Маргарет Етвуд

Матеріал з Вікіпедії — вільної енциклопедії.
Перейти до навігації Перейти до пошуку
Маргарет Етвуд
Margaret Atwood
Margaret Atwood Eden Mills Writers Festival 2006.jpg
Народилася 18 листопада 1939(1939-11-18) (81 рік)
Оттава, Онтаріо, Канада
Громадянство Канада Канада
Національність канадка
Місце проживання
Діяльність прозаїк
Сфера роботи поезія і есей
Alma mater Університет Вікторії[d], Середня школа Лісайдd, Коледж Редкліфф (1962), Гарвардський університет (1963) і Гарвардський університет (1967)
Мова творів англійська
Роки активності 1961 — тепер. час
Жанр historical fictiond, фантастика, наукова фантастика і utopian and dystopian fictiond
Magnum opus Оповідь служниці[2], Котяче око[d], Під ім'ям Грейсd[2], Сліпий убивцяd, Орикс і Деркач[2], За водною гладіннюd, Їстівна жінкаd[2], Дівчата-танцівниці та інші оповіданняd[3], Кам'яний матрац: Дев'ять казокd[3], Рік Потопу[3], Чаклунка[d][3], Серце покидає останнєd[3], Тілесні ушкодження[d][3], Life Before Mand і Заповіти (роман)
Членство Американська академія мистецтв і наук[4], Королівське літературне товариство[5] і Королівське товариство Канади[6]
У шлюбі з Грем Гібсонd[7][1]
Автограф Margaret Atwood signature.svg
Премії Букерівська премія (2000)
Сайт: margaretatwood.ca
CMNS: Маргарет Етвуд у Вікісховищі
Q:  Висловлювання у Вікіцитатах

Маргарет Етвуд (англ. Margaret Eleanor Atwood; нар. 18 листопада 1939, Оттава) — канадська феміністська письменниця, поетеса, літературна критикиня, активістка захисту довкілля. Насамперед відома як авторка роману-антиутопії «Оповідь служниці» (1985) про сексуальне та репродуктивне насильство над жінками у постапокаліптичній Америці, що став культовим для фемінізму. Лауреатка Букерівської премії-2019[9]

Життєпис[ред. | ред. код]

Народилася 18 листопада 1939 року в Оттаві, провінція Онтаріо, Канада. Друга з трьох дітей дієтологині-нутриціоністки Маргарет Дороті Кілліам та ентомолога Карла Едмунда Етвуда. Через батькові дослідження першу частину дитинства провела в лісах північного Квебеку, пізніше також мешкала в Су-Сент-Марі та Торонто. В одинадцятирічному віці Маргарет почала навчатися у Лісайдській середній школі, до того часу здобувала домашню освіту. Захоплювалася читанням книжок, коміксів та казок братів Ґрімм.

У шістнадцятирічному віці вирішила присвятити життя письменницькій діяльності. 1957 року вступила до Вікторія Колледж Університету Торонто, де почала публікувати вірші та статті на сторінках журналу «Acta Victoriana». Під час навчання у виші значний вплив на неї справляли професор поезії Джек Макферсон та літературний критик Нортроп Фрай. 1961 року здобула бакалаврський ступінь з англійської, французької та філософії.

Здобувши медаль імені Джона Претта за збірку віршів «Подвійна Персефона», восени 1961 року почала навчання в Радкліффському коледжі (отримала стипендію імені Вудро Вілсона). 1962 року здобула магістерський ступінь. Етвуд продовжила навчання, але докторського ступеня не здобула, позаяк не закінчила писати дисертацію на тему «Англійський метафізичний романс».

Викладала в таких вишах: Університет Британської Колумбії (1965), Університет сера Джорджа Вільямса в Монреалі (1967—1968), Альбертський університет (1969—1979), Йоркський університет (1971—1972) та Нью-Йоркський університет, де обіймала посаду професорки англійської мови.

1968 року одружилася з Джимом Польком, розлучилася 1973 року. Згодом вступила в шлюб з письменником Гремом Гібсоном, з яким поселилася в Еллістоні, на 90 км північніше від Торонто. Подружжя має дочку Джесс, народжену 1976 року (Грем Гібсон також має двох синів від попереднього шлюбу). 1980 року письменниця знову повернулася до Торонто.

Письменницька діяльність[ред. | ред. код]

Перші літературні спроби Етвуд здійснила у шестирічному віці.

Творчість Етвуд сфокусована на феміністській тематиці. Часто її твори нерозривні з канадськими реаліями. Хоча вона відоміша як авторка прози, Етвуд також має численні нагороди за поезію і більш як 15 виданих поетичних збірок[10][11]. Натхнення для багатьох своїх віршів Етвуд черпала з міфів та казок, якими цікавилася змалку.[12]

Етвуд публікувала оповідання на сторінках «Tamarack Review», «Alphabet», «Harper's», «CBC Anthology», «Ms.», «Saturday Night», «Playboy», та багатьох інших. Також видала чотири збірки оповідань і три збірки коротких прозових робіт.

