Бердинських Ніна Костянтинівна

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Бердинських Ніна Костянтинівна
Бердинських Ніна Костянтинівна.png
Народилася 17 серпня 1932(1932-08-17)
Данков[ru], Данковський район[ru], Липецька область, РРФСР, СРСР
Померла 28 січня 2008(2008-01-28) (75 років)
Київ, Україна
Поховання Берковецьке кладовище, Київ
Місце проживання Київ, Україна
Громадянство СРСР СРСРУкраїна Україна
Діяльність біолог
Alma mater Другий Московський державний медичний інститут[ru]
Сфера інтересів Медична біотехнологія
Заклад Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України
Посада Провідний науковий співробітник Інституту експериментальної патології, онкології та радіобіології ім. Р. Є. Кавецького НАН України
Вчене звання професор
Науковий ступінь доктор медичних наук
Нагороди
Державна премія України в галузі науки і техніки — 2007

Ніна Костянтинівна Бердинських (17 серпня 1932, Данков[ru], Данковський район[ru], Липецька область, РРФСР — 28 січня 2008, Київ, Україна) — український медик, докторка медичних наук, професорка, фахівець у галузі медичної біотехнології, лауреатка Державної премії України в галузі науки і техніки.

Життєпис[ред. | ред. код]

У 1949 році із золотою медаллю закінчила середню школу, після чого поступила до Другого Московського державного медичного інституту (нині Російський національний дослідницький медичний університет імені М. І. Пирогова[ru]), який закінчила у 1955 році, отримавши диплом з відзнакою. У 1955—1958 роках продовжила навчання в аспірантурі Московського інституту біологічної і медичної хімії АМН СРСР (нині Інститут біомедичної хімії імені В. М. Орєховича[ru]). Після закінчення аспірантури працювала молодшим науковим співробітником у Московському інституті ревматизму МОЗ РСФСР (нині Науково-дослідний інститут ревматології імені В. О. Насонової). З 1960 року викладала на кафедрі загальної і органічної хімії Кіровського (нині Пермського) філіалу Всесоюзного енергетичного інституту. Керувала лабораторією біофізики і хімії у Кіровському філіалі Ленінградського науково-дослідного інституту переливання крові (нині Російський науково-дослідний інститут гематології та трансфузіології, Санкт-Петербург).

У 1964 році Ніна Бердинських переїзджає до Києва та пов'язує свою професійну кар'єру з Інститутом проблем онкології АН УРСР (нині Інститут експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України), в якому пропрацювала до кінця життя. У 1964—1967 роках була старшим науковим співробітником, у 1967—1977 — керівником лабораторії біохімії пухлин, у 1977—2000 — завідувачкою відділу біохімії пухлин, у 2000—2008 — провідним науковим співробітником цього наукового закладу.

У 1959 році здобула науковий ступінь кандидата медичних наук, захистивши дисертацію на тему «Електрофоретичне та імунохімічне вивчення білків нирок, сироватки крові та сечі при експериментальному нефриті і нефрозі у тварин і при деяких захворюваннях нирок у людей» (рос. «Электрофоретическое и иммунохимическое изучение белков почек, сыворотки крови и мочи при экспериментальном нефрите и нефрозе у животных и при некоторых заболеваниях почек у людей»). Науковий ступінь доктора фізико-математичних наук отримала у 1974 році, захистивши дисертацію на тему «Особливості білоксинтезуючого апарату клітин при пухлинному рості» (рос. «Особенности белоксинтезирующего аппарата клеток при опухолевом росте»). Учене звання професора здобула у 1984 році.

Ніна Бердинських померла 28 січня 2008 року, похована у Києві на Берковецькому кладовищі.

Наукова та педагогічна діяльність[ред. | ред. код]

Галузі наукових інтересів: біохімія канцерогенезу і пухлинного росту; фосфоліпіди та білки внутрішньоклітинних та клітинних мембран при злоякісній трансформації клітин; розроблення нових безвідходних біотехнологій, отримання оригінальних лікарських засобів.

