Маргарет Етвуд
| Маргарет Етвуд | ||||
|---|---|---|---|---|
| Margaret Atwood | ||||
 |
||||
| При народженні | Margaret Eleanor Atwood | |||
| Народження | 18 листопада 1939 (78 років) | |||
| Оттава, Онтаріо, Канада | ||||
| Національність | канадка | |||
| Громадянство |  Канада |
|||
| Релігія | пантеїзм[1] | |||
| Alma mater | Університет Вікторії[d], Середня школа Лісайд[d], Коледж Редкліфф, Гарвардський університет і Гарвардський університет | |||
| Мова творів | англійська | |||
| Рід діяльності | прозаїк | |||
| Magnum opus: | Оповідь служниці[2], Котяче око[d], Під ім'ям Грейс[d][2], Сліпий убивця[d], Орикс і Деркач[2], За водною гладінню[d], Їстівна жінка[d][2], Дівчата-танцівниці та інші оповідання[d][3], Кам'яний матрац: Дев'ять казок[d][3], Рік Потопу[d][3], Чаклунка[d][3], Серце покидає останнє[d][3] і Тілесні ушкодження[d][3] | |||
| Член | ||||
| Чоловік | Грем Гібсон[d][1] | |||
| Нагороди та премії | ||||
| Букерівська премія (2000) | ||||
| Автограф: |  |
|||
| MargaretAtwoodAuthor | ||||
| Сайт: margaretatwood.ca | ||||
|
|
||||
 Маргарет Етвуд на Вікісховищі |
||||
 Висловлювання у Вікіцитатах |
||||
Маргарет Етвуд (англ. Margaret Eleanor Atwood) — канадська письменниця, поетеса, літературна критикиня, активістка захисту навколишнього середовища та феміністка. Насамперед відома як авторка роману-антиутопії «Оповідь служниці» (1985).
Зміст
Біографія[ред. • ред. код]
Народилася 18 листопада 1939 року в Оттаві, провінція Онтаріо, Канада. Друга з трьох дітей ентомолога Карла Едмунда Етвуда та дієтолога-нутриціоністки Маргарет Дороті Кілліам. Через батькові дослідження, першу частину свого дитинства провела в лісах північного Квебеку, пізніше також мешкала в Су-Сент-Марі та Торонто. В одинадцятирічному віці Етвуд почала навчатися у Лісайдській середній школі, до того часу здобувала домашню освіту (перші літературні спроби здійснила ще у шестирічному віці). Захоплювалася читанням книжок, коміксів та казок братів Ґрімм.
У шістандцятирічному віці вирішила, що присвятить своє життя письменницькій діяльності. 1957 року вступила до Вікторія Колледж Університету Торонто, де почала публікувати вірші та статті на сторінках журналу «Acta Victoriana». Під час навчання у виші, значний вплив на неї справляли професор поезії Джек Макферсон та літературний критик Нортроп Фрай. 1961 року здобула ступінь бакалавра з англійської, французької та філософії.
Здобувши медаль імені Джона Пратта за збірку віршів «Подвійна Персефона», восени 1961 року почала навчання в Радкліффському коледжі (отримала стипендію імені Вулрова Вілсона). 1962 року отримала ступінь магістра. Етвуд продовжила навчання, але так і не здобула докторського ступеню, позаяк не закінчила писати дисертацію на тему «Англійський метафізичний романс».
Викладала в таких вишах: Університет Британської Колумбії (1965), Університет сера Джорджа Вільямса в Монреалі (1967—1968), Альбертський університет (1969—1979), Йоркський університет (1971—1972) та Нью-Йоркський університет, де займала посаду професора англійської мови.
1968 року вийшла заміж за Джима Полька, але 1973 року вони розлучились. Згодом вона вийшла заміж вдруге, цього разу за письменника Грема Гібсона. Разом вони поселилися в Еллістоні, що розташований за 90 км на північ від Торонто. Подружжя має дочку Джесс, яка народилася 1976 року (Грем Гібсон також має двох синів від попереднього шлюбу). 1980 року письменниця знову повернулася до Торонто.
Письменницька діяльність[ред. • ред. код]
У своїй творчості зачіпає феміністичну тематику. Також часто її твори нерозривні з канадськими реаліями. Хоча вона відоміша як авторка прози, вона також має численні нагороди за свою поезію і більше 15 виданих поетичних збірок[8][9] Натхнення для багатьох своїх віршів вона черпала з міфів та казок, якими цікавилася змалку.[10] Етвуд публікувала оповідання на сторінках «Tamarack Review», «Alphabet», «Harper's», «CBC Anthology», «Ms.», «Saturday Night», «Playboy», та багатьох інших. Також вона видала чотири збірки оповідань і три збірки коротких прозових робіт.
