Беньямін Бухло

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Беньямін Хайнц-Дітер Бухло
нім. Benjamin Heinz Dieter Buchloh
Народився 15 листопада 1941(1941-11-15) (78 років)
Кельн, Рейнська провінція, Вільна держава Пруссія, Третій Рейх
Громадянство
(підданство)
Flag of Germany.svg Німеччина
Діяльність мистецтвознавець, викладач університету, art exhibition curator, художній критик
Alma mater Вільний університет Берліна і Міський університет Нью-Йорка
Сфера інтересів мистецтвознавство
Заклад Гарвардський університет, Массачусетський технологічний інститут, Чиказький університет, Колумбійський університет, Бернард-коледж[d] і Каліфорнійський інститут мистецтв
Науковий ступінь доктор філософії
Член Американська академія мистецтв і наук
Нагороди

Беньямін Бухло у Вікісховищі?

Беньямін Хайнц-Дітер Бухло[1] (нім. Benjamin Heinz-Dieter Buchloh) — німецький історик мистецтва і художній критик.

Народився в Кельні 15 листопада 1941 року, дитинство провів у Швейцарії. Пізніше переїжджає в Берлін, де надходить у Вільний університет Берліна. Бере активну участь у студентському русі 1968 року[2]. У 1969 році закінчує навчання і отримує ступінь магістра філософії за напрямом «Німецька література».

Бухло був редактором двох останніх видань (1974 і 1975 року) журналу Interfunktionen, що випускався з 1968 по 1975 роки і присвяченого теорії мистецтва, більшою мірою неоавангардної[3]. У 1976 році, змінивши Каспара Кеніга, стає запрошеним професором і редактором друку в Коледжі мистецтв і дизайну Нової Шотландії в Галіфаксі. У 1978 році деякий час викладав в Дюссельдорфській академії мистецтв.

З 1989 по 1994 рік Бухло був ад'юнкт-професором Массачусетського технологічного інституту, а з 1991 по 1993 рік - керівником критичних та кураторських досліджень Незалежної освітньої програми Музею американського мистецтва Уїтні в Нью-Йорку. З 1994 року Бухло займає посаду професора мистецтва 20-го століття, а також професора критики і критичної теорії в Барнард-Коледжі в Нью-Йорку.

З 2005 року є професором сучасного мистецтва в Гарвардському університеті[4]. У 2007 році Бухло отримав Золотого лева на 52-ій Венеціанській бієнале за досягнення в галузі художньої критики. У 2008 році він був обраний членом Американської академії мистецтв і наук. У 2009 році став членом Американської академії в Берліні.

Творчість[ред. | ред. код]

Бухло є автором численних монографій про сучасних художників, у тому числі про Герхарда Ріхтера, Марселі Бродхарсе, Карла Андре та Дені Греме. Його робота про Енді Уорхола має статус фундаментальної. У своїх роботах Бухло в першу чергу займається відносинами між історичними авангардами двадцятого століття і повоєнними нео-авангардами. Він виступає посередником між американською і європейською художньою творчістю з шістдесятих років до теперішнього часу і досліджує взаємодію трансатлантичних художніх практик в цей період.

У 2002 році видає книгу «Неоавангард і культурна індустрія. Статті про європейському і американському мистецтві 1955-1975 років» (англ.: Neo-Avantgarde and Culture Industry: Essays on European and American Art from 1955 to 1975»). Вона є збірником вісімнадцяти есе про головних постатей повоєнного мистецтва, написаних з кінця 1970-х років і раніше опублікованих в журналі October, співвидавцем якого був Бухло. Книга включає в себе роздуми про Новий реалізм у Франції (Арман, Ів Кляйн, Жак де ла Вільлегле), повоєнне німецьке мистецтво (Йозеф Бойс, Зігмар Польці, Герхард Ріхтер), американський Флуксус і поп-арт (Роберт Уоттс і Енді Уорхол), мінімалізм і постмінімалистичне мистецтво (Майкл Ашер і Річард Серра), європейське і американське концептуальне мистецтво (Даніель Бюрен, Дан Грехем). Бухло розглядає деяких художників з точки зору їх опозиційних підходів до мови і живопису (наприклад, Ненсі Сперо і Лоуренс Вайнер). Про інших він ставить загальніші питання, що стосуються розробки моделей інституційної критики (Hans Haacke) і теоретизації музею (Марсель Бродхарс); також він звертається до формування історичної пам'яті в постконцептуальному мистецтві (Джеймс Коулман).