Їй належить вагомий внесок у дослідженні обміну поліамінів при онкологічних захворюваннях і розробка методичних рекомендацій контролю вмісту поліамінів під час діагностування та лікування таких хворих. Результати цієї наукової роботи було опубліковано в монографії «Полиамины и опухолевый рост»[1]. Упродовж 1980—2002 рр. працювала над розробленням біотехнологічного вітчизняного препарату «Церулоплазмін» для комплексної терапії хворих на рак та інші види патології (серцево-судинна, гематологічна, неврологічна, інфекційна та ін.), який до виробництва на Київському фармацевтичному підприємсті «Біофарма» і клінічного впровадження.

Має понад 200 наукових праць, у тому числі 5 авторських свідоцтв на винаходи, 9 патентів, 4 монографій.

Підготувала 14 кандидатів та 1 доктора наук.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

Ніна Бердинських була членом проблемної комісії «Біологія і біохімія пухлинної клітини» АМН СРСР, Наукової ради з молекулярної біології НАН України, членом спеціалізованих учених рад із захисту докторських і кандидатських дисертацій при Інституті експериментальної патології, онкології і радіобіології імені Р. Є. Кавецького НАН України та при Національному медичному університеті імені О. О. Богомольця.

Нагороди[ред. | ред. код]

Облікова картка Лауреата Державної премії України Бердинських Ніни Костянтинівни

Основні праці[ред. | ред. код]

  • Особенности белоксинтезирующего аппарата клеток при опухолевом росте (докторська дисертація). — К., 1974 (рос.)
  • Фосфолипиды мембран эндоплазматического ретикулума печени в норме и на ранней стадии химического канцерогенеза // Вопр. онкологии. — 1979. — Вып. 24. — № 10 (у співавторстві) (рос.)
  • Перспективи використання церулоплазміну в клінічній практиці // Вісник АН УРСР. — 1984. — № 8 (у співавторстві)
  • Relationship between changes in polyamines and ribosomes in the liver of tumor-bearing organisms. Recent Progress in Polyamine Research // Асаd. Press, New York. — 1985 (у співавторстві) (англ.)
  • Determination of polyamine excretion in diagnosis of malignant tumors and in assessment of therapy efficaly in oncologic patients. Recent Progress in Polyamine Research // Асаd. Press, New York. — 1985 (у співавторстві) (англ.)
  • Полиамины и опухолевый рост: Монография. — К., 1987 (у співавторстві) (рос.)
  • Ornithine decarboxylase activity and polyamine content in adenocarcinomas of human stomach and large intestine // Int. Journal of Cancer. — 1991. — Vol. 47, № 2 (у співавторстві) (англ.)
  • Antioxidant and immunomodulating action of ceruloplasmin under experimental influenza infection and chronic irradiation effect // Pharmacol. Rev. Commun. — 1997. — № 9 (у співавторстві) (англ.)
  • Фізико-хімічні властивості та радіозахисний ефект нової лікарської форми церулоплазміну // Укр. фармац. журн. — 1998. — № 6 (у співавторстві)
  • Изменение чувствительности клеток к действию гамма-радиации под влиянием церулоплазмина // Доп. НАН України. — 1999. — № 4 (у співавторстві) (рос.)
  • Застосування церулоплазміну при хіміотерапії злоякісних новоутворень в експерименті та клініці // Онкология. — 2001. — Т. 3. — № 1 (у співавторстві) (англ.)
  • Ceruloplasmin: biological and pharmacological properties, its clinical experience. — Kyiv, 2003 (у співавторстві)
  • Церулоплазмін: від біотехнології до клінічного застосування: Монографія. — К., 2006 (у співавторстві)

Примітки[ред. | ред. код]

Джерела[ред. | ред. код]