Бейлін Павло Юхимович

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бейлін Павло Юхимович
ПсевдонімБ. Ефимов
Народився25 лютого (10 березня) 1910
Кривий Ріг, Херсонський повіт, Херсонська губернія, Російська імперія
Помер29 серпня 1988(1988-08-29) (78 років)
Київ, Українська РСР, СРСР
ПохованняБерковецьке кладовище
Країна Російська імперія
 УНР
 СРСР
Діяльністьпрозаїк, хірург, публіцист, лікар, військовий лікар, письменник
Сфера роботимедицина[1], літературна діяльністьd[1] і military surgeryd[1]
Alma materНаціональний медичний університет імені О.О. Богомольця (1938)
Роки активності19271988
ЧленствоНаціональна спілка письменників України
ПартіяВКП(б)
Учасникрадянсько-фінська війна і німецько-радянська війна
Нагороди
орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни I ступеня орден Вітчизняної війни II ступеня орден Червоної Зірки орден Червоної Зірки орден «Знак Пошани»
почесна грамота Президії Верховної Ради УРСР

Павло Юхимович Бе́йлін (нар. 10 березня 1910, Кривий Ріг — пом. 29 серпня 1988, Київ) — український радянський лікар-хірург, кандидат медичних наук і письменник; член Спілки радянських письменників України з 1934 року.

Біографія

[ред. | ред. код]

Народився 25 лютого [10 березня] 1910(19100310) року в місті Кривому Розі (нині Дніпропетровська область, Україна) у сім'ї лікаря. Після закінчення у 1933 році Київського медичного інституту, був залишений на науковій роботі і захистив кандидатську дисертацію.

У Червоній армії з вересня 1939 року[2]. У якості військового хірурга брав участь у радянсько-фінській та німецько-радянській війнах. Член ВКП(б) з 1942 року. Війну закінчив у військовому званні підполковника медичної служби. Нагороджений двома орденами Червоної Зірки (27 березня 1943; ?); двома орденами Вітчизняної війни І ступеня (14 квітня 1945; 6 квітня 1985) та орденом Вітчизняної війни ІІ ступеня (24 травня 1944)[2].

У першій половині 1950-х років був київським обласним хірургом. З 1957 року і до смерті жив у Києві, в будинку на вулиці Михайла Коцюбинського, № 2[3]. Працював науковим керівником Київської міської клінічної лікарні № 1[4]. Автор наукових праць, присвячених хірургії та організації охорони здоров'я. Помер у Києві 29 серпня 1988 року. Похований у Києві на Берковецькому цвинтарі[5].

Творчість

[ред. | ред. код]

Друкувався з 1927 року. Писав української та російською мовами. Автор книг:

  • «Чотири операції (Нариси з хірургії)» (Київ, 1937);
  • «Новели» (Київ; Харків, 1937);
  • «Людина живе раз» (Київ, 1941);
  • «Записки польового хірурга» (Київ, 1947; про події німецько-радянської війни);
  • «Почуття обов'язку» (1949);
  • «Повість про велику рідню» (Київ, 1953; про колектив працівників Макаровської лікарні і створені там нові методи лікування);
  • «Найдорожче» (Київ, 1956);
  • «Живи, солдат» (Київ, 1960; про події німецько-радянської війни);
  • «За велінням серця» (Київ, 1961);
  • «Михайло Сидорович Коломійченко» (Київ, 1962);
  • «Рік щастя» (Київ, 1970);
  • «Зціляє повітря» (Київ, 1972);
  • «Завжди в дорозі» (Київ, 1978; про Данила Заболотного);
  • «Поговори со мною, доктор» (Київ, 1980; українською мовою «Поговори зі мною, лікарю» — Київ, 1982);
  • «Твори» (у 2-х томах, Київ, 1985).

Окремі твори перекладені на болгарську, арабську, в'єтнамську, німецьку, французьку, іспанську, англійську, корейську та інші мови.

Вшанування

[ред. | ред. код]
Меморіальна дошка.

У 1990 році в Києві, на фасаді будинку по вулиці Михайла Коцюбинського № 2, де мешкав письменник, встановлено бронзову меморіальну дошку (горельєф, скульптор Валерій Медведєв, архітектор П. П. Купрій)[3].

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. а б в Чеська національна авторитетна база даних
  2. а б Бейлин Павел Ефимович / Память народа. (рос.)
  3. а б Бейлин Павел Ефимович / Интересный Киев.
  4. Історія Київської міської клінічної лікарні № 1.
  5. Бейлін Павло Юхимович // Київський некрополь: путівник-довідник / Л. А. Проценко; [ред.: В. Д. Музика, В. Ф. Гужва] / К.: Укр. письменник, 1994. — 336 с. — С. 271—272.

Література

[ред. | ред. код]