Другий том збірника статей Бухло «Formalism and Historicity: Models and Methods in Twentieth-Century Art» був виданий у 2015 році.

Основні роботи[ред. | ред. код]

  • Andy Warhol: A Retrospective, with Kynaston McShine and Robert Rosenblum, 1990, ISBN 978-0870706806
  • Gerhard Richter: Documenta IX 1992, 1993, ISBN 978-0944219119
  • Gerhard Richter, with José Lebrero, 1994, ISBN 978-8480260336
  • James Coleman: Projected Images 1972-1994, with Lynne Cooke, 1995, ISBN 978-0944521311
  • Experiments in the Everyday: Allan Kaprow and Robert Watts--Events, Objects, Documents, with Judith Rodenbeck, 2000, ISBN 978-1884919077
  • Thomas Struth: Portraits, with Thomas Weski, 2001, ISBN 978-3888140969
  • Gerhard Richter: Acht Grau, 2002, ISBN 978-3775712750
  • Allan Sekula: Performance Under Working Conditions, with Karner Dietrich, 2003, ISBN 978-3901107405
  • Neo-Avantgarde and Culture Industry: Essays on European and American Art from 1955 to 1975, 2003, ISBN 978-0262523479
  • Art Since 1900 with Hal Foster, Розалінда Krauss, and Yve-Alain Bois, 2004, ISBN 978-0500238189
  • Thomas Hirschhorn, 2004, ISBN 978-0714842738
  • Flashback: Revisiting The Art of the Eighties, with John Armleder, 2006, ISBN 978-3775716314
  • Hans Haacke: For Real, with Rosalyn Deutsche, 2007, ISBN 978-3937572598
  • Andy Warhol: Shadows and Other Signs of Life, 2008, ISBN 978-3865603845
  • Ground Zero, with David Brussel and Isa Genzken, 2008, ISBN 978-3865603845
  • Nancy Spero, with Mignon Nixon and Helene Cixous, 2008, ISBN 978-8489771604
  • Bauhaus 1919-1933, with Barry Bergdoll, Leah Dickerman, and Brigid Doherty, 2009, ISBN 978-0870707582
  • Gerhard Richter: Large Abstracts, 2009, ISBN 978-3775722490
  • Art Since 1900: 1900 to 1944, with Hal Foster, Yve-Alain Bois, and Розалінда Krauss, 2011, ISBN 978-0500289525
  • Gerhard Richter: 18 Oktober 1977, 2011, ISBN 978-3883751054
  • Formalism and Historicity: Models and Methods in Twentieth-Century Art, 2015, ISBN 978-0262028523
  • Vitamin P3: New Perspectives in Painting. Phaidon Press, 2017. ISBN 978-0-7148-7145-5

Видання російською мовою[ред. | ред. код]

  • Неоавангард і культурна індустрія. Статті про європейське і американське мистецтво 1955-1975 років, 2016, ISBN 978-5-9906255-2-5

Примітки[ред. | ред. код]

  1. Бенджамин Бухло в разделе «пресс-портреты» на Яндексе
  2. Dietmar Elger: Gerhard Richter: A Life in Painting, University of Chicago Press, 2010, ISBN 978-0-226-20323-2 S. 193
  3. http://archiv.fridericianum-kassel.de/ausst/ausst-interfunktionen.html
  4. Buchloh named Rosenblatt Professor of Modern Art – Harvard Gazette

Посилання[ред. | ред. код]