Перейти до вмісту

Бернардіна Еварісто

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Бернардіна Еварісто
англ. Bernardine Evaristo Редагувати інформацію у Вікіданих
Народилася1959[1][2][…] Редагувати інформацію у Вікіданих
Elthamd, Великий Лондон, Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Країна Велика Британія Редагувати інформацію у Вікіданих
Діяльністьвикладачка університету, письменниця Редагувати інформацію у Вікіданих
Alma materҐолдсмітс, Rose Bruford Colleged і Eltham Hill Schoold Редагувати інформацію у Вікіданих
ЗакладУніверситет Брунеля[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Знання мованглійська[3] Редагувати інформацію у Вікіданих
ЧленствоАмериканська академія мистецтв і наук і Black Female Professors Forumd[4] Редагувати інформацію у Вікіданих
Нагороди
офіцер Ордену Британської імперії

член Королівського товариства мистецтв[d] (2006)

Fellow of the English Associationd

член Королівського літературного товариства[d] (2004)

Букерівська премія (2019)

Jerwood Fiction Uncovered Prized (2014)

Freedom of the Royal Borough of Greenwichd (4 жовтня 2021)

Сайт: bevaristo.com Редагувати інформацію у Вікіданих
CMNS: Бернардіна Еварісто у Вікісховищі Редагувати інформацію у Вікіданих
Q: Висловлювання у Вікіцитатах

Бернардіна Еварісто або ж Бернардін Іверісто (англ. Bernardine Evaristo) — англійська письменниця. Народилася у Лондоні, від матері англійки і батька нігерійця. Отримала більш десяти літературних премій та нагород. У 2004 її було прийнято до Королівського літературного товариства (англ. Royal Society of Literature)[5] Лауреатка Букерівської премії (2019)[6]

Альтернативна історія

[ред. | ред. код]

У романі Blonde Roots авторка змальовує світ, де африканці експлуатують рабів-європейців. Європу вони називають «Сірим континентом», а європейські країни — «Пшеничний берег», «Виноградний берег», «Капустяний берег» (за аналогією з "Берегом слонової кістки та ін.). Цивілізованих африканських мандрівників дивують «дикі» тубільські традиції (ховати людей у труні, розбивати рік на 12 місяців, користуватися виделками), забобони (розбите дзеркало — «ознака нещастя») та варварська жорстокість (прилюдно вішати злочинців, палити «відьм» живцем). Купуючи білих рабів, вони ніби «рятують» їх від цього «варварського» життя.

Рабів вивозять на плантації «Західною Японії» (Карибські острови): сім'ї розлучають, жінок ґвалтують, багато хто гине у дорозі чи від непосильної праці. Європейці втрачають рідні мови, християнство і навіть власні імена. Вони говорять примітивною ламаною африканською, вимушені сповідувати африканські релігії, називатися африканськими іменами.

Навіть африканці-аболіціоністи відправляють до Європи місіонерів, щоб навчити «нещасних дикунів» «істинній вірі» у Вуду.

Роман — карикатура на європейське ставлення до Африки та африканців.

Бібліографія

[ред. | ред. код]
  • «Дівчина, жінка, інше» (Girl, Woman, Other) (2019), за який отримала Букерівську премію
  • «Hello Mum» (Penguin UK, 2010)
  • «Lara» — нова розширена версія (Bloodaxe Books, 2009)
  • Blonde Roots (Hamish Hamilton/Penguin, 2008 & Riverhead/Penguin, USA in 2009)
  • Soul Tourists (Hamish Hamilton/Penguin, 2005)
  • The Emperor's Babe (Hamish Hamilton/Penguin, 2001)
  • Lara (Angela Royal Publishing, 1997)

Примітки

[ред. | ред. код]
  1. ↑ SNAC — 2010.
  2. ↑ Poetry Archive
  3. ↑ а б CONOR.Sl
  4. ↑ а б https://blackfemaleprofessorsforum.org/professors/bernardine-evaristo/
  5. ↑ Royal Society of Literature All Fellows. Архів оригіналу за 5 березня 2010. Процитовано 29 січня 2011. [Архівовано 2010-03-05 у Wayback Machine.]
  6. ↑ Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці. Архів оригіналу за 15 жовтня 2019. Процитовано 15 жовтня 2019.

Посилання

[ред. | ред. код]
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Бернардіна_Еварісто&oldid=44088334