Безіменне (Новоазовський район)

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
село Безіменне
Герб Безыменного.jpg
Герб Безіменного
Країна Україна Україна
Область Донецька область
Район/міськрада Новоазовський район
Рада/громада Безіменська сільська рада
Код КОАТУУ 1423681101
Облікова картка Безімене 
Основні дані
Засноване 1799
Населення 2 638
Поштовий індекс 87660
Телефонний код +380 6296
Географічні дані
Географічні координати 47°06′18″ пн. ш. 37°56′05″ сх. д. / 47.10500° пн. ш. 37.93472° сх. д. / 47.10500; 37.93472Координати: 47°06′18″ пн. ш. 37°56′05″ сх. д. / 47.10500° пн. ш. 37.93472° сх. д. / 47.10500; 37.93472
Середня висота
над рівнем моря
14 м
Водойми балка Безіменна, Азовське море
Відстань до
обласного центру
133 км
Відстань до
районного центру
12 км
Найближча залізнична станція Маріуполь
Відстань до
залізничної станції
33,7 км
Місцева влада
Адреса ради 87660, Донецька область, Новоазовський район, с. Безіменне, вул. Радянська, 45
Сільський голова Жук Сергій Іванович
Карта
Безіменне. Карта розташування: Україна
Безіменне
Безіменне
Безіменне. Карта розташування: Донецька область
Безіменне
Безіменне

Безі́менне — село Новоазовського району на півдні Донецької області на узбережжі Азовського моря. Відстань до райцентру становить близько 12 км і проходить автошляхом E58.

Загальні відомості[ред. | ред. код]

Безіменне підпорядковане Безіменській сільській раді. Через село проходить траса міжнародного значення E58 (ОдесаМаріупольТаганрогРостов-на-Дону).

Безіменне розташоване на березі Азовського моря за 33 км від залізничної станції Маріуполь. Населення — 2638 особи. Сільській Раді підпорядковані також населені пункти Веденське, Качкарське, Митьково-Качкарі, Роза.

На східній околиці села є берегова коса, яку місцеві жителі називають «Лукомор'я».[1]

Економіка[ред. | ред. код]

Колгосп «Дружба народів», центральна садиба якого міститься у Безіменному, має 4684 га орної землі. Це — велике багатогалузеве господарство, де вирощуються зернові, технічні та бобові культури. Розвинуте м'ясо-молочне тваринництво, садівництво, овочівництво. З допоміжних підприємств є майстерня для ремонту сільськогосподарської техніки.

Біля села знаходиться Новоазовська ВЕС (1 км на північ).

Історія[ред. | ред. код]

Безіменне засноване 1799 р. У 19421943 рр. тут діяла підпільна група. Патріоти підтримували зв'язок з діючими частинами Червоної Армії, передаючи їм розвідувальні дані про ворога, брали участь у кількох десантних операціях у складі 385-го батальйону морської піхоти.

Походження назви[ред. | ред. код]

За народними переказами таку своєрідну назву село отримало від О. С. Пушкіна, який, перебуваючи у південному засланні, проїжджав по узбережжю Азовського моря. Приїхавши в чергове поселення, Пушкін запитав у місцевих мешканців про назву селища. Вони йому відповіли, що село немає ще назви, воно без імені. І Пушкін, недовго думаючи, запропонував свою — Безіменне.

Російсько-українська війна 2014 року[ред. | ред. код]

Увечері 1 вересня 2014 року була спроба прориву на Маріуполь з боку Новоазовська в районі села Безіменне; прикордонники спільно з батальйоном «Азов» у бою відбили прорив. Прикордонники втратили одного бійця, один поранений[2]

Унаслідок російської військової агресії із вересня 2014 р. Безіменне перебуває на території ОРДЛО.

Соціальна сфера[ред. | ред. код]

У селі — середня школа, клуб, бібліотека. Функціонують пологовий будинок, фельдшерсько- акушерський пункт, яким завідував Є. О. Кошовий, нагороджений за сумлінну працю орденом Леніна. Є профілакторій для тваринників, відкрито дитячі ясла. Працюють рибопункт, відділення Кривокоського хлібоприймального пункту, 5 магазинів. На території села розташована риболовецька бригада колгоспу ім. XXI з'їзду КПРС (центральна садиба міститься у с. Широкиному). На узбережжі Азовського моря у с. Безіменному розташованій піонерський табір тресту «Красногвардійськвугілля» м. Макіївки.

Населення[ред. | ред. код]

За даними перепису 2001 року населення села становило 2638 осіб, із них 45,19 % зазначили рідною мову українську, 53,71 % — російську, 0,8 %— вірменську, 0,08 %— грецьку, 0,04 %— болгарську, молдовську та німецьку мови[3].

Примітки[ред. | ред. код]

Посилання[ред. | ред. код]