Маргарет Етвуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарет Етвуд
Margaret Atwood
Margaret Atwood Eden Mills Writers Festival 2006.jpg
Ім'я при народженні англ. Margaret Eleanor Atwood
Народилася 18 листопада 1939(1939-11-18) (79 років)
Оттава, Онтаріо, Канада
Громадянство Канада Канада
Національність канадка
Місце проживання
Діяльність прозаїк
Сфера роботи поезія і есей
Alma mater Університет Вікторії[d], Середня школа Лісайд[d], Коледж Редкліфф (1962), Гарвардський університет (1963) і Гарвардський університет (1967)
Мова творів англійська
Magnum opus Оповідь служниці[2], Котяче око[d], Під ім'ям Грейс[d][2], Сліпий убивця[d], Орикс і Деркач[2], За водною гладінню[d], Їстівна жінка[d][2], Дівчата-танцівниці та інші оповідання[d][3], Кам'яний матрац: Дев'ять казок[d][3], Рік Потопу[3], Чаклунка[d][3], Серце покидає останнє[d][3] і Тілесні ушкодження[d][3]
Членство Американська академія мистецтв і наук[4], Королівське літературне товариство[5] і Королівське товариство Канади[6]
У шлюбі з Грем Гібсон[d][1]
Автограф Margaret Atwood signature.svg
Нагороди
Премії Букерівська премія (2000)
Сайт: margaretatwood.ca

CMNS: Маргарет Етвуд на Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Маргарет Етвуд (англ. Margaret Eleanor Atwood) — канадська письменниця, поетеса, літературна критикиня, активістка захисту довкілля та феміністка. Насамперед відома як авторка роману-антиутопії «Оповідь служниці» (1985).

Біографія[ред. | ред. код]

Народилася 18 листопада 1939 року в Оттаві, провінція Онтаріо, Канада. Друга з трьох дітей ентомолога Карла Едмунда Етвуда та дієтолога-нутриціоністки Маргарет Дороті Кілліам. Через батькові дослідження, першу частину свого дитинства провела в лісах північного Квебеку, пізніше також мешкала в Су-Сент-Марі та Торонто. В одинадцятирічному віці Етвуд почала навчатися у Лісайдській середній школі, до того часу здобувала домашню освіту (перші літературні спроби здійснила ще у шестирічному віці). Захоплювалася читанням книжок, коміксів та казок братів Ґрімм.

У шістандцятирічному віці вирішила, що присвятить своє життя письменницькій діяльності. 1957 року вступила до Вікторія Колледж Університету Торонто, де почала публікувати вірші та статті на сторінках журналу «Acta Victoriana». Під час навчання у виші, значний вплив на неї справляли професор поезії Джек Макферсон та літературний критик Нортроп Фрай. 1961 року здобула ступінь бакалавра з англійської, французької та філософії.

Здобувши медаль імені Джона Пратта за збірку віршів «Подвійна Персефона», восени 1961 року почала навчання в Радкліффському коледжі (отримала стипендію імені Вулрова Вілсона). 1962 року отримала ступінь магістра. Етвуд продовжила навчання, але так і не здобула докторського ступеню, позаяк не закінчила писати дисертацію на тему «Англійський метафізичний романс».

Викладала в таких вишах: Університет Британської Колумбії (1965), Університет сера Джорджа Вільямса в Монреалі (1967—1968), Альбертський університет (1969—1979), Йоркський університет (1971—1972) та Нью-Йоркський університет, де займала посаду професора англійської мови.

1968 року вийшла заміж за Джима Полька, але 1973 року вони розлучились. Згодом вона вийшла заміж вдруге, цього разу за письменника Грема Гібсона. Разом вони поселилися в Еллістоні, що розташований за 90 км на північ від Торонто. Подружжя має дочку Джесс, яка народилася 1976 року (Грем Гібсон також має двох синів від попереднього шлюбу). 1980 року письменниця знову повернулася до Торонто.

Письменницька діяльність[ред. | ред. код]

У своїй творчості зачіпає феміністичну тематику. Також часто її твори нерозривні з канадськими реаліями. Хоча вона відоміша як авторка прози, вона також має численні нагороди за свою поезію і більше 15 виданих поетичних збірок[8][9] Натхнення для багатьох своїх віршів вона черпала з міфів та казок, якими цікавилася змалку.[10] Етвуд публікувала оповідання на сторінках «Tamarack Review», «Alphabet», «Harper's», «CBC Anthology», «Ms.», «Saturday Night», «Playboy», та багатьох інших. Також вона видала чотири збірки оповідань і три збірки коротких прозових робіт.

Одним із найвідоміших творів Етвуд став роман-антиутопія «Оповідь служниці» (1985). 1990 року світ побачила однойменна екранізація німецького режисера Фолькера Шльондорфа, а 2017 року на основі роману вийшов однойменний телесеріал — «Оповідь служниці». Серед інший відомих творів письменниці — роман «Сліпий убивця» (2000), який став лауреатом Букерівської премії.

2014 року стала учасницею арт-проекту Бібліотека майбутнього.

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[11].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Художні твори[ред. | ред. код]

Нехудожні твори[ред. | ред. код]

  • Виживання: Тематичний путівник канадською літературою/ Survival: A Thematic Guide to Canadian Literature (1972)
  • Другі слова: Вибрана критична проза / Second Words: Selected Critical Prose (Toronto, Ontario: Anansi, 1982)
  • Дивні речі: Злорадна Північ у канадській літературі/ Strange Things: The Malevolent North in Canadian Literature (1995)
  • Іншими світами: НФ та людська уява/ In Other Worlds: SF and the Human Imagination (2011)

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Марґарет Етвуд. Оповідь Служниці. — Х. : КСД, 2017. — 272 с. — ISBN 978-617-12-3890-9.
  • Марґарет Етвуд. Сліпий убивця. — Х. : КСД, 2018. — 512 с. — ISBN 978-617-12-4555-6.

Примітки[ред. | ред. код]

  1. а б https://books.google.com/books?id=aV9ot7kGdi4C&pg=PA721
  2. а б в г (not translated to en-gb) Light in the wildernessThe Guardian, 2003.
  3. а б в г д е Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118646168 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. http://www.amacad.org/publications/BookofMembers/ChapterA.pdf
  5. http://rsliterature.org/fellows/current-fellows/
  6. http://www.rsc.ca/en/search-fellows?keywords_44=&first_name=&last_name=Atwood&display_name=&election_year_21=&academy_25=All&division_24=All&discipline_23=All&is_deceased=0&sort_by=last_name&sort_order=ASC
  7. ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  8. Margaret Atwood. Academy of American Poets. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-08-09. 
  9. Holcombe, Garan (2005). «Margaret Atwood». Contemporary Writers. London: British Arts Council. http://www.contemporarywriters.com/authors/?p=auth03C18N390512635243. Процитовано 2008-10-22. 
  10. Oates, Joyce Carol. 'Margaret Atwood: Poet', New York Times, May 21, 1978
  11. Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова // BBC, 07.06.2018

Посилання[ред. | ред. код]