Бернардіна Еварісто
Бернардіна Еварісто | ||||
---|---|---|---|---|
англ. Bernardine Evaristo | ||||
Народилася | 28 травня 1959 (65 років) Elthamd, Великий Лондон, Велика Британія | |||
Країна | Велика Британія | |||
Діяльність | викладачка університету, письменниця | |||
Alma mater | Ґолдсмітсd, Rose Bruford Colleged і Eltham Hill Schoold | |||
Заклад | Університет Брунеля[1] | |||
Членство | Американська академія мистецтв і наук і Black Female Professors Forumd[1] | |||
Нагороди | ||||
Сайт: bevaristo.com | ||||
| ||||
Бернардіна Еварісто у Вікісховищі | ||||
Бернардіна Еварісто або ж Бернардін Іверісто (англ. Bernardine Evaristo) — англійська письменниця. Народилася у Лондоні, від матері англійки і батька нігерійця. Отримала більш десяти літературних премій та нагород. У 2004 її було прийнято до Королівського літературного товариства (англ. Royal Society of Literature)[2] Лауреатка Букерівської премії (2019)[3]
У романі Blonde Roots авторка змальовує світ, де африканці експлуатують рабів-європейців. Європу вони називають «Сірим континентом», а європейські країни — «Пшеничний берег», «Виноградний берег», «Капустяний берег» (за аналогією з "Берегом слонової кістки та ін.). Цивілізованих африканських мандрівників дивують «дикі» тубільські традиції (ховати людей у труні, розбивати рік на 12 місяців, користуватися виделками), забобони (розбите дзеркало — «ознака нещастя») та варварська жорстокість (прилюдно вішати злочинців, палити «відьм» живцем). Купуючи білих рабів, вони ніби «рятують» їх від цього «варварського» життя.
Рабів вивозять на плантації «Західною Японії» (Карибські острови): сім'ї розлучають, жінок ґвалтують, багато хто гине у дорозі чи від непосильної праці. Європейці втрачають рідні мови, християнство і навіть власні імена. Вони говорять примітивною ламаною африканською, вимушені сповідувати африканські релігії, називатися африканськими іменами.
Навіть африканці-аболіціоністи відправляють до Європи місіонерів, щоб навчити «нещасних дикунів» «істинній вірі» у Вуду.
Роман — карикатура на європейське ставлення до Африки та африканців.
- «Дівчина, жінка, інше» (Girl, Woman, Other) (2019), за який отримала Букерівську премію
- «Hello Mum» (Penguin UK, 2010)
- «Lara» — нова розширена версія (Bloodaxe Books, 2009)
- Blonde Roots (Hamish Hamilton/Penguin, 2008 & Riverhead/Penguin, USA in 2009)
- Soul Tourists (Hamish Hamilton/Penguin, 2005)
- The Emperor's Babe (Hamish Hamilton/Penguin, 2001)
- Lara (Angela Royal Publishing, 1997)
- ↑ а б https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/
- ↑ Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011.
- ↑ Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.