Fray Bartolomé de las Casas «Padre de América», estudio biográfico-crítico. – Madrid, La RAFA, S.L. Abato, 1958;
    • Giménez Fernández, Manuel. Breve Biografia de Fray Bartolome de Las Casas. – Sevilla, Facultad de Filosofía y Letras, 1966;
    • Giménez Fernández, Manuel, Leandro Álvarez Rey. Bartolomé de las Casas, precursor de la justicia social. – Pamplona, Urgoiti Editores, 2022;
    • Carro, Venancio Diego. Bartolomé de Las Casas y la lucha entre dos culturas: Cristianismo y paganismo // Ciencia Tomista, 94, 1967. – P. 90-126;
    • Idem. The Spanish Theological-Juridical Renaissance and the Ideology of Bartolomé de Las Casas // Historical reality and the detractors of Father Las Casas // Friede, Juan; Keen, Benjamin (eds.). Bartolomé de las Casas in History: Toward an Understanding of the Man and his Work. Collection spéciale. – CER. DeKalb, Northern Illinois University Press, 1971;
    • Wagner, Henry Raup; Parish, Helen Rand. The Life and Writings of Bartolomé de Las Casas. University of New Mexico Press, 1967;
    • Bataillon, Marcel. Études sur Bartolomé de Las Casas – Paris, Institut d’études hispaniques, 1966;
    • Idem. Las Casas, ¿un profeta? // Revista de Occidente. 1974, Num 141. – P. 279 - 291;
    • Bataillon, Marcel, Saint-Lu, André. Las Casas et la défense des Indiens (Collection Archives). – Paris, Julliard, 1971;
    • Saint-Lu, André. Introducción // Bartolomé de las Casas. Brevísima relación de la destrucción de las Indias. Ed. André Saint-Lu. – Madrid, Cátedra, 1982; Pérez Fernández, Isacio. Inventario documentado de los escritos de Fray Bartolomé de las Casas. Revisado por Helen Rand Parish. Bayamón, P.R., Centro de Estudios de los Dominicos del Caribe, 1981;
    • Idem. Cronología documentada de los viajes, estancias y actuaciones de Fray Bartolomé de las Casas. Bayamón, P.R., Centro de Estudios de los Dominicos del Caribe, 1984;
    • Idem. Fray Bartolomé de Las Casas: brevísima relación de su vida, diseño de su personalidad, síntesis de su doctrina. Caleruega, Burgos: Editorial OPE, 1984;
    • Idem. Bartolomé de las Casas, viajero por dos mundos. – Lima, Centro De Estudios Regionales Andinos «Bartolome De Las Casas», 1998;
    • Gutierrez, Gustavo. En busca de los pobres de Jesucristo, el pensamiento de Bartolomé de Las Casas. – Lima, Instituto Bartolomé de Las Casas/CEP, 1992.
  27. ↑
    • Pérez de Tudela, Juan. Significado histórico de la vida y escritos del padre Las Casas // Obras escogidas de Bartolomé de Las Casas. Tomo I / Biblioteca de los autores españoles, XCV. – Madrid, Atlas, 1957. – P. IX-CLXXXVI;
    • Comas, Juan. Historical reality and the detractors of Father Las Casas // Friede, Juan; Keen, Benjamin (eds.). Bartolomé de las Casas in History – Р. 487–539;
    • Keen, Benjamin. Introduction: Approaches to Las Casas, 1535–1970 // Friede, Juan; Keen, Benjamin (eds.). Op.cit. – P. 3-63;
    • Orique, David T. The Unheard Voice of Law in Bartolomé de Las Casas’s Brevísima Relación de la Destruición de las Indias. – N.Y., Routledge, 2021.

Цитовані джерела[ред. | ред. код]

  • Bartolomé de las Casas (2000). Brevísima relación de la destruición de las Indias. Estudio crítico preliminar y edición con los nombres de los personajes aludidos, la identificación de los sucesos narrados, las fuentes de información utilizadas y muchas notas aclaratorias y críticas por Isacio Pérez Fernández. — Bayamón, Puerto Rico: Universidad Central de Bayamón.

Література[ред. | ред. код]