Одним із найвідоміших творів Етвуд став роман-антиутопія «Оповідь служниці» (1985). 1990 року світ побачила однойменна екранізація німецького режисера Фолькера Шльондорфа, а 2017 року на основі роману Hulu випустила телесеріал «Оповідь служниці». Серед інший відомих творів письменниці — роман «Сліпий убивця» (2000), який став лауреатом Букерівської премії.

2014 року стала учасницею арт-проекту Бібліотека майбутнього.

2019 року отримала Букерівську премію за роман «Заповіти» (The Testaments).

Громадська діяльність[ред. | ред. код]

У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[13].

Бібліографія[ред. | ред. код]

Художні твори[ред. | ред. код]

Нехудожні твори[ред. | ред. код]

  • Виживання: Тематичний путівник канадською літературою/ Survival: A Thematic Guide to Canadian Literature (1972)
  • Другі слова: Вибрана критична проза / Second Words: Selected Critical Prose (Toronto, Ontario: Anansi, 1982)
  • Дивні речі: Злорадна Північ у канадській літературі/ Strange Things: The Malevolent North in Canadian Literature (1995)
  • Іншими світами: НФ та людська уява/ In Other Worlds: SF and the Human Imagination (2011)

Переклади українською[ред. | ред. код]

  • Марґарет Етвуд. Оповідь Служниці. — Х. : КСД, 2017. — 272 с. — ISBN 978-617-12-3890-9.. Переклала Олена Оксенич
  • Марґарет Етвуд. Сліпий убивця. — Х. : КСД, 2018. — 512 с. — ISBN 978-617-12-4555-6.. Переклала Олена Оксенич
  • Марґарет Етвуд. Орикс і Деркач. — Х. : КСД, 2020. — 320 с. — ISBN 978-617-12-8347-3.. Переклала Наталія Михаловська
  • Марґарет Етвуд. Заповіти. — Х. : КСД, 2020. — 350 с. — ISBN 978-617-12-7667-3. Переклала Олена Оксенич

Див. також[ред. | ред. код]

Примітки[ред. | ред. код]

  1. ↑ а б https://books.google.com/books?id=aV9ot7kGdi4C&pg=PA721
  2. ↑ а б в г (not translated to en-gb) Light in the wilderness — The Guardian, 2003. — ISSN 1756-3224; 0261-3077; 1354-4322
  3. ↑ а б в г д е Німецька національна бібліотека, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118646168 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
  4. ↑ http://www.amacad.org/publications/BookofMembers/ChapterA.pdf
  5. ↑ http://rsliterature.org/fellows/current-fellows/
  6. ↑ http://www.rsc.ca/en/search-fellows?keywords_44=&first_name=&last_name=Atwood&display_name=&election_year_21=&academy_25=All&division_24=All&discipline_23=All&is_deceased=0&sort_by=last_name&sort_order=ASC
  7. ↑ Freebase — 2007.
  8. ↑ Bibliothèque nationale de France Ідентифікатор BNF: платформа відкритих даних — 2011.
  9. ↑ Вперше за майже 30 років лауреатками Букерівської премії-2019 стали дві письменниці
  10. ↑ Margaret Atwood. Academy of American Poets. Архів оригіналу за 2013-07-08. Процитовано 2009-08-09. 
  11. ↑ Holcombe, Garan (2005). «Margaret Atwood». Contemporary Writers. London: British Arts Council. Архів оригіналу за 2009-07-17. https://web.archive.org/web/20090717005002/http://www.contemporarywriters.com/authors/?p=auth03C18N390512635243. Процитовано 2008-10-22. 
  12. ↑ Oates, Joyce Carol. 'Margaret Atwood: Poet', New York Times, May 21, 1978
  13. ↑ Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова // BBC, 07.06.2018

Посилання[ред. | ред. код]

  • Етвуд Марґарет Елінор // Зарубіжні письменники. Енциклопедичний довідник : у 2 т. / за ред. Н. Михальської та Б. Щавурського. — Тернопіль : Навчальна книга — Богдан, 2005. — Т. 1 : А — К. — С. 621. — ISBN 966-692-578-8.
Маргарет Етвуд
у сестринських Вікіпроектах
q: Цитати у Вікіцитатах?
CMNS: Маргарет Етвуд у Вікісховищі?
Facebook (англ.) · Twitter (англ.)
Фото, відео та аудіо
Тематичні сайти
Словники та енциклопедії
Нормативний контроль
1969–1980
1981—2000
2001-2020
Отримано з https://uk.wikipedia.org/w/index.php?title=Маргарет_Етвуд&oldid=30118966