Одним із найвідоміших творів Етвуд став роман-антиутопія «Оповідь служниці» (1985). 1990 року світ побачила однойменна екранізація німецького режисера Фолькера Шльондорфа, а 2017 року на основі роману вийшов однойменний телесеріал — «Оповідь служниці». Серед інший відомих творів письменниці — роман «Сліпий убивця» (2000), який став лауреатом Букерівської премії.
2014 року стала учасницею арт-проекту Бібліотека майбутнього.
Громадська діяльність[ред. • ред. код]
У 2018 р. підписала звернення Американського ПЕН-центру на захист українського режисера Олега Сенцова, політв'язня у Росії[11].
Бібліографія[ред. • ред. код]
Художні твори[ред. • ред. код]
- Їстівна жінка / The Edible Woman (1969)
- За водною гладінню / Surfacing (1972)
- Леді-оракул / Lady Oracle (1976)
- Життя до людини / Life Before Man (1979, фіналіст Премії генерал-губернатора)
- Тілесні ушкодження / Bodily Harm (1981)
- Оповідь служниці/ The Handmaid's Tale (1985, переможець Премії Артура Кларка 1987 року та Премії генерал-губернатора 1985 року, фіналіст Букерівської премії 1986 року)
- Котяче око / Cat's Eye (1988, фіналіст Премії генерал-губернатора 1988 року та Букерівської премії 1989)
- Наречена-розбійниця / The Robber Bride (1993)
- Під ім'ям Грейс / Alias Grace (1996)
- Сліпий убивця / The Blind Assassin (2000, Лауреат Букерівської премії)
- Орикс і Деркач / Oryx and Crake (2003, фіналіст Букерівської премії 2003)
- Пенелопіада / The Penelopiad (2005)
- Рік Потопу / The Year of the Flood (2009, другий роман трилогії «Орикс і Деркач»)
- МаддАддам / MaddAddam (2013) (третій роман трилогії «Орикс і Деркач»)
Нехудожні твори[ред. • ред. код]
- Виживання: Тематичний путівник канадською літературою/ Survival: A Thematic Guide to Canadian Literature (1972)
- Другі слова: Вибрана критична проза / Second Words: Selected Critical Prose (Toronto, Ontario: Anansi, 1982)
- Дивні речі: Злорадна Північ у канадській літературі/ Strange Things: The Malevolent North in Canadian Literature (1995)
- Іншими світами: НФ та людська уява/ In Other Worlds: SF and the Human Imagination (2011)
Переклади українською[ред. • ред. код]
- Марґарет Етвуд. Оповідь Служниці. — Х. : КСД, 2017. — 272 с. — ISBN 978-617-12-3890-9.
- Марґарет Етвуд. Сліпий убивця. — Х. : КСД, 2018. — 512 с. — ISBN 978-617-12-4555-6.
Примітки[ред. • ред. код]
- ↑ а б https://books.google.com/books?id=aV9ot7kGdi4C&pg=PA721
- ↑ а б в г (not translated to en-gb) Light in the wilderness — The Guardian, 2003.
- ↑ а б в г д е Національна бібліотека Німеччини, Державна бібліотека в Берліні, Баварська державна бібліотека та ін. Record #118646168 // Німецька нормативна база даних — 2012—2016.
- ↑ а б http://rsliterature.org/fellows/current-fellows/
- ↑ http://www.amacad.org/publications/BookofMembers/ChapterA.pdf
- ↑ http://www.rsc.ca/en/search-fellows?keywords_44=&first_name=&last_name=Atwood&display_name=&election_year_21=&academy_25=All&division_24=All&discipline_23=All&is_deceased=0&sort_by=last_name&sort_order=ASC
- ↑ data.bnf.fr: платформа відкритих даних — 2011.
- ↑ Margaret Atwood. Academy of American Poets. Архів оригіналу за 2013-07-09. Процитовано 2009-08-09.
- ↑ Holcombe, Garan (2005). «Margaret Atwood». Contemporary Writers. London: British Arts Council. http://www.contemporarywriters.com/authors/?p=auth03C18N390512635243. Процитовано 2008-10-22.
- ↑ Oates, Joyce Carol. 'Margaret Atwood: Poet', New York Times, May 21, 1978
- ↑ Письменники Рушді, Франзен і Етвуд просять Путіна відпустити Сенцова // BBC, 07.06.2018
Посилання[ред. • ред. код]
- http://www.sf-encyclopedia.com/entry/atwood_margaret
- Дар'я Кучеренко. Букерівські лауреати, яких у нас видали — Друг читача, 24.02.2016
- Народились 18 листопада
- Народились 1939
- Лауреати Букерівської премії
- Лауреати премії Принца Астурійського
- Канадські поети
- Англоканадські письменники-реалісти
- Канадські письменниці
- Критики-фантастикознавці Канади
- Англомовні письменники-фантасти
- Наукові фантасти Канади
- Лауреати премії Артура Кларка
- Науковці Йоркського університету