  • Bataillon, Marcel. Études sur Bartolomé de Las Casas. – Paris, Institut d’études hispaniques, 1966.
  • Bataillon, Marcel, Saint-Lu, André. Las Casas et la défense des Indiens (Collection Archives). – Paris, Julliard, 1971.
  • Bataillon, Marcel, André Saint-Lu. El padre Las Casas y la defensa de los indios. – Barcelona, Ariel, 1976.
  • Brading, David. Prophet and apostle: Bartolomé de las Casas and the spiritual conquest of America". In Cummins, J. S. (ed.). Christianity and Missions, 1450–1800. An Expanding World: The European Impact on World History, 1450–1800 [Ashgate Variorum series]. Vol. 28. – Aldershot, UK: Ashgate Publishing, 1997. P. 117–138.– ISBN 978-0-86078-519-4.
  • Castro, Daniel. Another Face of Empire.– Durham, Duke University Press, 2007. – ISBN 978-0822339304
  • Comas, Juan. Historical reality and the detractors of Father Las Casas // Friede, Juan; Keen, Benjamin (eds.). Bartolomé de las Casas in History: Toward an Understanding of the Man and his Work. Collection spéciale: CER. – DeKalb: Northern Illinois University Press, 1971. – P.487–539. –ISBN 978-0-87580-025-7.
  • Giménez Fernández, Manuel. Breve Biografia de Fray Bartolome de Las Casas. – Sevilla, Facultad de Filosofía y Letras, 1966.
  • Hanke, Lewis. Bartolomé de Las Casas: An interpretation of his life and writings. – The Hague: Martinus Nijhoff, 1951.
  • Hanke, Lewis. Bartolomé de Las Casas: Bookman, Scholar & Propagandist. – Philadelphia: University of Pennsylvania Press, 1952.
  • Hanke, Lewis. Bartolomé de las Casas. – Buenos Aires, EUDEBA, 1968.
  • Keen, Benjamin. Introduction: Approaches to Las Casas, 1535–1970 // Friede, Juan; Keen, Benjamin (eds.). Bartolomé de las Casas in History: Toward an Understanding of the Man and his Work. Collection spéciale: CER. DeKalb: Northern Illinois University Press, 1971. P. 3–63. – ISBN 978-0-87580-025-7.
  • Menéndez Pidal, Ramón. El Padre Las Casas, su doble personalidad. – Madrid, Espasa-Calpe, 1963.
  • Orique, David. Bartolomé de Las Casas (1474–1566): A «Brevísima" Biographical Sketch». – INTI: Revista de literatura hispánica. No. 85/86, Primavera-Otoño 2017 – P. 32-51.– ISSN 0732-6750.
  • Orique, David T. The Unheard Voice of Law in Bartolomé de Las Casas’s Brevísima Relación de la Destruición de las Indias. – N.Y., Routledge, 2021. – ISBN 9780367744496.
  • Pérez de Tudela, Juan. Significado histórico de la vida y escritos del padre Las Casas // Obras escogidas de Bartolomé de Las Casas. Tomo I / Biblioteca de los autores españoles, XCV. – Madrid, Atlas, 1957. – P. IX-CLXXXVI.
  • Pérez Fernández, Isacio. Cronología documentada de los viajes, estancias y actuaciones de Fray Bartolomé de las Casas. Bayamón, P.R., Centro de Estudios de los Dominicos del Caribe, 1984;
  • Pérez Fernández, Isacio. Fray Bartolomé de Las Casas: brevísima relación de su vida, diseño de su personalidad, síntesis de su doctrina. - Burgos, Caleruega: Editorial OPE, 1984;
  • Pérez Fernández, Isacio. Bartolomé de las Casas, viajero por dos mundos. – Lima, Centro De Estudios Regionales Andinos «Bartolome De Las Casas», 1998
  • Pérez Fernández, Isacio. Inventario documentado de los escritos de Fray Bartolomé de las Casas. Revisado por Helen Rand Parish. Bayamón, P.R., Centro de Estudios de los Dominicos del Caribe, 1981;
  • Queralto Moreno, Ramón. El pensamiento filosófico-político de Bartolomé de Las Casas. – Sevilla, Escuela de Estudios Hispanoamericanos, 1976.
  • Rand-Parish, Helen; Gutiérrez, Gustavo. Bartolomé de las Casas: Liberation of the Oppressed. – Berkeley, 1984
  • Saint-Lu, André. Las Casas indigéniste. Études sur la vie et l’œuvre du Défenseur des Indiens – Paris, L’Harmattan, 1982.
  • Sullivan, Patrick Francis, ed. Indian Freedom: The Cause of Bartolomé de las Casas, 1474–1566, A Reader. – Kansas City, Missouri: Sheed and Ward, 1995.
  • Wagner, Henry Raup; Parish, Helen Rand. The Life and Writings of Bartolomé de Las Casas. – Albuquerque, University of New Mexico Press, 1967;
  • Земсков В. Б.[ru] Творчество Бартоломе де лас Касаса // История литератур Латинской Америки. Том 1. От древнейших времен до начала Войны за независимость. – Москва: Изд-во «Наука», 1985. – C. 174-196.
  • Скорбное сострадание Бартоломе де Лас-Касаса: Х. А. Льоренте[en]. Жизнеописание Б. де Лас-Касаса. Б. де Лас-Касас. Кратчайшее сообщение о разорении Индий. Завещание. – LAP LAMBERT Academic Publishing, 2021. – 172 с. – ISBN 978-6200469281
  • Віктор Талах. Бартоломе де Лас-Касас і його твір. Передмова перекладача. Київ, 2023 //
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Найкоротший_звіт_про_руйнування_Індій&oldid=41918561